Тренд України-Руси

Ще навчаючись у радянській школі, я дивувався на уроках історії, коли мова заходила про Київську Русь, що там-то й тоді наші пращури торгували насамперед воском, медом, природнім багатством  і своїми ж рабами, попросту кажучи – смердами. Потому, вже за козацької доби: до Кафи, й не лише до Кафи, а й від самісіньких Сяну до Дону роксолянами торгували кому тільки гаразд. А відтак й аж по сьогоднішні короновірусні дні сей удатний товарообіг набрав ще більш шалених обертів. Однак, слід зазначити, що не всі тут, в Україні-Руси, так і пнуться в раби, на заморські галери: хтось – махлюючи, вже прижився, живе на широку ногу, хтось – щепно пригрівшись у теплому гної на ґрантах чужинця, смачно попукує, раз по разу випускаючи задушливий газ, а здебільш – 73 відсотка спаяної Зе-команди, як-небудь усівшись на шпагат, вар’ята грає. Пнеться нещастя зі шкури, чи то пак в Европу, а воно – ні туди ні сюди! Розкарячилось… Спробуй що-небудь у такій позі зробити. Дзуськи. Хіба повикобелюватися.

Цікаво, скільки має повимирати поколінь в Україні-Руси, аби нарешті віднайшлися тут, на рідній землі кошти, бодай ще на одну «Мрію»! Маю на оці: поки що один-єдиний – найбільший у світі літак.

Каверзне запитання.

Теги: раби, Мрія

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати