На полонині Щавна

А там, за спиною, губиться у глибоких зворах за лаштунками букового пралісу Широкий Луг, а перед очима подекуди на ґруниках видніються околиці неозорої Колочави. Ліворуч від тебе нічим не примітна полонина Боса, відтак – Менчул, праворуч – Топаш, полонина вирізняється тим, що онде якимось дивом ще не розібрали на металобрухт височезну вишку тутешні бізнесовці. Вишка неабияка, а РЛСна, мала причетність до Пістрялівської станції. Станцію вже розібрали брати і сестри на чолі з тамтешнім парохом (уродженцем Широкого Лугу), а до вишки ніяк не доберуться. А, варто б!.. Як і Тересвянську вузькоколійку. Нащо задарма псує краєвид.

Тут – хребет Красна. Безліч полонин-гілок, що тримаються одного гінкого стовбура. Можна сказати, сягає від Хуста до Надвірної. Й зарита по хребтові труба. Стратегічний об’єкт нашої держави. Розмінна монета. Хоч, довколишні села не мають від того ніякого зиску. Газ під тиском гуде у трубі, туди, в (Е)вропу. Класно! Аз єсмь причетний до ґлобальної політики. Зі мною рахуються в Москві та Берліні... Тільки тута, від сільського голови до самого Балого-Ледиди, чхають на мене всі. Так треба! Пояснюють ужгородські політологи та тутешні новинкарі з письмаками укрсучліту.

А колись, по Карпатській Україні, сим хребтом чосу давали в Росію, точніше не в саму Радянську Росію, а туди, в «лагеря», за Урал. Брати-закарпатці. В Надвірній кляті галичани спритно їх брали за шкірку та нахабно саджали в кутузку, відправляли на примусові роботи до любого нам Сибіру. Най не видригуються, мовляв, що ми єсмь брати ваші – кацапи, такі само русини, ще й православні. Ну, дехто й уніат. Але ж, брати і сестри во Хресті!

Нині, за кілька днів до Святого Вечора, ніхто нікого нікуди не хапає. Навпаки, радо відпускає з розпростертими руками від Пітера до Лісабона, їдьте вуйки на зламані голови до своїх покинутих хиж у горах, побудьте мало вдома коло своїх жони та діток, а там знову сюди, до нас, на заробітки, виконувати найважчу та брезклу роботу. Така ваша планида. Тільки, не забудьте сходити до церкви, можна й потай до самого попа сходити на фару, та дати йому кілька купюр, аби помолився за вас. У попа, не забувайте, також є сім’я, та й дітки неодмінно за бабло навчаються на престижних факультетах. А піп з того, вами тяжко заробленого, щось та відстібне, наприклад, викладачам УжНУ... І, скажімо, Микола Вегеш тепер уже з Євгеном Жупаном яко затяті "єцуни" захистять на пару дисертацію «Авґустин Волошин і невмирущі русини по світах-сиринцях». І Бог вам усе простить – допоки на полонині Щавна гуде арктичний вітер!

Теги:

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати