Крісло Олександра Ороса

Крісло Олександра Ороса

Він був тоді старий, а я підстаркуватий. Ми придивлялися один до одного з десяток років. Я знав, що є такий Олександр Орос, але не смів стривожити Його ім’я. Олександра Ороса. Позаяк брати і сестри у Хресті продавали нас, як тоді, так тепер, за милу душу. Одначе я гордився, що в потаємних осередках київських «нациків» хвігурує ім’я мого земляка та однофамільця. Ороса. Пан Олександр утримував тоді не одну сім’ю за свої кошти тих, чиї чоловіки відсиджували по таборах. Орос знав, що таке тюрми, і вже на волі невідь-як отримані ним гроші роздавав сім’ям тим, які вельми потребували того.

Попри те, О. Орос чи не перший у світі довів, що власне в Грушівському монастирі на Закарпатті хтось та надрукував перше (друковане) слово на старезному друкованому верстаті на тілі матінки Европи. Пан Орос у даному разі залишається тут Першим! Се, до слова, підтверджують викладачі мого столичного факультету журналістики, які власне й посилаються нині на достовірні джерела Олександра Ороса.

Ороси, звісно, не приручені коні; старший за мене О. Орос перший розшукав мене у Кийові й, безумовно, на радощах він приїхав тоді до мого помешкання, проте після застілля він у кріслі в передпокої переночував (спав навприсядки). І відтак не раз. Вельми шляхетний і пристойний був Олександр Орос, який відійшов у засвіти власне в Феофанії під Кийовом у часи другого українського Майдану. Він був тоді старий, а я підстаркуватий на сьому кріслі, що зараз на ньому я сиджу та не раз згадую, що й мій вік хилиться до Його в передпокої, де колись у світлиці ми чаркувалися за здравіє!

Олександр Орос був ще той чоловік, який уділяв свої кошти й знання повік нужденним. За що Його й слід повсякчас пам’ятати.

Звісно, і я вже постарів, а крісло О. Ороса тримається, не здається…

27 квітня 2018р.

Теги: Орос

Коментарі

Пінтейр Чобо 2018-04-30 / 07:31:34
Вічна память гарній, розумній і шляхетній Людині!

ужгородець 2018-04-29 / 22:28:09
Знову гарний допис про гарну людину