«Я так думаю». Пригадуєте крилатий вислів героя Фрунзика Мкртчяна з фільму «Міміно»? Геніальна фраза, сказана ще за совка, що ще й нині потребує уважного осмислення. Гірські народи еССеСеСеру вміли тоді в одному реченні передати те, що переважна більшість одної шостої частини суші Землі – ні. Пишаюся горватами, насамперед своїми – білими. Відповідно Закарпатською школою живопису. Колорит, відтінки, світло, думка. Бокшай, Ерделі, Коцка, Борецький, Шолтес, Кондратович…
Там, у їхній творчості ані-ні, що не мазок, то ох-ах-аха-ах! Звісно, захоплення, що передаються насамперед словами. Наприклад, Ерделі перед тим, як повернутися назавжди до Ужгорода, передав свої думки в своєму «загашнику» словами про те, що боїться оселятися в сьому місті, де немає жодної скульптури. Та він таки повернувся… Ерделі! Себто – Гриць. І сотворив неймовірне.
Та наразі пригадаймо Тичину: «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та». Звісно, тепер і Ужгород не той і закарпатський живопис відповідно. Днями у столичному виставковому центрі «Музей історії міста Києва» за підтримки культурно-мистецької фундації Brovdi Art відкрився колективний проект сучасного закарпатського мистецтва під назвою «Прощавай, Слово!..» Скажу відверто, що приміщення, де відбувається се дійство, вельми «проблематичне», позаяк передане, здається, ще братвою Януковича столиці як відкупне. Беззаперечно, що там нині тусуються «папереднікі» Янека та Азарова, відповідно одна з їхніх тіней Роберт Бровді. Так-так, вуйки й тетки закарпатські, саме той у Хресті ваш брат, який годував тоді всеньку Неньку китайською для худоби гречкою. Тая гречка була вельми гірка та пекуча.
Та мова наразі не про худобу, а про високе мистецтво, що ниньки триває в Кийові за підтримки Робертка Бровді. Брати і сестри у Христі. Brovdi Art тямить, виявляється, і в гречці (для худоби, китайській), і в сучасному закарпатському живописі.
Безумовно, що на «Прощавай, Слово!..», коли я те побачив, у мене обмаль слів, позаяк матюків у сто разів більше, проте скажу: «Олексу Борканюка таки слід переховати з середмістя Рахова на тамтешньому цвинтарі, бо Роберт Бровді з «папередніками» запаскудять геть усю Закарпатську школу живопису.
«Я так думаю». Пригадуєте крилатий вислів героя Фрунзика Мкртчяна з фільму «Міміно»?
Даруйте наразі на слові.
Щиро ваш Я.О.