Здоров, Широкий Луже!

Мандруючи Широким Лугом, а його не сходиш і за два дні, я раптом почав нанизувати у зґарду цікаві топоніми довколишніх місцин. А ще вздрів, що Широкий Луг скидається на такий собі листатий горіховий лист з прожилками, а ті прожилки, якщо дивитися згори, відображають смужечки бляклих потічків на тлі смарагдового поля.

Здоров, Широкий Луже!

А розпочинається Широкий Луг після пограничного з Новоселицею – Шушманця, з урочища – Межибродами, й кілометрів п‘ятнадцять уздовж річки, по звивистих угору берегах, тягнеться до самого підніжжя гінких полонин. Впоперек він не дуже широкий, але тут і там прихований од людського ока насупленими й розлогими верхами, де поміж ґрунями туляться самотинами розкидані невлад обійстя з угіддями.

Лишень ви опинитеся після «вушка голки» на відкритому просторі – Межибродами, як онде – дрімає на осонні та в затінках неповороткий Широкий Луг. Оторочений верхами: ліворуч – Зворашом і Причелом, праворуч – Шомукою й недоростком Ґедером, та ще – ген попереду – видніється впоперек хребет набурмосеного Пригодища.

Уже, після кілька разів згаданих Межибродів, розпростерлися спадисті поля Мелайного. Важко сказати, чому власне таку назву прибрало собі Мелайне: чи через те, що колись тут добре родив мелай (кукурудза), а мо‘ тому, що весною тут рясно цвітуть мелайниці (кульбаби), та й ще – з Мелайного беруться перші хижí Широкого Лугу. Потому, праворуч, можете з дороги звернути на Мулне, а трохи далі, ліворуч, опинитися на тому боці річки Лужанки – в Липовці: з його Белеваскою, Жолобами, Березникуватою Подиною, Кичерею, Перенищиною, Цьофлянкою, Копаницею та дістатися на сам ґрунь Верхлиповця. Праворуч – стримить незворушний Рункул і тулиться до його по теплих схилах Прислуп. 

За переказами, Широкий Луг заснувало п‘ятеро опришків: Дудла, Мідянка, Поковба, Танчинець, Шелемба. Й появилися вони тут уперше, видається мені, сáме з-за Верхлиповця, з боку Углі, бо власне неподалік прокладено було Чиненик як гужову дорогу, й попервах він, Чиненик, з‘єднував Широкий Луг з довколишнім світом. Але в топонімах село зберегло тільки два імена своїх засновників: куток Пóковби з урочищем із доволі кумедною назвою Стóяло та на другому боці Лужанки – Шелембуський берег.

Потрібно віддати належне чеському художнику Вацлаву Фіалі, який за часів Чехословаччини приїжджав сюди з сім‘єю на plein air і залишив не тільки теплі спогади про Широкий Луг, а й зберіг його фраґментально на своїх картинах. Як я вже писав (див. «Хранитель Широкого Лугу»): «Не лише, безперечно, пан Вацлав малював у селі Дудлів та їхніх коханок», а й зобразив, серед іншого, на картині з однойменною назвою одне з урочищ села – «Тарначора». До слова, улюблена з картин художника «Неділя в Широкому Лузі» щезла у вирі Другої світової війни. Збереглася лише репродукція.

Звичайно, я не в змозі тут перераховувати всі цікаві топоніми широколужанських місцин: Пóлянки, Кичери, Зворища, Дробинища, Плаїки, Перенизі, Кривулі, бо перелік виявиться завеликий і нудний, але неодмінно згадаю два присілки Широкого Лугу – Фонтиняси та Пригуд. О, тут також є свої: Кáмінці, Луги, Тисникувате, Копинський Звур, Посіч, Івану Звур, Татри (наголос на другому складі), Вербилю та Заломисте з Довгою Пóляною… Й так до самої дикої Пóляни тих назв урочищ назбирається чимало…

Завтра, безумовно, з самого ранку вирушу я й до найвищої на хребті Красна вершини Менчул, і під гул арктичного вітру й пестливого літепла подамся звідти півколом уже на менші полонини: Босу, Щавну, Праникуську, Топаш, Малий Щербан, Великий Щербан, Видногу. Та насамперед привітаюся:

– Здоров, Широкий Луже!

13 липня 2012р.

Теги:

Коментарі

Корятович 2012-07-16 / 00:57:56
Ваша тут спроба, друже Ярославе, якось повернути п. Олега ближче до себе, виходить якщо не трошечки примитивно то напевно бездійно. п. Олег своя людина, і якби ви читали те що він останьо пише, то ви би знали що у него не існую наміру зараз влізти в якусь нову спілку. Спеціально якщо ця спілка стоверена для 'захист журналістів'! :-)

ярослав орос 2012-07-14 / 21:52:18
бунін... винниченко... соррі, кришеник...
і безліч квакання на закарпаття онлайн намагаються довести -- олегові дибі хтозна-що...
а ми ж то, друже олеже, на них не зважаємо... рухаємось за Сонцем...
най-то нужденні таки випустять пару... треба ж...

Faust 2012-07-13 / 14:45:31
Вітаю, пане Оросе. Ви - можете, якщо хочете! Тисну Вашу руку - Десницю.