Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

Широколужанський цикл

МІСЯЦЬ-ОПРИШОК

У дошку
П'яний місяць
Сяйнув на небокраї,
Хильнув ще з надвечір'я
В колибі з вівчарями.

Ой, братику опришку,
Що коїться – ватага:
Старшук і троє менших
Відкинули забрала –

Хропуть...
               І блеють вівці...

Недоїна отара
Покинула кошару
Та й слідом за
Опришком подалась
На забаву.

Ой, Леле!
               Благодать...
А у селі тривога –
Церков уже зо п'ять
І в жодній нема Бога.
                         Лиш миші шкряботять
                         З прогнилого амвона.

Гей, місяцю-опришку,
Хильни ще чарку-другу,
Най встигну у селі
Прокласти я дорогу.

Тверду, як суть
До Бога!


ЯКЩО ОХОТА Є

Візьми обов'язок
На себе
Та зав'яжи у
Мідний вузол.

Відчуєш – кайф,
Відчуєш – спрагу,
І станеш з вітром
В перегони.


Злетиш над
Падаллю та прахом
І замахнешся на
Вершину

Куди ніколи
Не сягала
Людська мисля
З початку
Світу.

Там рай
Із пеклом
Не межують...

Там тільки
Істина
На троні!

Візьми обов'язок
На себе –
Та й скинеш
Істину під
Ноги...

Вмикай потужності,
Арійцю!


УТОПИВ Я КОЛИСКУ

Ведуть
Мене на розстріл
Три братні народи,
Дружньо ведуть
В останню путь.

Тільки й тої вини,
Що втопив я колиску
В гирлі Десни...

Ведуть...

Чую у спину
Мат-перемат,
Як –
Мова заходить:
"Киев – есмь мать..."

Ех, буде, що буде,
Загилять однак,
Кидаю у вічі:
"Київ – не транвестит".

Чітко лунає команда:
"Пли!.."

Три
Братні народи
В колиску
Лягли...


МÍДЯНКА

Петра
Читаю тропи
У селі,
Та й бачу сам:

Широкий Луг
По горах здичавів –
Захланно всує.

Добігає час
По ґруниках
Доглянутих
Ґаздівств.

Тут жони
П'ють горілку, як узвар,
Загнуть матюк
І вправно чешуть
Брехні,
Допоки їхні –
Чоловік і син
Укалують по чехах
За волячі
Кревні.

Широкий Луг
Набрався реп'яхів,
Волочиться насилу
В полонину,
Немов укрився струпом
Шолудивий
Пес.

Петра
Читаю тропи
У селі...

 

ЯК ЗАРАЗ БАЧУ

Коли помру –
Посходяться волхви
З далеких Гімалаїв
У Карпати,
Складуть урочо
Чин і кармазин:
Запустять півня
До вузької
Хати.

А в хаті тій
Ні вікон, ні дверей –
Покрита околотом
Домовина.


Лежу...
Ні руш...
Укляклий,
Як живий...


Аж раз,
Гляди,
У темряві тісній
Когут затріпотів:
Розправив ясні
Крила,
Війнув хвостом
Та й шию надимнув, –
І шугонула вгору
Багряниста
Грива...

Волхви, волхви...
Довкруж
Задумались у вічне.


Тріщить вогонь,
Солодко-пряний
Дим
Кружляє в небо,
Мов повісмо
Злинялого
Намиста.

На сьому квит!
Мій слід сягнув увись.
І більше я –
Нічого не побачу...
Коли, назустріч –
Невідь-хто
Здаля
Гука мене
Святково-урочисто!

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
29 серпня 2011р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

ярослав орос 2011-09-05 / 18:54:00
щиро дякую всім, хто взяв до уваги мої вірші та відгукнувся...

P. jegyző 2011-09-01 / 15:36:00
Я захотів поїхати в Широкий Луг.

Rusyn Val 2011-08-31 / 16:50:00
/// ...розпочати збирати кошти для встановлення подібного пам'ятника двум нашим видатним у Широкому Лузі... ///

Ни выйде.Бо оно бы треба абы йіх "видатними" і в Лузі раховали.А там рахуба инакша.Мідянка(нич проти ньго) - "лиш" учитель.У Чихії не робит,долару не має.Но а на Славіка Оросового вже і не тямлять.Загубився по києвах,дому мало ходит.Так,родина ще знає(коли треба) що є такый родак у Києві,може роботу найти, аж треба буде.Так то,фатьовы.

KK 2011-08-31 / 01:02:00
Пане Faust - тяжко з вашою пропозицією не годитися! (Думаю що вистарчить і грунт і мармур обом!)

Faust 2011-08-31 / 00:29:00
Здається - у Ваймарі (ФРН) є дві монументальні скульптури Й.Гете і Ф.Шіллеру. Оба вони там родились, дружили, писали і .... не поливали один одного брудом. Вони ж бо - німці. Гадаю, що закарпатському люду слід відкрити благодійний рахунок і розпочати збирати кошти для встановлення подібного пам'ятника двум нашим видатним у Широкому Лузі...

Словянин 2011-08-29 / 22:15:00
Важко коментувати патріота. Хіба що у такий спосіб:

ПОЛІТІНФОРМАЦЯ

Дядько Сем не англо-сакс,
Дядько Сем давно гаркавить,
Він із тих, з яких і Маркс,
Що учив, як треба править.

Так учив,що розв’язав
Революції і війни –
«Пгалєтагії всех стан»
Задушили світ в обіймах.

Нині душить той же СЕМ.
Хоч обгортка ліберальна,
В ній сидить все той же ген –
І підступний, і нахабний.

Він багатства наварив
На керованих конфліктах –
Бос таємних лож – отих,
Де тусуються «блакитні».

Пострадянський їхній «брат» -
Вічна п’ятая колона –
Той самий дегенерат…
Це від них Вкраїна стогне.

Геть печалі, не сумуй,
Рідний брате українцю!
По-секрету я скажу –
Славні будуть в нас сторінки!

Розшифрована ця гра,
Що мутилася віками,
У відставку їм пора:
Штурм слов'ян не за горами.

Бій дамо чужій братві
Від системи Люципера.
Будем всі ми на коні,
Дядько Сем – пенсіонером!