Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

«Меч Арея». Ирій Івана Білика

Сьогодні попрощався я з тілом Івана Білика. Дивно і водночас смутно – вкрай мало було тих, хто прийшов… Ех, і падло сяя хвора клітина на тлі інших народів. Однак, украй здивував мене своєю присутністю Юрій Єхануров, і тепло зігрів Борис Олійник. Іван Іванович закінчив з Борисом Іллічем факультет журналістики КДУ ім. Т.Г. Шевченка. Здається, Борис Олійник навчався з Іваном Біликом на одному ж курсі. Точно не знаю, проте пам‘ятаю, що вони обоє з Полтавщини. Когось з «розпіарених» я більше не бачив…

Іван Білик
Іван Білик

Рідко зворушують уже мене погреби «великих». Та, коли відходять у ирій однодумці, виголошую слово. Без патетики. Навіть без любові й зворушливих слів. Адже, знаємо ж, нині не слід дорожити сокровенним!

Одійшов у вирій Іван Білик. Автор роману «Меч Арея» та інших за змістом і духом творів. На репродукції сього роману («Меч Арея») розплодилося нині в Неньці чимало «рідновірних» громад, приправлених ще й підливою з «Мага Віри» такого собі навчителя Лева Силенка. Ох, і розплодилося. (Хвалити Дажьбога, що їх, громад "рідновірів", перегризених межи собою, сьогодні не було).

Іван Білик ніколи не бавився в релігію та політику. Іван Білик – був українець. Соборник і арієць. Я його, сказати б, добре не знав, а був, хіба що, першим редактором його ж роману «Дикі білі коні» у видавництві «Веселка». Та мене відтак звідти перешиванці у вишиванках виїли, й згаданий твір вийшов перегодом в іншому видавництві. Проте, Іван Білик потому став моїм однодумцем. Не раз зустрічалися...

Якось казав мені, що перше ніж сісти до написання «Меча Арея», поїхав був на місяць до Закарпаття, щоб поринути у збережену мову білих горватів,  які начебто держать донині надщерблену первісну суть Арійського Простору. Й ось так – «Меч Арея» побачив світ!

А ще Іван Іванович і таке, пригадую, завважив, (приблизно): «Не хочу рабом переставитися в лоно Аврамове».

Іван Білик був ще той!... Арієць. І днями поринув у вирій.

 

          ТРИЗНА


                 Пам’яті однодумця


Сходять з дистанції
            Натомлені стаєри.
Хльостко по серцю
            Цьвохкає біль.
Вчора ми були –
            Першою зграєю.
Безліч ключів
            Вели в далечінь.
Веселі, завзяті,
            Змагалися з вітром.
Фори давали
            І битим орлам.
Сьогодні, як бачиш,
            Сумно і прикро –
Нас покидає
            Впокорений нав.
В ирій поринув
            Правнук Сварога,
Вірний дружинник
            Землі і небес.
Має на вітрі
            Вохриста корогва
Грає на Сонці
            Гаптований хрест.
Станьмо у коло,
            Братове арійці,
Щільно, як обруч,
             і
Пружно, як лев.
             Най там у висі,
В затишній хатинці
             Попустить тятиву
Напнутий нерв.
Сходять з дистанції
             Натомлені стаєри,
Спринт, безумовно,
             Був не для них...

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
29 листопада 2012р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Вогнедар 2012-12-05 / 18:47:25
Якби рідновіри знали про час похорону, то неодмінно прийшли б!

Ізбор 2012-12-04 / 19:49:35
Перетворити смерть великої людини для того щоб облити гамном рідновірів та Лева Силенка може хіба що жид. Ви жид чи у вас повна хритиянізація мозку?

Думаю Іван не хотів бути рабом і на лоно Авраамове точно не хотів.

Олег 2012-12-04 / 19:40:54
«Не хочу рабом переставитися в лоно Аврамове».

Ой щось я не вірю щоб ця людину хотіла на лоно Аврамове (тобто х** Аврамовий). Брешите ви Орос.

Слов'янин 2012-12-04 / 18:23:46
Не має принципової різниці, хто кого відспівує, враховуючи реалії сьогодення. Для душі померлого принципово важливим є сукупність добрих та поганих вчинків.

Оросу 2012-12-04 / 12:37:59
Його Церква відспівувала, на яку постійно так Ви бочку котите

Михайло 2012-12-02 / 00:15:14
ДОВГА, СВІТЛА, БЛИСКУЧА пам'ять.

Слов'янин 2012-12-01 / 19:39:06
Іван Білик один з небагатьох "нерозпіарених" письменників, який не наслідив, а залишив добрий світлий слід.
"Сходять з дистанції
Натомлені стаєри..."
В добрій справі згодяться і стаєри, і спрінтери.
Сподіваюся, багатьох з нас чекатиме зупинка "Ирій". Тимчасова, бо життя і рух продовжуватимуться далі.

kekzM@i.ua 2012-12-01 / 16:58:22
дуже точно зазначено. Нехай буде Царство Небесне

МѢСТНЫЙ 2012-11-30 / 17:24:44
Вечное Счастье ему в Вырие!

И, "на спогад", из «Меча Арея»:
"І коли одного вечора до терема прийшов велій болярин Борислав, князь уже мав цілковито готову думку щодо юдейських богів.
— Наші суть ліпші, — сказав він Бориславові.
— Хто? — не второпав той.
Богдан відповів:
— Русинські кумири."

Адмін 2012-11-30 / 15:31:19
Як хто? Власник блогу Ярослав Орос.

Арій 2012-11-30 / 12:21:35
Хто автор замітки?