Торжок і церква. Без посередників

Звичайно, набивши свій кендюх вирощеним, або купленим на торжку продуктом, той таки люд квапиться на дозвіллі хто в театр, хто в генделик, хто на чергову оборудку, а хто й до церкви себе показати в обнові, та й на інших подивитися. Помолитися Богові, звісно, можна і вдома, надворі, в лісі, будь-де. Не обов’язково пнутися на люди з своєю робленою побожністю. Піп наразі простить, Бог – ніколи!

Але ж, але ж… Коли хтось народиться з того строкатого люду, то потрібно його похрестити, потому, коли бере шлюб – повінчати, та й уже як вріже дуба – без алілуя [<давньоюдей. hallelû jâh – хваліть Єгову (Ягве)]  і ні сюди і ні туди.
 
Що не кажіть мені на те, брати і сестри во Хресті, а я таки почеревину на торжку купляю не в перекупки!.. Свинина ж – продукт трефний, себто брудний, нечистий...
 
Душа – кошерна...

Отже, хто в лоно Аврамове відтак шугоне, а дехто полине у ирій, до Раю.

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати