Святослав, Епіфаній і дві закарпатські "Просвіти"

В одному з своїх інтерв’ю Любомир Гузар розповів, як у дорослому віці повертався після екзилю до рідних країв і з вікна вагона в Славську, здається, побачив: шестеро жінок-залізничниць несуть важелезну залізяку, а поряд їх один чолов’яга-начальник супроводжує. Любомир Гузар, який народився тута, а виріс там-то, прикро був за те вражений, а коли осліп і занеміг – оддав владу Святославу Шевчуку. Денисенко, котрий є Філарет, і виріс тута, і ким тута тільки не був, а таки вибрав з-поміж інших безбатченка – Епіфанія й наділив його владою, яко Л. Гузар – Святослава Шевчука. Одне слово, на похоронах Л. Гузара був присутній – Філарет. Тут, як мовиться, Схід і Захід – разом!

Та попри те, насамперед, цікавить нас рідний край, де ані Л. Гузар, ані Денисенко-Філарет не мають тої поваги, яко кацапня в особі відомих усьому православному світі імен. І тута, брати і сестри у Хресті (закарпатські), треба трішечки прилучитеся до Освіти.

Гадаю, най би інтелектуали закарпатські найвищого магістерського рівня від учителів вишів аж до двох закарпатських «Просвіт» пішли у народ і замість попів просвітили сямтешню паству, що Святослав та Епіфаній є одна єдина українська церква, а решта – від лукавого, й лише тоді Закарпаття відчує себе вартим краєм сьогодення. Та поки що мій рідний край блеє, як ті вівці в мого вуйка Николая Дьолоґово, який був вівчарем на всю Верховину.

Наразі не знаю у даному разі й до кого звернутися, аби хтось таки в Закарпатті долучився до всеукраїнського звершення. Попи, зрозуміло, хто куди, дві «Просвіти» лем на папері, а…

Гей, хто в лісі, обізвися...
 

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить.
 

Не пора, не пора, не пора

За невігласів лить свою кров

І любити царя, що наш люд обдира, —

Для України наша любов.
 

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Хай пропаде незгоди проклята мара!

Під Украйни єднаймось прапор!
 

Бо пора ця великая єсть:

У завзятій, важкій боротьбі

Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь,

Рідний краю, здобути тобі!

Теги: помісна церква

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати