КРОВ І ЖОВЧ АДОЛЬФА ГІТЛЕРА

Тривалі зустрічі з однополчанами, зокрема і жидами, вивчення ретельно прихованих архівних документів уможливили зробити висновок про те, що Гітлер і найближче оточення фюрера мали значну жидівську частку крові. Зрозуміло, це викликало і викликає у невтаємничених осіб здивування, адже дотепер Гітлеру та його почету приписують намагання дощенту знищити жидів у цілому світі. Результати досліджень Карделя і лягли в основу книжки, що вперше побачила світ у Женеві 1974 року.

Безумовно, переказувати цікаву книжку -- невдячна справа. Краще її самому прочитати, хоч деякі постулати з неї так і просяться на папір, аби вкотре застерегти ошуканих ідеологіями сіонізму.

ЗНЕВАЖЕНИЙ АДОЛЬФ

Мокрого, холодного вечора 20 квітня 1889 року в готелі "Цум Поммер" у Бранау на Інні молода дружина (і одночасно -- небожа) підстаркуватого митника Австро-Угорщини народила сина Адольфа. Батько немовляти був байстрюком і сорок років носив дівоче прізвище своєї матері -- Шікльгрубер. Але якогось вечора він промимрив крізь вуса після роботи колегам: "Відзавтра називайте мене Гітлером". Нове прізвище Гі(д)лер -- інколи його писали і як Гютлер -- митник поміняв на Гітлер (ця форма часто зустрічається поміж жидами). Таке прізвище вітчима свого батька отримало і немовля, що народилося 20 квітня -- Адольф Алоїз. Перегодом дівчата називатимуть його Вольф, а ще пізніше цілий народ звертатиметься до нього просто: "Мій Фюрер".

Батько Адольфа -- митник Алоїз Гітлер, уродженець Австрії, виріс неподалік чеського кордону. Вчився на чоботаря, проте незабаром залишить цю справу. У вісімнадцять переїде до Відня, де  добре складеться його карєра фінансиста. Потому він запросить до себе тринадцятирічну небогу Клару Пельцль, яка від нього завагітніє, коли його дружина лежатиме на смертному одрі, а потім небога стане його третьою дружиною (шлюб між родичами католицька церква допускає, а в Мексиці навіть дозволено брати шлюб двоюрідним братові та сестрі). Народить йому шестеро діток, з яких виживе двоє: Адольф і Паула. Потім допитливі біографи фюрера виявлять, що один з пращурів його матері був Йоганн Саломон, що "чимало жидів має прізвище Гітлер" і що "в Польщі на жидівському цвинтарі є могила Розалії Мюллер, уродженої Гюттлер". Відтак лишень відбудеться аншлюс Австрії, як цілі села і кладовища на батьківщині пращурів Адольфа зрівняють із землею -- там розмістять полігон.

Алоїз Гітлер часто, до самої пенсії, міняв місце роботи по всій країні, нарешті осів у селі Ламбах неподалік Зальцбурга. Тиха і скромна мати майбутнього фюрера зверталася раз по раз до свого чоловіка зазвичай: "Дядьку Алоїзе". Адольф пішов до початкової школи в сусіднє село Фішльхам. Він непогано малював і співав у хорі тамтешнього монастиря. На гербі ченців-бенедиктів викрашалася свастика. Тут уперше Гітлер почув про жидів, які катували та розіп''яли Христа.

Хоч Адольф і мав мистецькі задатки, проте погано вчився і був неслухняним учнем. За що батько його добряче лупцював. Їхня сім''я знову переїхала, тепер до передмістя Лінца, де в державній реальній школі він уже в першому класі залишився на другий рік. Алоїз, можливо, цього не витримав і в січні 1903 року нагло помер од серцевого нападу. Вдова влаштувала сина до інтернату, в якому він продовжував чхати на навчання і за ним причепилося прізвисько "жидівський йолоп". Адольф ще кілька разів міняв школу, одначе жодної так і не закінчив.

Восени 1907 року молодий Гітлер вирішив спробувати щастя у Відні, точніше розкрити свій хист "академічного художника". Перед від"їздом хвора на рак мати розкрила синові родинну таємницю. "Можливо тобі знадобиться адреса в Відні. Твоя бабуся по батькові завагітніла, коли їй вже було за сорок. Вона працювала у Граці у жида Франкенберга, який переїхав з Угорщини, а пізніше оселився у Відні. До Алоїза, твого батька в його домі ставилися як до сина. До чотирнадцяти років Франкенберги платили за нього гроші, а потім він учився їхнім коштом на чоботаря. Йому писали і часто надсилали гостинці, ці Франкенберги, вони шляхетні люди. Візьми віденську адресу Франкенберга, це твій дядько. Можливо ..." Напередодні Різдва вона у сорокасемирічному віці помре.

Столиця імперії не визнала мистецького хисту майбутнього фюрера (порадивши стати архітектором). Безумовно, розгублений Адольф, після провалу на іспиті, звертається по допомогу до тих-таки Франкенбергів. Як справжній жидівський пасинок, він придбав поштову листівку із зображенням віденської синагоги, майстерно перемалював її, а серед іншого ще придбав лапсердак і в передмісті Відня подався через доглянутий сад до покоїв Франкенберга. Зустрів його вгодований шістдесятирічний чоловік. "У нього такий же великий ніс, -- подумав молодий Гітлер, -- родинна ознака". Набрався сміливості і розповів хто він та що йому потрібно. Франкенберг прохолодно поставився до почутого. "Хоч ми і платили за вашого батька, проте ніхто не скаже, що він походить від нас. Подейкують про мого батька. Але хто запевнить, що це насправді так ? Хіба ваша бабуся ... Проте не говоритимемо про неї, -- а витримавши паузу, провадив далі. -- Я не меценат, я в тому не тямлю. Хоча знаєте, у нас у Відні є їдальня для наших старих. Не хочете там працювати?" Розгніваний Адольф стрімголов вискочив надвір, порвав на клаптики перемальовану синагогу та скинув із себе лапсердак: "Я виселю їх знову в пустелю! -- грізно випалив він і трусонув кулаком. -- Нехай ідуть туди, звідки прийшли. Я виселю їх у пустелю, всіх!"

КАГАЛ ФЮРЕРА

Карделю вдалося відшукати вельми втаємничене видання, дослідження німецького жида Дитріха Брондера "Напередодні, як прийшов Гітлер", у якій йдеться про найближче оточення фюрера. Зокрема: "Самі були жидівського походження або родичалися з жидівськими родинами: фюрер і рейхсканцлер Адольф Гітлер; його заступники рейхсміністр Рудольф Гесс і рейхсмаршал Герман Герінг; рейхсляйтер НСДАП Грегор Штрассер, доктор Йозеф Геббельс, Альфред Розенберг, Ганс Франк і рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер; рейхсміністри фон Ріббентроп (який одного разу пив на брудершафт із відомим сіоністом, першим президентом Ізраїлю Хаїмом Вайцманом) і фон Кейтель; гауляйтери Глобочнік (винищувач жидів), Йордан і Вільгельм Кубе; високі посадовці СС, які брали участь у винищенні жидів, Рейнхард Гейдріх, Ерік фон дем Бах-Залевський і фон Кейтель 2-й; банкіри та спонсори Гітлера до 1933 року Ріхтер фон Штраус і фон Штейн; генерал-фельдмаршал і державний секретар Мільх, помічник державного секретаря Гаус, фізики та старі члени партії Філіпп фон Леонард і Абрагам Зау; старі члени партії Ханфштенгель (начальник відділу зарубіжної преси) та професор Гаусгофер".

Отже, як засвідчують перераховані прізвища, найближче оточення фюрера складалося таки не з "чистокровних арійців", себто німців з діда-прадіда. Мова іде про те, що кагал Гітлера радше боровся із жидівським первнем у собі. Прикладом для них був Ріхард Вагнер, який одного разу зізнався Фрідріху Ніцше: його вітчим, актор, жид Людвиг Гейер -- власне ж його справжній батько. Отже, і він, творець нордичного міфу. Гітлер часто навідувався до Байрету скласти шану на могилі відомому композитору, тобто всі ті, що мали домішок жидівства, викорінювали його передусім із себе.

І на те нема ради!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати