Гібридний піар Москаля. 10 кав для "генерал-губернатора"

Притулений до журналістики і нинішньої (як і раніше януковиче-ледидівської – теж) влади упосліджений виноградівський полудурок Староста-Жалива у своїй віртуальній помийниці подав усе так, ніби я теж був присутній на тому збіговиську тих урочистостях в числі принижених нагороджених. Ні. Ті, хто знає мене, в курсі, що я ніколи не ходжу на такого роду тусовки. Виняток зробив раз і давно, аби переконатися, що за всіх влад і обставин все це так само гидко, як і раніше.

Утім, мова зараз не про приниження журналістів у День журналіста і не про журналістику як таку, яка нині на Закарпатті опустилася до побутово-фейсбучного рівня з недавнім антиманданівцем на чолі журналістської організації. Це тема окрема.

Нині йдеться про 10 кав у приймальнях ОДА, милостиво, з "генерал-губернаторського" плеча подаровані мені Г.Москалем за "нічну журналістику" до Дня журналіста.

Я не п’ю каву в ОДА, пане Геннадію. Не був там роками. І загалом не люблю цю установу з її негативною, затхлою атмосферою, в якій ви, натомість, почуваєтеся як риба у воді. І весь той не надто тривалий відрізок свого життєвого часу, який мені, за підсумками Помаранчевої революції, довелося відпрацювати у тих стінах, я заходив у ту споруду з, внутрішньо, затиснутими зубами і розтискав їх лише тоді, коли виходив з неї. Тому, на вашу двозначну, в оформленні Ярослава Галаса, пропозицію до Дня журналіста відповідаю іншою, до сьогоднішнього Дня державного службовця. Навіть попри те, що до цього свята нині ви маєте дуже опосередковане відношення як людина, яка мала б покинути дерслужбу за віком.

Зрештою, за час свого дворічного "генерал-губернаторства" (не забули, незабаром ювілей тих трагічних подій у Мукачеві, завдяки яким ви прийшли до влади на Закарпатті?) ви заслужили на значно більше кав, але спробую, для партитету, вкластися у вашу «прокрустову» десятку.

Тому:

1. Першу каву пропоную вам випити в Криму і Луганську. В тих самих, де ви керували колись за завданням різних президентів. І в яких, як і нині на Закарпатті, з розумним виразом обличчя (присутнім у вас завжди, коли ви говорите про речі, в яких абсолютно нічого не тямите) просторікували про відсутність будь-яких зовнішніх загроз.
Де нині Крим і Луганщина, ми вже знаємо. І ціну вашим відповідним запевненням – теж. Зокрема і нинішнім, коли ви так само безапеляційно твердите про відсутність загроз з боку європейських друзів Путіна, котрі ніяк не можуть позбутися ностальгії по своїй колишній державній величі, що вміщає в собі і наше, українське Закарпаття. Точно так, як не мислили росіяни «Вєлікой Россіі» без Криму і Новоросії.

Колись Підкарпатська Русь, а згодом - Карпатська Україна, входила до складу найдемократичнішої, наймодернішої і найстабільнішої, здавалося б, країни Європи. І чим це все закінчилося для закарпатців, відомо.

Si vis pacem, para bellum - казали мудрі римляни. Ви не почули. Або просто погано вчилися в школі.

2. Другу каву, Геннадію Геннадійовичу, пропоную вам випити в Закарпатській облраді, в котру через свій комплекс, породжений невиконаним під час свого попереднього «губернаторства» завданням Медведчука, ви стягли, під антибалогівську «ширку», всю закарпатську небрязь, що її закарпатці мріяли викинути на смітник історії на своєму сніговому Майдані перед ОДА в лютому 2014-го. Тепер всі оті шовгори Медведчука, очільники корумпованих закарпатських «мусорів», «губернатори» Януковича, «риги» і українофоби різних мастей не просто, за вашої підтримки, оговталися, але нахабно збиткуються над пам’яттю Небесної Сотні і нами.
Над мертвими і живими...
А Ужгород втратив свій шанс на краще майбутнє...

3. Третю каву пропоную вам випити акцентовано у відомій наркопельменній чи то бандита, чи то нардепа Блюка в компанії озброєного йовбака Йовбака. Бо завдяки саме вам нині блюки далі продають наркотики нашим дітям, а непокарані йовбаки далі розгулюють Закарпаттям з невідібраною зброєю.
Тоді як патріоти – найбільший (після, звичайно, Балоги) об’єкт вашої ненависті, сидять у тюрмах.

4. Четверту каву, Геннадію Геннадійовичу, пропоную вам випити на Закарпатській митниці з її вже подоланою корупцією.

Ви вже хоч самі пам’ятаєте про те, що її подолали – раз і назавжди? Бо закарпатці – люди добрі, і живуть виключно сьогоднішнім днем. І пам’ятають лиш те, що ви обіцяєте сьогодні. Або чекають того, що пообіцяєте завтра.
А тих нечисленних, хто пам’ятає обіцяне вчора і позавчора, завжди ж можна назвати балогівцями, обпаскудити в розсилках прес-служби або просто послати нах*й. Нє, Геннадію Геннадійовичу?

5. П’яту каву, пане «генерал-губернатор», нам варто би випити, сидячи разом десь на бетонному бордюрі від фермерського господарства «Перепілка» контрабандистів Кіршенбаумів, котрим відомий януковичівський конюх голова ОДА, що нині є одним з ваших цімборів по тій самій облрадівській «ширці», доручив вбити творіння чеського архітектора Крупки. Можна вибрати місце десь поряд з отим фонтаном для народу, на якому ви дали змогу відпіаритися тому цімбору. Замість змусити його відповісти за той і інші злочини.

Ужгород маленький, а тому ту саму каву можна допити десь на бетонному моноліті зруйнованої за вашої мовчазної згоди пам’ятки архітектури «Корона», потім – на руїнах спаленої «України», відтак повернутися до зруйнованого кінотеатру від Оелшлеґера. І навіть запросити на те кавопиття крадія китайських мільйонів мецената Роберта Бровді. Бо він уже не злодій, як ви раніше кричали з усіх трибун, пане Геннадію, правда ж? Або якщо й злодій, то хто з незлопам'ятних закарпатців про те пам’ятає? Так само, як не пам’ятають, що «шістка» Р.Бровдія Іван Волошин – звичайний дрібний бандючок, опущений своїми ж свого часу за паскудство,  «крисятництво» і підробіток на «мусорів».

А порожні чашечки від цієї, п’ятої кави, пропоную поставити, Геннадію Геннадійовичу, на місці колишньої крамниці Ціріла Фунданича, що її розвалив бульдозером «європейський» цімбора Покидька І.Волошина Хата. Втім, хто з тих самих незлопам’ятних закарпатців пам’ятає про контрабандиста Хату, якщо нині це віце-президент з питань транскордонного співробітництва Українського комітету Міжнародної торгової палати Сергій Фаркаш? Правда ж, Геннадію Геннадійовичу?

6. Шосту каву можна випити в кабінеті Романа Стефанишина – начальника корумпованої закарпатської поліміліції, яку ви любите значно більше, ніж вже практично демотивовану і деморалізовану патрульну поліцію, яку ви з чисто «ментовськими» завзяттям і простотою «мочили» з кожної ЗМІшної «табуретки». Зять судді Миколи Крегула, котрий в часі Революції Гідності підписував «прослушки» на майданівців, журналістів і дипломатів, за духом вам ближчий, ніж ті, хто пішов у патрульні з наївного революційного пориву. І при ньому точно не будуть розслідувані всі злочини ваших союзників по «ширці» в облраді, викрадачів «Корони» і газу в «Унгварському».

7. Сьому каву ми, мабуть, пропустимо, Геннадію Геннадійовичу. Точніше, я пропущу. По тій простій причині, що ви її регулярно п’єте з тими, кого вважаєте справжніми журналістами і активістами – Іваном Данацком, Ларисою Ступак, Павлом Павловим та іншими, з ким випити каву я не зміг би. Бо не піде. Вернеться.

Вам не вертається. Тому пийте. Без мене.

Та й не люблю я, коли падає тризуб...

8. Восьму каву пропоную випити на іншому вашому дні іншій вашій вершині, Геннадію Геннадійовичу. Бо коли «губернатор» і нардеп від БПП в компанії покидьків тих, з ким я би не міг випити каву, беруть на поруки чиновника від БПП, якого генпрокурор від БПП, ґрунтуючись на матеріалах кримінальної справи, привселюдно, на всю Україну називає хабарником, то це таки дно успіх. Хоча, я так розумію, розуміння дна вершин у нас з вами кардинально різниться. Бо там, де я вважав би для себе найнижчою точку для власної гідності, для вас починається зона вашого комфорту. Відповідно, пити цю восьму каву можемо хіба на якійсь умовній точці відліку.

9. Дев’яту каву пропоную випити разом з вашим підлеглим Я.Галасом, з яким кілька років поспіль жив в одній кімнаті 4-го гуртожитку УжНУ, але якому так і не зміг передати принципи відповідальної журналістики. Бо те, що чудиться і випускається останні два роки в люди з надр прес-служби ОДА, на голову не налазить. І точно не журналістика.

Якщо зможу, щось йому поясню. А ви, попиваючи оту дев’яту каву, послухаєте. Мо, щось у вухо влетить і десь напівдорозі до другого застрягне.

Якщо ні, то просто відпочинете, поки ми побесідуємо...

10.   Десяту каву, Геннадію Геннадійовичу, якщо ви не проти, ми залишимо на майбутнє. Бо я не знаю, хто з ваших нинішніх цімборів і соратників, яким я – як кістка поперек горла, захоче позбутися мене першим. Тим більше, що всі вони – озброєні, дехто – навіть за допомогою журналістських посвідчень, отриманих від Національної спілки журналістів України, а я через сфальсифіковану Покидьком Іваном Волошиним кримінальну справу досі не спромігся отримати дозвіл на зброю, аби в разі чого захиститися.

Так що десяту каву залишимо на майбутнє, Геннадію Геннадійовичу. Це ж не проблема, якщо вона буде без мене? Може, для вас і на краще...

Зайдете, якщо що, за нею в «Акваріум»... )

Теги: кава, журналіст, держслужбовець

38 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати