У наш час рідко здивуєш приємним. Зазвичай усе так і валить лайном, раз-по-раз – жовчю. Та коли тобі потрапляють до рук або й на очі – теплі речі, хочеться подмухати в долоні та трішечки, хоч на хвильку, зігрітися. Напередодні Миколая (а я ж бо – Миколович), отримав я подарунок з Румунії від чоловіка не простого, а самого Михайла Гафії Трайсти. Знайомий я з сим чоловіком не так давно, чув про його талант і завзятість, але коли почав читати книжку сього мараморошського автора книжки «Верхньорівнянські оповідання», поринув у дрімучий сон минулого. Б’є сись Мигаль, як кажуть у нас на Тячівщині, у самий писок. Аж не віриться, що там, на тому боці Тиси, живуть (а мо’ вже й повмирали) ті самі вуйки з тетками, що й на материковій Україні. Власне М.Г. Трайста вишукано-майстерно про те описав.
Сам Михайло виріс у сім’ї «свідків Єгови», за що й проклинає своє дитинство, відтак усвідомлено «перекочував» до баптистів і вже у зрілому віці став православним. Його щира й майстерна розповідь про те десь близька до французької літератури кінця ХІХ сторіччя. Наголошую, щира й майстерна розповідь. На материковій Україні нинішні письменники про що тільки не пишуть, але брехливо й удатно видавцю. М.Г. Трайста в Румунії – чоловік не останній, через що й дозволяє писати правду про своїх українців з румунського Марамороша. Щиро кажучи, я вражений од першої половини його книжки «Верхньорівнянські оповідання», де він, як ніхто інший з українських письменників вивів характери верховинських українців Марамороша по два боки Тиси. Шапка долу чендеям! Український Мараморош, виявляється, се не лиш совки пострадянські, а й, виявляється, румунські продажні українці. Щирі християни, овва, матюкаються й вони на добірній кацапській лайці! Тут тобі й українсько-румунське братство. Та мова наразі не про те, про майстерність п. Трайсти.
Автор сих оповідок, уродженець річки Ронішора, допоки тримається її берегів, сьої річки, купається у своїй творчості, мов кіт у маслі, коли виводить образ її героїв, а лишень оддаляється на загальноукраїнські обшири, тане… Одначе, М.Г. Трайста видається мені центровим, який узяв на себе обов’язок вивести на світ Божий українців Марамороша в усій їхній красі!
За що йому, М.Г. Трайсті честь і хвала.