Матюк і слово

«...Я на сторожі біля них поставлю слово» – здається, се хтось з українських класиків так чудесно мовив. А хто – ніяк не пригадаю. Та хіба воно так важливо, коли нині в укрсучліті, мов на вулиці, що не слово – то матюк.

Матюк і слово

Ось, скажімо, недавно знявся такий рейвах на поганенький, скажемо так, вірш «Убий підараса» Юрка Винничука. Й саме слово «підарас» покраплено самим автором через, напевне, віковічну нашу вітчизняну скромність, зірочками. То й кинувся я з огляду на те, що дотепер не знав його означення, в пошуках по словниках...

А – катма! Дзуськи. Нема такого слова в жодному словнику. Хоч, надибав інше – педерастія, що з грецької перекладається – любов до хлопчиків, а попросту – мужолозтво. Тьху!..

Так се – хвороба, розбещеність. Але ж – ніякий не матюк.

І треба ж було здіймати стільки ґвалту нині!

Стривай-стривай... Отакої... Так: «...Я на сторожі біля них поставлю слово» – написав же сам Тарас Шевченко. Що цікаво – без жодного матюка. За що й відпік аж десять літ на засланні. Й не було кому заступитись за його.

Дожились! Тепер уже не садять за вірші... Нехай і з матюками...

06 лютого 2012р.

Теги:

Коментарі

kokot 2012-02-07 / 12:39:37
Мойша до Іцхака:
- Ти знаєш, Абрам - підарас!.
- Він що, грошей тобі винен?
- Та ні, я в гарному розумінні цього слова!!!