ЗАКОН ПРОСТИХ ЧИСЕЛ
2, 3, 5, 7, 11,
13, 17, 19, 23,
29, 31, 37, 41, 43...
Тяжкий Київ, як сон
Після п'янки,
Тріщить кумпол по швах
З бодуна.
За вікном вишиває
Тальянка,
Бренькне кволо на
Кобзі струна.
Ох, й набралися вчора
Матрьошки –
Три хахли, півкацапа
Й сябро...
Пили довго, до
Самої срачки,
Доки з денця лилося
Вино...
Теревенили, звісно,
На руськом,
Матюки гнули смачно
Підряд і
Пишались Хрущовим за
Кузьку та його
Розтривожену мать.
Числа, числа...
Ніяк – на похмілля –
Не поділять
Утрьох із сябром
Півкацапа хахли
"У знак дружбы",
Примостившись якбудь
Під столом...
ЗДРАВИЦЯ
П'ю за вас, розбазарені далі,
Що спізнав по завулках утіх.
Не брехатиму більше коханій,
Мов, прийти я раніше не зміг...
Не брехатиму більше нікому –
Ні богам, ні собі, ні землі,
Що для пошуків теплого дому
Спершу варто зробити ключі.
П'ю за вас, мої недруги й друзі,
Що топтали у сув'язі ряст
І затято змагались на прузі,
Захищаючи свій антураж.
Безумовно, я вип'ю й за творчість
Та завзяті роки молоді,
Де вошивість звіряють на точність,
Що, можливо, закралась в тобі...
Ех, не вип'ю я більше ніколи
Тої кварти – за здійснення мрій,
Ліпше, вийму обріза з-під поли
Та пальну навмання в перегній...
ПОСТАВАНТУРНИК
Задумав я видати книжку
Про життя на іншій планеті,
Та забракло на лихо олії
У моїй постмодерній кебеті.
Якщо пишеш про те та про се,
Одне слово, про все, що побачив,
То виходить – нічого baiser...
Й ллється з рогу достаток удачі.
А найважче писати про сад,
Особливо, про яблуко стигле,
Тут потрібно якраз в акурат
Зобразити його – ясновидне...
Бо загилить по тім'ячку
Newton!..
ІСУС
Трусить торсом вагітна мадонна
На очах у тьми прихожан,
Не зважає на те тля церковна,
Що за нею кмітить баклан.
Той злодюжка наразі не промах,
Зачаївся на хорах мастак,
Бо задумав надвечір в хоромах
Закатати бенкет гультіпак.
І потрібна для учти "родзинка",
Не якась тобі лярва за так,
А була б при надії...
Дитинка
Підросте, і розкаже відтак.
Піде поголос, звісно, світами,
Мовляв, мама зачала мене
Самотужки –
Проткнула мембрану
За намовою дядька ребе...
Посміхнувся про себе злодюжка,
Поки псальми виводить юрба:
– Ось вам –
Вдатна жидівська інтрижка
Про дітей Саваофа й раба<...>
(Тут кожен з вірних християн
Пошепки промовляє своє ім'я).
Трохи згодом той бахур на вухо
Кине хтиво мадонні:
– Пора...
МОЛИТВА
Пишу...
Як чую голос свій,
Що пробиває товщі ґрунту
Та непомітно звідусіль
Адреналінить на аорту...
І, враз!..
Як дмухне в кузні міхом –
Пломіння розпинає жар,
Та безліч іскорок над світом
Січе по літерах буквар...
Лише
встигай слова складати
Та напувати соком їх,
Як те робила вічно Мати
Ще ген коли, з днедавніх літ.
Слова,
як дітки-немовлята,
Такі кумедні брикунці,
Їм завше треба рута-м'ята
На вкритій Лелем постельці.
Слова –
Живі, бувають й мертві,
Усе залежить від творця,
Щó він вкладає в сутність жертви
Під час принесення тільця...
Запал!.. –
Наснагу Перунові.
Найвища заповідь творця,
Тоді слова його з любові
Проймуть ущент черстві серця.
ТУСНЯ
Собача пісня
– Ти – мене...
– А я – тебе...
Тільки й чутно на форумах.
Нахвалюють!
Мов ті педерасти,
Вдовольняють душа
Душку –
Хлопці-віршотранси.
Та й дівчата безсоромні
Там-то шиють рими,
Немов вчора побували
На Лесбосі з тими,
Що длубають цюця
Цюцю
Жадібно в щілини.
А де ж – вірші?..
Катма віршів.
Й собаки
Завили...
КОСАР НА ҐРУНИ
Які теплі думки по холодній траві
Ясним променем ніч розганяють.
Я неквапом кошу й бачу там вдалині
Перелоги горватського краю.
Ще не спала роса,
Добре грає коса.
Раптом чую –
Треба наддати...
Кісся – раз у валок
Увігнав, як флаґшток.
І прасую свій прапор
До блиску –
Десь повз мене звірок
З переляку в лісок
Шмигонув,
Щоб не втрапити в пастку.
Знову дзенькіт коси
Виграє на ґруни,
Я веду свій валок
Поміж цвітом...
Никнуть стебла трави,
Рясні сльози роси
Плачуть мовчки
За втраченим
Літом.
Я кошу на ґруни –
Власник сьої землі
І до Сонця складаю
Молитву...
Ферко з Фагараша 2011-09-30 / 09:31:00
З Дньом Нарождення!
Ушиткого найліпшого тать шилияких гараздів!
Найся Вам веде тай множит.
ярослав орос 2011-09-29 / 11:40:00
щиро дякую усім, хто привітав мене з поетичним дебютом... похвала моїх земляків-однодумців найвища для мене... критика також...
Гаврош 2011-09-29 / 09:32:00
Давно не діставав таку щиру насолоду від від віршів! Усміхнуло не раз!
Пане Ярославе, та ви ж таки поет! Кидайте прозу! У вас лірична душа, яку ви ховаєте за постійною іронією і сарказмом!
Словянин 2011-09-28 / 20:01:00
Вітаю, Ярославе, з гарною датою. Бажаю, насамперед, міцного здоровя і духу, подальших успіхів на творчій ниві. Рано чи пізно МИ переможемо!
местный 2011-09-27 / 21:49:00
"мені сьогодні -- 52 роки"
пан Ярослав, Ваше здоровье! пью за Вас (извините, но только пиво - не знал...)
не сдавайтесь, самая моя большая просьба и пожелание! сколько бы на Вас ни гавкали и сколько бы раз говнищем ни поливали!
Счастья Вам! (и нам значит всем - ну, люди только через много лет после Вашей нескоро, надеюсь, кончины поймут, что Вы значили для них).
Крепко жму руку! Мы победим. Арийский дух и наша древняя вера восторжествуют. И Ваш вклад в нашу победу неоценим.
Долгих Вам лет!
Ещё раз счастья Вам и Вашей семье!
ярослав орос 2011-09-27 / 21:29:00
*****, я вас попрошу -- успокойтесь...
Диба знає що робить...
О.Д. 2011-09-27 / 20:57:00
З Днем народження, Ярославе! Хай щастить...))
ярослав орос 2011-09-27 / 20:45:00
я щиро дякую добродію олегові дибі та його сім*ї...
я сьогодні вперше на папері як поет дебютував у газеті...
мені сьогодні -- 52 роки...
"українська літературна газета" видала мій "широколужанський цикл"...
мадяри, жиди, та й заздрісні українці (одне слово, щирі русини, привітайте мене)...
пане дибо, щиро дякую...
будинок офіцерів Тебе оцінив...
а ще, тібор вашш сьогодні мене привітав з озера синевир...
терпи мене, олеже...
Словянин 2011-09-27 / 19:40:00
Окремі люди пишуть гарну патріотичну прозу, зокрема, «Модуль Яфета». Але окремим людям не варто займатися поезією. Кожному своє!
Андрей 2011-09-27 / 16:52:00
"1" не є простим числом, а пропущена "2"-а - є.
Ярослав Деменційович як завжди - "з бодуна" пише?