ТОТЕМ І ПРІЗВИСЬКО

Мине ще небагато років і закарпатські гірські села втратять свою самобутність, а заодно його жителі, вже нині збайдужілі до вся та всього, забудуть, якого вони роду-племені. Лише пам’ятатимуть удень і вночі, як би то по тих чужих сиринцях урвати того клятого єврика. Жадоба гуцулів і верховинців виділитися перед сусідом за рахунок тяжкої фізичної праці, щоб добре заробити, ніяк не вгамується. (Про долішняків наразі не йдеться).

ТОТЕМ І ПРІЗВИСЬКО

А втім, поведу мову про інше. Колись, малим, я захоплювався історією рідного краю й залюбки слухав оповідки старших про заснування того або сього села, що розташоване неподалік с. Широкий Луг. Уже трохи старшим, отроком, лупцювалися з однолітками проти ровесників з сусідньої Новоселиці та прозивали їх "слинявими бабцями" (бабиць – бичок), а вони нас, відповідно "медведями".

Отже, жителі Широкого Лугу мають тотем і носять прізвисько – "медведі". Воно ж бо й закономірно, позаяк село тулиться до самих полонинських гір і тут, у пралісах лісництва Карпатського біосферного заповідника, й справді водяться ведмеді. Що стосується інших сіл у верхньому межиріччі Тереблі й Тересви, постараюся не образити їхніх жителів, тільки перелічу, на жаль, не всіх у даному краї. Недавно, кого тільки не запитував у Широкому Лузу, скажімо, про тотем і прізвисько жителів сіл Красна, Усть-Чорна, Руська Мокра, Німецька Мокра (Комсомольське), ствердно ніхто не зміг відповісти...

Праворуч од Широкого Лугу розташовані купно села: Угля, Велика та Мала Угольки. Тільки тут можна почути, як заприсягаються твердо в окрузі: "На мого Бога". Мають угляни у всіх трьох перелічених селах тотем і носять прізвисько "гади". (Гад, змія).

Ліворуч од Широкого Лугу губиться у вузькій продовгастій улоговині Терешул (Тарасівка), що має тотем і носить прізвисько "личаники". (Лича – лико). Мабуть, тут щось пов'язано з фразеологічним зворотом: "Дерти лико". А якщо перейдете ще одну гору на схід, то перед вами розпростреться смт Дубове, а трохи нижче – село Калини. Що стосується дубівчан – їх закономірно прозивають "парастасяниками". Ревно сії миряни порізно відвідують кілька церков у селі. Та й згадаймо того ж таки Івана Чендея з його творчістю. Цитую Григорія Штоня ("Газда. Іван Чендей): " "І на другий день Паски ми опинилися в селі, де першим, кого з Чендеєвих родичів я побачив, був його батько. Син мене попередив: неньо на старість здитиніли. І ще... 

– Ви з ним посварені?

– Вони самі сваряться. Збунтувалися проти мойого "Івана". Буцім я проти церкви. А неньо читають щослужби "Апостола".

Вважаючи себе здатним прибрати всі між людьми непорозуміння (а це ж батько і син), я присів біля лежака з довгобородим й давно не стриженим старцем з певністю, що його, по-перше, причарую, а по-друге...

Ні до другого, ні до третього пункту миротворчої програми справа не дійшла: глипнувши на мене, місцевий апостол (а мо' й пророк?) одразу перевів погляд на поріг, за яким, не сміючи його переступити, стояв непрощений син.

– Ви хто?

Очі старого непримиренно палахкотіли, а сухе тіло напружилось в очікуванні чергових докорів за багатолітню непоступливість.

– З Києва.

– Тоже пишете?

– Не так гарно, як ваш син. Я науковець.

– Не вірите?

– Чому? Мій тато – священик.

Напруга в очах старого трохи згойднулася, але не втратила на силі. Він посунув убік голову, щоб краще бачити сина.

– Чого стоїш?

– А що я мав би робити?

– Йти до церкви. Може, Бог простить.

– Так ви ж і там будете кричати.

– Боїшся?!! Бійся, поки є чим...

Надворі, прибираючи незалежного виду, Іван Михайлович втомлено пожартував:

– Маю власного сповідника. Проганяє спокій навіть при святі".

Нагадаю, трохи нижче Дубового розташовані Калини, що його жителі мають дуже колоритний тотем і носять прізвисько "тайстряники". (Тайстра – торба, сума). З нею колись калинчани носилися, як з писаною торбою.

Там, де бере початок одна з приток річки Тересва, ген вище Дубового, під самою полониною розташоване село Брустури (Лопухово). Має своєрідний тотем і прізвисько "шишкарі". Ну, скажіть, хто не пробував "брустурянської кедровиці"... А вона ж то настояна на шишках!

А вже майже у самій долині містяться сусідні села Ґаничі (тут колись тримали багато гусей і через те його жителів прозивають "ґаґошами"), та Нересниця, що має тотем і носить прізвисько "здерчаники". (Здерка – дрібна риба). Далі, за водою, живуть ліворуч "коні", маю на оці жителів с. Терново, а через річку Тересву розкинулося с. Вільхівці ("козуби", бо ще недавно його жителі плели кошарки, кошики)...

Ось, на сьому, мої куці знання у даному разі й закінчуються. Радий буду, якщо хтось їх збагатить...

Додається:

М.Носа
Дубівчани парастасяники не лише через те, що ходять у сім храмів східного обряду і кілька протестантських, а тому, що часто справляють удома службу за померлими, себто парастас. Попи вважають приходи в Дубовому дуже вигідними з фінансового боку.


А краснян чи красношорян називають павучками. В останнє півстоліття за ними закріпилась іще одна називка - вацкоші (вацок - рюкзак) - значна частина селян працює в лісі і полуденок носять у вацках.


Жителів Руської Мокрої називають ще вольованами, хоч збільшений зоб зустрічався всюди по Верховині (відсутність йоду і фтору у воді).
Устьчорнян та жителів Німецької Мокрої окрім як німці, здається, інакше й не називали (хоча вони походили з Австрії).


 А ще у верхів’ї Тересви долішнян (нижче від Вільхівців) називали нямішами (гуцули - гайналями, верховинці з верхньої Боржави - лемаками.

 

В.Кришеник

Жителів Боронява – "болюхи" (наче про них казали, що в місцевих завеликі черева – від постійного харчування картоплею), проте з цим не зовсім впевнений; Малого Раківця – "ташкуни", Ізи – "кошаркуни".

Знаю тільки, що ташкуни – від ташка (нім. – сумка), бо ті завжди ходили на підробітки в більш багаті села зі своїми тайстрами та сумками. Іза – зрозуміло, що плетіння кошиків з лози. 

Мешканці Данилова – "ропляники" (від слова ропа, такі люди, що випарюють сіль);

Олександрівки – "вакаровщики" (подібне, але тут вже зв’язане з торгівлею сіллю, бо коли з випареної ропи залишалася в осаді грудка солі, то завжди у формі півкулі – а це й звалося вакарів);

Білок – звісно, що могли бути тільки "тенґеричаниками " (бо кукурудзоводи знані);

Золотарьова – "папоротняки" (навкруг села росла одна папороть, там всюди пуста безплідна земля, непридатна для обробітку);

Сокирниця – "кобеси" (ніби щось зв’язане з рибальством, на яке були справжні мастаки).

До речі, на Іршавщині колись найчастіше довжани обзивали ближніх своїх сусідів, білчан та імстичівців, скупими лемаками, а ті старались у відповідь – обізвати мешканців Довгого, Заднього, Кушниці просто хитрими верховинцями.

 

 

 

 

 

05 вересня 2011р.

Теги:

Коментарі

ярослав орос 2011-09-08 / 15:43:00
Кришеник, 08.09.2011 15:31
Знаю тільки, що ташкуни - від ташка (нім. -сумка), бо ті завжди ходили на підробітки в більш багаті села зі своїми тайстрами та сумками. Іза - зрозуміло, що плетіння кошиків з лози. В Сокирниці і Бороняві - напевно обзивали жителів саме так, але як для мене - не зовсім впевнений щодо значення слів, тому не брехатиму.

пане володимире, Ви дуже мудрий... низько Вам кланяюся...

Кришеник 2011-09-08 / 15:31:00
Знаю тільки, що ташкуни - від ташка (нім. -сумка), бо ті завжди ходили на підробітки в більш багаті села зі своїми тайстрами та сумками. Іза - зрозуміло, що плетіння кошиків з лози. В Сокирниці і Бороняві - напевно обзивали жителів саме так, але як для мене - не зовсім впевнений щодо значення слів, тому не брехатиму.

ярослав орос 2011-09-08 / 15:19:00
Кришеник, 08.09.2011 15:13
Не знаю, чи згодиться це автору, що настільки зосуровився...

Мешканці Сокирниці - "кобеси", Бороняви - "болюхи", Малого Раківця - "ташкуни", Ізи - "кошаркуни".

пане володимире, та добрий я чоловік...
а за "кобеси", "болюхи", "ташкуни", "кошаркуни" щиро дякую... тільки, будь ласка, розтлумачте їх...

Кришеник 2011-09-08 / 15:13:00
Не знаю, чи згодиться це автору, що настільки зосуровився...

Мешканці Сокирниці - "кобеси", Бороняви - "болюхи", Малого Раківця - "ташкуни", Ізи - "кошаркуни".

KK 2011-09-08 / 03:24:00
п. Ярославе - щоби вам не залишилося дуже 'прикро' то зогляньте на цікаву статтю, цілковито повязано із вашими питаннями: 'Понад 500 населених пунктів Закарпаття – у „Географічному словнику Угорщини” (ФОТО')' http://zakarpattya.net.ua/ukr-news-87056-Ponad-500-naselenykh-punktiv-Zakarpattia-–-u-Heohrafichnomu-slovnyku-Uhorshchyny-FOTO Мабуть автором цієї нової історичної книги (Йосип Кобаль) являється як 'правдивим патріотом'?? :-)

KK 2011-09-07 / 23:27:00
Як так, то чому ви їх згадуєти і навіть вдаєти вражіння що вам бракує їхню поміч тут??...

'дуже прикро, що біосексуали-патріоти на сьому сайті не хочуть поділитися з іншими своїми знаннями про тотем і прізвисько тих сіл, містечок, селищ і міст, уродженцями яких вони є...'

Аж, 'дуже' вам 'прикро'???.....(щось тут мені не ясно!)









ярослав орос 2011-09-07 / 23:03:00
я вдячний rusyn val і м. носі за додані матеріали, й додаю їх до загального тексту з посиланням на автора м. носа, позаяк rusyn val заховався під ніком, нехай вибачає...

КК, що стосується бісексуалів-патріотів, то маю на оці тих осіб, які водночас з любов*ю "бавлять" як неньку україну, так і п(о)дкарпатську русь... тільки язичком...

М.Носа 2011-09-07 / 22:22:00
Дубівчани парастасяники не лише через те, що ходять у сім храмів східного обряду і кілька протестантських, а тому, що часто справляють удома службу за померлими, себто парастас. Попи вважають приходи в Дубовому дуже вигідними з фінансового боку.
А краснян чи красношорян називають павучками. В останнє півстоліття за ними закріпилась іще одна називка - вацкоші (вацок - рюкзак) - значна частина селян працює в лісі і полуденок носять у вацках.
Жителів Руської Мокрої називають ще вольованами, хоч збільшений зоб зустрічався всюди по Верховині (відсутність йоду і фтору у воді).
Устьчорнян та жителів Німецької Мокрої окрім як німці, здається, інакше й не називали (хоча вони походили з Австрії).
А ще у верхів'ї Тересви долішнян (нижче від Вільхівців) називали нямішами (гуцули - гайналями, верховинці з верхньої Боржави - лемаками.

KK 2011-09-07 / 21:55:00
А може 'Rusyn Val' ви маєти на увазі?? :-)

KK 2011-09-07 / 21:53:00
Не народжений у ваших краях п. Славіку, не можу нічого ціного додати до вашого початого тут есею...
Не знаю про яких ще 'бісексуали-патріотів' ви маєти на увазі???.....:-)

ярослав орос 2011-09-07 / 21:47:00
пардон... бісексуали-патріоти... (далі за текстом)...

ярослав орос 2011-09-07 / 21:38:00
дуже прикро, що біосексуали-патріоти на сьому сайті не хочуть поділитися з іншими своїми знаннями про тотем і прізвисько тих сіл, містечок, селищ і міст, уродженцями яких вони є...
слава україні!
слава русинії!

KK 2011-09-07 / 18:39:00
Склавку - дякую за інформацію. Переглянув ваш блог, і справді побачив багато старих тут надрукованих статтей. І ще до того, нових для моїх очей. Буду користатися вашими перлинами!

'

Rusyn Val 2011-09-07 / 18:15:00
Козубы(так правильно,ви тячуськый,занаєте що у нас ы-кают) - думаю що од малої кошаркы.Докы не викорчовали завербы коло рікы Тересвы,то у Вульхуцьох плели з вербового прутя кошаркы.Выдти і "козубы".А про ганськых кажут що колись держали много гусий,выдты і "ґаґоші".То є одна з версій.Правда може быти інде.Та історія не т-то ся не дивит.
Но інтересну тему Вы зачали.Булше бы такых тем.

ярослав орос 2011-09-07 / 08:21:00
Rusyn Val, вдячний Вам за "козуби" та "ґаґоші"... тільки, будь ласка, розтлумачте значення сих слів... і чому, власне, жителів ґанич і вільхівців так прозивають? дякую... а відтак виправлю в тексті...

КК, якщо Вас цікавлять мої попередні дописи, то можете їх розшукати за адресою: www.aryaoros.com.ua

KK 2011-09-06 / 20:24:00
Справді, файно ся вдало Яркови о цю статтю написать! Лем би більше такого писав, про рідні йому краї і челадь. Нагадує ранішу статтю яку він був написав, про Мармарошської землі...(десь його захватив назад з його архіву...жаль!) Видно що цьому києвському русину ще память крепко працює!

Rusyn Val 2011-09-06 / 18:20:00
п.Ярославе - вульхуські ся кличуть "козубы",а ганські - "ґаґоші".Мало вы позабывали в "києвах".Но а так усьо правильно.Файно понаписовано.Йде вам то.

:-))