Якось Вадим Скуратівський у розмові про Івана Нечуя-Левицького запитав мене: «Пане Орос, а ви знаєте тлумачення слова «джеря»?.. На моє – ні, порадив заглянути в словник Грінченка. Заглянув, і вже потому зрозумів, чому власне Іван Семенович надав одному з головних своїх персонажів прізвище Джеря, себто – пійло. Пійлом, як знаємо, зазвичай годують худобу.
Якось уже так повелося, що у нас з пійлом і худобою все гаразд, стачає сього добра. Щедра ж бо – земля. Що не кажіть, чорнозему досхочу. Родить усього. Від Михайля Семенка до Олеся Бузини. З Бузиною – зрозуміло, здібний журналіст, архіволюб, заповзятливо виконує покладені на сина чекіста завдання з викорінення всього святого з українства. Складніше у даному разі з поетом Михайлем Семенком. Адже він, завважте, не хто-небудь, – український поет.
Недавно в Києві силуети сучукрліту начебто з помпою хотіли оголосити «Рік Михайля Семенка» з нагоди 120-ї річниці з дня його народження. Та, як завше буває з-поміж українців, хтось з хитровзутих запрошених віпів-літераторів Іванів (здається, Драч з Малковичем) отямилися заднім числом і проігнорували заявлений захід. Але мова наразі про інше, про хворого на голову М.Семенка. Власне він, його поведінка, багато в чому нагадує мені ба чи не ввесь склад укрсучліту. Виявляється, невиліковна хвороба в наших письмаків... Хроніки-вискочки!..
Щоб заявити про себе, про свою значущу хвігуру, Михайль Семенко фігурально й демонстративно палить «Кобзар». Але, сього мало. Читаю: «Оксана Буревій (дочка Костя Буревія) написала вельми відверті спогади, згідно з якими Семенко бив свою першу дружину-вчительку за те, що вона викладала учням у школі твори Тараса Шевченка, а не Михайля Семенка, тож жінка мусила віддати дитину до притулку, боячись тримати її вдома. Водночас деякі дослідники переконані, що такі жахіття є вигадкою, причина якої – конфліктні стосунки Семенка і Буревія.
Із першою дружиною Лідією Іванівною Горенко Семенко мав двох дітей: сина Ростислава і дочку Ірину. Проте після отримання посади редактора на Одеській кінофабриці зав’язався роман із акторкою Наталією Ужвій. Перший шлюб розпався.
Приблизно у цей час з’явився вірш Семенка «6NP»:
Тобі – дитино моя – що завтра на аборт підеш –
Тобі – що тільки місяць йому –
Тобі – що місяць як зародилося а живеш мільйони
віків у животі цієї жінки що я люблю –
Місяць уже тобі, а завтра ти – ніщо, викинуть
твій кавалочок у відро з помиями –
І попливеш ти каналізаційною трубою аж у Чорне
море, де й зародилось од мене –
Тобі –
Тобі –
Тобі це.
* * *
Завтра я прожену твою матір,
Зникне з серця мого вона, як ти з її тіла.
Будь вічне ти, безсиле й розумне –
Ти жило стільки, скільки дано тобі.
Будь вічне ти, бо і я вмру,
І мати твоя вмре, і не одно ти
Плаватимеш завтра в білім відрі» (Кінець цитати).
Що тут скажеш... Геніально! Рік Михайля Семенка – довіримо кюретці гінеколога.