Поети, сьогодні я приїхав у Скибин

Поети, сьогодні я приїхав у Скибин

Два дні тому зателефонувала мені вдова Станіслава Вишенського, нагадала, що автору «Метастазів» 24 серпня мало б виповнитися – 74 роки:

– Миколовичу?.. –– себто до мене телефоном запитує, а мо’ й нагадує.

– Звісно, що буду, – відповідаю.

Їдемо сьогодні, 24 серпня, з моєю дружиною до села Скибин неподалік Києва, де майже щороку приїжджали. Після Шевченка, Франка, Винниченка не кожному вдалося з уже сущих українців спілкуватися вочевидь з тим, який усупереч своїм попередникам візьми й… перемкне вмикач свідомості поетичного мислення. Маю на оці – Станіслава Вишенського. Вишенський, звісно, своєю потужною творчістю перемкнув приймач замість прослуховування графоманами: драчів, павличків, вінграновських, андруховичів, не кажучи вже про борисів олійників, на вельми вдумливе модерн-FM.

Отже, я в Скибині… Так, начебто тіла Стасона, Стасика (С. Вишенського) вже поряд немає, попри те відчиняю хвіртку на його подвір’я в селі, а там на ґанок виходить Ганна Костівна. Козачка ще та, уродженка ж села Козацьке Чернігівщини. Та й запитую її: «Ганно, а ви знаєте, що про Вашого Стасика кажуть?

Ошелешена, мені каже: «Ні».

З чаркою в руках я величаю дружину великого світового поета, а далі… хотілося б процитувати тих, які промовляють щиро свої думки про творчість С. Вишенського, скажімо, Іван Андрусяк, Євген Баран, Степан Процюк тощо… Та позаяк Станіслав Олександрович [Вишенський] заборонив був мені розводити теревені у фейсбуці, гадаю, кажу на те вдові Станіслава Олександровича, нехай про те читають просунуті, а я вам, Ганно Костівно, зроблю узагальнене припущення:

– Здається, після Шевченка, Франка, Винниченка у нас з’явився в красному письменстві постулат –Станіслав Вишенський!

Ганна Костівна стенула плечима та й каже:

– Миколовичу, невже мій Стасик на те заслужив?

– Безумовно, Велика пані.

 

25 серпня 2018р.

Теги: Станіслав Вишенський

Коментарі

Няньо 2018-08-26 / 16:37:09
Змії зашипіли. На те вони й плазуни, що не здатні літати, лем зручно вмостившись під гнилу колоду, лячно й безіменно жалом вишивають. Піну з пащечки раз по раз пускають. До Здвиження ще маєте час. Утішайтеся, холоднокровні.

Петронепетя 2018-08-26 / 14:12:16
Він і спить з дзеркалом, а в клозеті - "тріляж"!...

Петронемідянкові 2018-08-25 / 15:28:10
Так, сумно. І шкода чоловіка. Вміти писати - не означає добре знати і добре мислити. Як кажуть, папір витримає... Манія величі губить людину і письменника.

Петронемідянка 2018-08-25 / 13:51:26
Сумно... Обов'язково, з будь-якої нагоди, лиш би когоось обісрати...!