Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

ДУХОВНО-ПЛОТСЬКИЙ ЦИКЛ

МАЙСТЕРНІ В ЛАВРІ

Мав я натурниць на будь-який смак
У Богом забутній робітні.
Звертались, бува, просто, – за так
Утішити пристрасті їхні.

Звичайно, платні за те я не брав,
Хоч, сам, як належить, – виплачував вчасно.
Ох, і завзято той квач витинав,
Як – жриці мені піддавали удатно.

Робітні у лаврі щезли, як сон,
Тепер тут ченці любострастять осібно,
Та все те не те – звичайний притон,
Відомий у місті, хоч, й діє підпільно...

Тепер тут не те...
                       Тепер тут Христос...
І ладан відгонить
Полив'яним трупом....
 

СЕКСОТА

Причепилась діваха до мене,
На вигляд наче нічого...

– Ти ж – патріотка, я – ловелас,
Не буде діла, кумасю.

Почав був гейби відмовляти.

Моргнула – раз, моргнула – вдруге,
Ще й повела бровою хтиво,
Тут моє серце без надміру
В калюжу майже розтопило...

І, як накинеться на мене, –
Гайда повсюди щось шукати:
– Ти – патріот! І також будеш
Рідненьку матір захищати.

Та й лазить, нипає повсюди,
Де тільки може, й шаленіє:
– Нарешті... тут він! – як скажена,
Багнет напружено леліє.

Я ледве втримався...
Беззбройний, а через день –
Гукає слідчий:
– Ти щó накоїв, ловеласе,
Таку сексоту звів в світ інший! –

Передихом.

– Вона ж багнет твій проковтнула...


ЗНАЙОМІ ФАСАДИ

...І тут я був і сям я був
І онде там – пішов в загул
Та шмарив любку без упину.

Ґраційне тіло, спраглий звук
Я завше брав голодним звіром,
Без зайвих докорів і мук
Зухвало бавив грішне тіло.

Тоді я був і цар, і Бог
Над упокореною плоттю,
Не раз потому у жінок
Вважався, бач, – мірилом й суттю...

Жінкам у любощах віддай
Цілком себе, без застороги,
По самі вінця, понад край –
Пали ущент крихкі остроги.

Бува, на вигляд, – моноліт
Ось та кобіта, важна пані:
Дружина вірна, чоловік
Її вдоволить на світанні...

Ат, ні... Дволикість повітруль
Мені знайома дуже добре,
Хоч стій хоч падай, а пантруй
Жіночу логіку, щоб вкотре

Ти зміг на радощах пізнати...


СТРАШНО

Таку приємну ніч провів я в чужій хаті
На ложі під вікном у шурхотливій піні,
Потому спозаранку в сизій халамиді
Роздмухав лежма люльку з пивом на канапі.

Вона ще млосно спала, й кутиками уст
Раз по раз так єдвабно до когось посміхалась,
Щó я відчув, як жаба десь в простінки втискалась,
І міг на лихо тут з'явитися Прокруст...

Як страшно в чужій хаті вмирати за ідею,
Коли тебе в тривозі заждалася сім'я,
Й не буде кому завтра покласти в узголів'я
Мені на торжества божественну лілею.

 

ПОЛІТ НАД ГОРОЮ

Ледь чутно долинають переливи дримби
Старої повітрулі край села.
Махну сьогодні з любкою на Стримбу
Відчути пал п'янкого джерела.

Іду та й чую, – виростають крила,
Ось-ось злетиш і шугонеш у вись
Та опліч тебе буде також мила
Ширяти навперейми, як колись.

А вітер чим раз дужче шкірить хиже ікло,
Гарчить вовчиськом, шарпає боки:
Йому, вважай, щоб тута – нічичирк, принишкло, –
Ніхто не потривожив гадячі клубки.

Та чхати я хотів на їхню хижу зграю,
Якщо гидую полозів повік,
 І вже над Стримбою з коханою ширяю,
Долаючи обірваний політ!

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
12 жовтня 2011р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Андрей 2011-10-13 / 10:43:00
2 Словянин, 12.10.2011 17:42:
вже тільки життєрадісність (так, вона в нього є, 40градусної витримки) ? А як же ваше "Пушкін, Франко, Українка, Орос"?
Гомер, Мільтон і Паніковський.

Критик 2011-10-12 / 20:53:00
Пан Орос.! Не люблю страх, как это слово:"автохтон", возникает ассоциация с аборигеном или туземцем. Но, если вы действительно коренной житель края, то мне вдвойне становиться грустно, не за поэзию, которую вы пишете, а за прозу , написанную вами в предыдущей теме. А именно, уточню, а то вы меня видимо не совсем поняли, или я кратко выразился....
Своим подтекстом и т д. вы унижаете своих предков, автохтонов, которые жили(вут) по местному времени, думали(ют), общались(ются), писали(шут) на церковно-славянском, имели(ют) свою культуры , обычаи и т д., тобто и себя в том числе....Вибачайте пан, но писать объективно и по фактам , видимо удел немногих, вы с этого пути сползаете... Бог вам судья, и всем, кто пишет обиду в сторону моего народа, автохтонных жителей Закарпатья....
Майтеся газды свого слова..

Словянин 2011-10-12 / 17:42:00
Мені подобається в поетичній творчості Ярослава Ороса - життєрадісність, оптимізм та ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ.

Кришеник 2011-10-12 / 16:35:00
2ярослав орос, 12.10.2011 10:06

Молодець, пане Ярославе! Так і треба. Щоб з легкою душею підставитися під вогонь, без страху. Ну, і нехай, щось там скаже Лесь Герасимчук – може, він під ту хвилю тримав за пазухою інше своє, як стрітився з вашими текстами. Критики - на те вони й критики, щоб когось критикувати. У нас же не звикли, щоб чути про себе різне, та ще й публічно. Більше знайдете доброзичливих, хто сичить спідтишка.
Герасимчуку от не сподобалося. То хіба цим перейматися? Хтось інший побачить у ваших текстах свобідну розхристаність поетичної думки й образу. І скаже, що то є добре. Відтак і тримайтеся свого...
До речі, попередній (Полонинський) цикл мені сподобався найкраще.

Андрей 2011-10-12 / 13:10:00
"В сучасній поезії читача вже не здивуєш ні порушеннями норм літературної мови, ні естетичною еклектикою, ні вбогістю образності.", "особливість лексики маупівського поета", "у пана Ороса є проблеми зі шкільною наукою", "Можливо, якби була твереза думка, " - та він просто Капітан Очевидність.
Це не вердикт і не літаналіз (через відсутність предмету аналізу), а таке - потрапило в руки, скільки зміг прочитав, висловив очевидні речі від цієї т.зв. "поезії".

Але реакція і батхерт Ороса зрозумілі - там клінічного характеру причини і описані вже й в сучліті:
"Привид:
- Су..й сину, х..вий недоносок! Так на батька! Таку х..ю казать! Чом не втопив я тебе в м..ї як ти родився? Чом не засунув в ж..у головою і задушив? От курвяча сімейка! Зажди ж у мене!
Привид топиться у море."

ярослав орос 2011-10-12 / 10:06:00
вердикт полукровки на один з моїх попередніх циклів читайте тут:http://lesherasymchuk.sumno.com/literature-review/oros-poetychnyj-defolt/...
андрей та інші тута під ніками мої критикани, вчіться в леся герасимчука затикати писок автохтонам...