ЛІСТ, АЛІНА Й КОСТОМАРОВ

Минулої суботи, 22 жовтня, в Києві відбулися урочисті заходи з нагоди 200-річчя від народження відомого угорського композитора Ференца Ліста. У приміщенні Української міжбанківської валютної біржі (на Подолі), де колись виступав маестро, угорська громада Києва та шанувальники творчості великого мадяра зібралися, щоб послухати його безсмертну музику. Перше ніж прозвучав фортепіанний концерт, професор Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського Йосип Франц розповів про життєвий і творчий шлях Ф. Ліста. Зокрема, він зупинився на українських ціхах великого композитора.

Київ. Меморіальна дошка на будинку, в якому виступав Ференц Ліст
Київ. Меморіальна дошка на будинку, в якому виступав Ференц Ліст

"Під час гастролей У Києві в лютому 1847 року Ференц Ліст дав концерти у багатьох українських містах: у Києві (в приміщеннях Контрактового дому та Київського університету), Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

У лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився в Києві з Кароліною Вітгеншейн, близька дружба з якою триватиме протягом усього його подальшого життя. Саме цій жінці композитор присвятив усі свої симфонічні твори. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Воронинцях, у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень "Ой, не ходи, Грицю" та "Віють вітри, віють буйні" він написав п'єси для фортепіано "Українська балада" і "Думка", що увійшли до створеного в 1847-48 роках циклу "Колоски Воронинець".

Протягом свого життя Ф. Ліст фактично написав шість творів, присвячених гетьману Івану Мазепі: перший етюд для фортепіано 1827 р.; Трансцендентальний етюд ч. 4 "Мазепа" 1838 р., (присвячений Гюґо); Трансцендентальний етюд ч. 4 "Мазепа" 1840 (змінена версія твору 1838 р.); Симфонічна поема "Мазепа" 1851 р.; "Мазепа" для двох фортепіано 1855 р. та для фортепіано на чотири руки 1874 р."

Вислухавши уважно розповідь пана Йосипа про Ференца Ліста, я раптом згадав роман "Аліна і Костомаров" Віктора Петрова (Домонтовича). Дуже захоплюючий – філігранно зроблений – твір. І власне там згадується Ф. Ліст. А саме – ідеться про те, як одного разу цілком випадково зустрівся він у графині Меліної з юною київською красунею Аліною Крагельською. Дівчина, на прохання господині, виконала кілька увертюр і своєю грою на піаніно зачарувала великого композитора.

Пророкуючи Аліні велике майбутнє, маестро запропонував їй продовжити навчання у Віденській консерваторії. Але мати дівчини навідліг відмовила. На останньому своєму концерті в Києві Ференц Ліст привселюдно виявив своє захоплення юним даруванням. Звичайно, після цього почали подейкувати, що великий композитор закохався в дівчину.

Та, знаємо, що Аліна Крагельська палко полюбила на все життя свого вчителя Миколу Костомарова, друга та однодумця Тараса Шевченка.

"13 лютого, – згадував М. Костомаров, – я заручився з дівицею Аліною Крагельською... Весілля наше було призначене після Великодня, на Хоминому тижні, 30 березня 1847 року... Вважаючи свою стару квартиру тісною і незручною для майбутнього сімейного життя, я переїхав на іншу ... біля Андріївської церкви. Квартира ця вирізнялася чудовим видом, з галереї відкривався прекрасний пейзаж: унизу розкинувся Поділ, далі – світла смуга Дніпра, а за нею – широка панорама лугів і лісів".

Але в цій квартирі їм не судилося жити. Саме тут, 28 березня 1847 року, за день до весілля, Миколу Костомарова та його друга Тараса Шевченка, який на це весілля приїхав старшим боярином, заарештували як членів Кирило-Мефодіївського братства і згодом відправили на заслання. Та вже потому, аж через багато років, вони таки побралися – Аліна й Костомаров.

А втім, їх обох – талановитих – Ференца Ліста та Миколу Костомарова як автора історичної розвідки про Мазепу, об'єднував óбраз волелюбного українського гетьмана...

25 жовтня 2011р.

Теги:

Коментарі

микола 2012-01-17 / 18:37:13
Костомаров якраз дуже негативно оцінював Мазепу. Тому оці кучеряві вигуки про ліста і Костомарова ні до чого

сорри 2011-10-31 / 12:33:00
Каюся, пане Ярославе: упустив якось цю вашу публікацію, яку прочитав щойно отепер. Добра річ, яка працює (навідміну від Верецької провокації) на порозуміння мадярів з українцями. Більше б нам таких добрих якостей, трохи менше угорської пихи, мінімум злих українських реакцій на неї, і все у нас з мадярами буде добре... :)

Та, власне, і тепер ще є добре: не встигли остаточно допсути Ковач з компанією...

Словянин 2011-10-28 / 20:28:00
Аноніму. Ярослав Орос завжди пише гарні нестандартні статті. Зокрема - цю, що є предметом обговорення. Повторюю, було б цікаво ознайомитись з думками персонажів даного матеріалу, якби, вони одного гарного дня воскресли і подивилися на своїх арійських нащадків, котрі тупо чубляться навколо памятного знаку на Верецькому перевалі... Сподіваюся, що я висловився достатньо ясно. Якщо ні - додам, що два на два буде чотири... Не зрозуміло, до чого тут хата Шевченка.

ярослав орос 2011-10-27 / 19:58:00
даруйте... (анонім, 27.10.2011 19:56)

2011-10-27 / 19:56:00
Словянин, 27.10.2011 19:38
Цікава стаття. А ще було б цікавіше подивитися, як її персонажі подивилися б на вовтузню навколо памятного знаку на Верецькому перевалі.

у роки другої світової війни хату тараса шевченка розібрали ж його односільчани на дрова... то хто ж винні... мадяри?

Словянин 2011-10-27 / 19:38:00
Цікава стаття. А ще було б цікавіше подивитися, як її персонажі подивилися б на вовтузню навколо памятного знаку на Верецькому перевалі.

Чужа Оксана 2011-10-27 / 10:53:00
Симфонічний оркестр Закартатської обласної філармонії вшанував 200-річчя Ліста ще у квітні. Послухавши твори угорського композитора, захотілося більше дізнатися про нього. Особливо цікаво було читати про український період його життя, який мало досліджений. Пперебування на українських землях відіграло важливу роль у житті великого музиканта. Мандруючи країною з концертами, де його сприймали на ура, Ференц Ліст зустрічає своє кохання - княгиню Кароліну Сайн-Вітгенштейн та ближче знайомиться з українським фольклором. Своє захоплення Україною композитор виливає у десятках творів. Але виявляється, є ще багато цікавих фактів з його української сторінки життя.

ярослав орос 2011-10-26 / 19:12:00
до кришеника:
пане володимире, з Ваших філософсько-туманних запитань я зрозумів, що Вам хотілось би бачити в мені зразково-показового цивілізованого блогера... але ж я -- тільки -- мінливий полонинський вітер, що у залежності від настрою та погоди висловлює свої ж думки власне на своєму ж блозі...
ніколи не вважав і не вважаю себе професійним піїтом...
ох, як класно бути полонинським вітром... раджу й Вам... спробуйте...
добра і щастя Вам...

Кришеник 2011-10-26 / 15:56:00
Дякую, п. Ярославе, за гарний текст. Ваші та п. Гавроша згадуванння про твір Домонтовича спонукали також прочитати. Все, як завжди у Віктора Петрова, коли дістаєш гарне задоволення від читання. Долучився. Зараз збагнув про вторинність Іваничукового “Четвертого виміру”, де схожа сюжетна лінія з Костомаровим та Аліною.
Далі про інше, і з добрих намірів. Раніш кортіло сказати. Майже всі ваші тексти в блозі досконало вироблені й дійсно мені до вподоби. Лишень інколи-нечасто натрапляю на окремі речі, від чого відчуваю раптом у собі вселений дух доброго нашого КК. Гадаю, різне приходить з віком. Може це причина. Ото читаєш і обламуєшся, наче втратив щойно смак і відчуття. Здогадуєшся, що занадто це для тебе рвучке і неконтрольоване, а десь і ламке, як голос підлітка. Тоді з отим вашим трохи не стикуюся. Проте й далі думатиму, чому так? Мені це цікаво.
P.S. Я цінив завжди Вашу стриманість і делікатність у швидких реакціях на минулі мої судження.

местный 2011-10-26 / 10:57:00
да, интересное пересечение судеб...

2 Faust ("Кидь би наші ... по-людськи прониклися би змістом і сутністю Вашої статті, то ... зрозуміли би, що Великі Мадяре і Великі Українці (і дуже файні і освічені Українки) дружил і й з повагою відносились один до одного, і знали і поважали історію своїх народів")

та пан Орос чуть ли не в каждой своей записи в блоге (мож, за исключением тех, где он прикалывается) не устает нести идею родства и дружбы украинцев, венгров и вообще всех арийских народов... но только во-первых нужно хренову тучу раз это повторить, а во-вторых, чтоб не один человек это делал...
как-то так...

Faust 2011-10-26 / 00:41:00
Дуже файно і змістовно написано, пане Орос! На "5" (чи тепер - "12"!) Кидь би наші Ember'и і Zoltan'и прочитали і по-людськи прониклися би змістом і сутністю Вашої статті, то, може, зрозуміли би, що Великі Мадяре і Великі Українці (і дуже файні і освічені Українки) дружил і й з повагою відносились один до одного, і знали і поважали історію своїх народів...

Гаврош 2011-10-25 / 18:55:00
Дякую, пане Ярославе, що так доречно згадали про ювілей Ліста і українську сторінку в його біографії.

А роман "Аліна і Костомаров" Домонтовича просто райська насолода. Буквально днями його читав і був на сьомому небі від цього переплетіння любовної історії та літератури. От як треба писати про великих!

P. jegyző 2011-10-25 / 15:58:00
Интересное переплетение жизненных путей великих людей в интерпретации автора.