Невдалий захід укрсучліту

Словянин 2012-04-05 / 22:02:20
Для Андрія чи то Андріани, важко сказати.
Запамятайте: краса краще ніж потворство, норма краще ніж дегенерація, здоровя краще ніж виродження, світло приємніше аніж тінь... Власне за цією віссю, наголошую для тих, хто на бронепоїзді, проходить водорозділ між Культурою і Антикультурою. Я підтримую позитив і конструктив, а Андрію-Андріані це чомусь не подобається. Якби я почав співати осанни потворності, природно, останній і Ко були б спокійні.

Андрей 2012-04-05 / 21:46:04
2 словянин:
ага. Якшо всі інші бачать лише звичайні чорнильні плями, а 'словянин' - педерастів і дегенератів, то це 'у лікаря картінки такі', ага.

Словянин 2012-04-05 / 20:18:57
Для "переживаю 2012-04-04 / 21:31:21" та "Андрей 2012-04-04 / 23:44:20"
Панове, судячи з ваших коментарів на різні теми на даному сайті, ви починаєте особливо болісно реагувати лише тоді, коли хтось задіне вашого брата-дегенерата. Мені вельми жаль, що ви не долюблюєте жінок...

Андрей 2012-04-04 / 23:44:20
2 словянин:
дурню, всі вже зрозуміли твої смаки: Глазунов-Міхалков. Прийми гомбічку най ти полівит.

МиС 2012-04-04 / 22:11:50
Михайль СЕМЕНКО
Поезії згуби
1
З перерізаним горлом
і захололим осміхом губ
стояв
і куди рушити не знав.

Всі оганьблені й розчаровані
всі зневірені –
друзі мої.
2
Хто?
Я жду.
Приходь сильний.
Кохана –
не треба щирости.
Я роздавлений.

3
Ах
вона потрібна й необхідна
моя розгубленість.
Ліхтар осліп
Од світла.

4
Світ не винен
що немає на світі
жившого.
Воскреси!

5
Метелик душі роздертої –
Прости.

6
Злови мій акорд
незнана – рідна моя.
Ти бачиш вперше.
Придави останній клявиш.

7
Хто ще боїться себе?
Убий мене тільно.
Бо мене веде шлях.
Я – «призначений».
Я заплющений.
Ім’я моє – тоскність.


СТРІЛО ВІКІВ

Нахмурило брови
сизі брови над києвом
ще на сезон заставлено
ласий кусок

і питає поет розгублено:
а як же „убий його”
і як же владівосток
а як же париж і лондон
чікаго і нью-йорк?

І знову латані вітрини хрещатика
рейтарська
і кава
і дощ.

Прострель мене прикнопнутого
на меридіяні київському –
прострель мене наскрізь, стріло віків!

ГРАМОФОННИЙ ТУШ
Літхар самотній пустинним вечором
Не сполохує повільні рипи —
Як вона ходить з повітовим фельдшером
Де квітнуть і пахнуть липи.
Нерухомі, вслухаються в голоси мовчанні —
Про кохання, про єднання душ.
І на зло викине з вікна,
у безвідраднім спочуванні,
Стара панна грамофонний туш.

СІРЕННИЙ РАНОК
Пейзажі такі задумані
Тіні такі тонкі
Фарби важкі в тумані
І луни гудкі.
За брамами опурпуриться
Сіренний ранок
І почне журиться
Од нічних співанок.

Словянин 2012-04-04 / 21:54:08
Не ясно, до чого тут Адольф Алоізович Шикльгрубер. Незалежно від того, що він говорив чи не говорив, збочені форми культури завжди залишаються збоченими і руйнівними. Дегенерація - вона і в Африці дегенерація. Особливо небезпечно, коли виродженці знаходяться у вищих ешелонах влади. Всі виключно криваві революції у світі робилися їх руками, незалежно від офііційних лозунгів. Зазначене питання - номер один. А форми влади суспільні лади, Наявність імперій чи їх відсутність - це пункт більш другорядний. Деструктивний елемент завжди несе руйнування, до чого би він не торкнувся - мистецтва. літератури чи політики.

Автору 2012-04-04 / 21:35:46
На початку було Слово. А Слово може бути тихим, лагідним, ніжним, вагомим, а може бути крикливим, пустим, гострим як бритва. Може лікувати рани, а може смертельно ранити. Інколи важко вловити (відчути?) оцю грань - тонку і гостру, як лезо бритви, - за якою Мистецтво Руйнації перетворюється в Руйнацію Мистецтва. І Семенко тут - шукач (пошукач). ЩО ТУТ СКАЖЕШ...? ГЕНІАЛЬНО - якщо Ви ЗНАЙШЛИ! Удачі Вам.

переживаю 2012-04-04 / 21:31:21
2Словянин 2012-04-04 / 20:06:57
П...сти-абстракціоністи точно так же знущаються над здоровим мистецтвом, окремі з них захоплюються поезією.

П.Словянине, вам давно пора би задуматися над природою однієї особливої, а часом для когось ще й невідчепної манії-фобії. Колись небезвідомий громадянин Шікльґрубер також мав проблеми ... зі власним розумінням "нездоровості" в мистецтві. Принаймні, саме з того в нього все й почалося.
А якщо накладеться ще й інша ознака нездоров'я - помішаність на звихненій формі панславізму й нездоровій візії Русского Мира, з людиною всяке може трапитися. Не знаю, можливо помогли б тут малі терапевтичні дози сенапакса, або ж помірне читання перед сном "правильної" поезії, також споглядання різних недегенеративних картинок.

Автору 2012-04-04 / 20:57:37
Я УМРУ

Я умру. Але вмерти не можуть
Мої мрії-думки.
В них минуле сторожить
Білосніжні замки.

Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком
Сонце душу пригорне мою.
Обернуся я в краплю прозорим світанком
І забудеш про мрію свою.

Щастя — казка, щастя — кохання…
Не жалій. Не сумуй… Моє тіло зникне, —
Але праною влину я в тебе з диханням,
Коли мрія мрію в час смеркання кликне.

12. VI. 1917. Владивосток

М.Семенко. ПОЕЗІЇ. - "Радянський письменник", Київ, 1985.

Словянин 2012-04-04 / 20:06:57
Пане Ярославе, тут нічому дивуватися. Дегенератина поезія - вона і в Африці дегенеративна, якою б мовою не писалася. Публіка з сексуально-психічними відхиленнями, окрім не в міру розвинутими амбіціями, завжди намагається зруйнувате все традиційне, естетично гарне, патріотичне, світле, сонячне, класичне. Окрім, з дозволу сказати, «українця» - потворця Семенка, в Росії був такий же «росіянин» Веліамір Хлебніков, а на Закарпатті - частина джинсово-компютерного покоління. Їх вистачає у будь-якому народі. Що вірно для поезії - те ж саме вірно і для образотворчого мистецтва. П...сти-абстракціоністи точно так же знущаються над здоровим мистецтвом, окремі з них захоплюються поезією. Один з них сьогодні з вами (у блозі)знаходиться по-сусідству.