Міні-міні-міні...

Як повідомив на відкритті незмінний ужгородський відкривач і закривач, туризмознавець і туризмонезнавець Ферко Машлик, чергова ужгородська скульптурка є збірним уособленням суттєвої частини тих, хто будь-коли жив в Ужгороді, відвідував його чи «барбізонив» десь поруч. Йдеться і про тих, хто, формально, не має жодного стосунку до Ужгорода, але хоча б раз кулькору(ч)коблудив на його чарівний образ. Ні, безумовно, не всі вони були тим, що відлито у бронзі, але у всіх у них було те, що відображено в мініскульптурці. Решту невідображених і ображених буде уособлено в наступних мініатюрках із запланованого циклу – «попередниці» і «перебачниці». Творче завдання авторів у цих двох випадках дуже ускладнено тим, що деякі з семи десятків уже раніше встановлених мініскульптурок дуже схожі на ці два заплановані варіанти – за якістю задуму або реалізації. Але складність проєкту обіцяють компенсувати ще більшими гонорарами.

Відкрита сьогодні скульптурка є переносною – кожен бажаючий за певну плату в кишеню ініціаторів може на якийсь час встановити її, стоячи, лежачи чи висячи (залежно від потенціалу), в будь-якому місці в межах обласного центру Закарпаття – в головному кабінеті міської ради, на «реноваторській» площі ім. «архітектора» Павлея на місці колишнього партеру Ф.Купки перед Закарпатською ОДА, на верхівці «святостепанської» корони чи на короні на голові власника зруйнованої «Корони», або, як варіант, поруч з такою ж короною на постаменті біля Генконсульства угорщини – на знак «вдячності» за фінансування маркування Ужгорода угорськими символами.

(Не)циган, а ром Дежів, що випадково заблукав на подію з Радванки, відразу прагматично вхопився за цю пропозицію, запропонувавши, вже на цю ніч, встановити мініскульптурку в своєму таборі, а вже завтра – на найближчому пункті збору кольорового металобрухту. Але нетолерантно отримав від організаторів бронзою по голові і пішов вирішувати, де краще сьогодні «заробити» бідному ромові – «горбатячи» в окулярах і з паличкою на пішохідному мості, піднімаючи те, що погано лежить, або перестріваючи перехожих чи перехожинь в нічному Ужгороді.

Під час акції, поруч, мовчки, з плакатами в руках і сльозами на очах, протестували ужгородські гіди. Суть їх протесту зводилася до однієї вимоги: зібрати всі мініскульптурки в одному місці, бо, мовляв, болять ноги – бігати від однієї мініскульптурки до іншої, і рот – розповідати про кожну по окремо.

Підтримати акцію протесту гідів прийшли і поодинокі негідники – учасники турів вихідного дня з сусідніх областей. Стояли босоніж, тримаючи в руках залишки свого взуття без підошв, які стерли за один лише вихідний, бігаючи між десятками мініскульптурок. Сам Ужгород, стверджують вони, побачити, за перебіжками між мініскульптурками, вони не встигли. І взагалі не впевнені, що він існує і що їх не обманули організатори турів – важко повірити в те, чого не бачиш на власні очі. А те, що встигли побачили краєм ока, на туристично привабливе місто точно не схоже.

Їх сльози втер Ферко Машлик, заспокоївши, що він теж часто розповідає про те, чого не було, але інші вірять на слово.

Неподалік протесту місцевих гідів і прийшлих негідників насуплено стояв чиновник міськради: там вважають, що мощення історичного центру Ужгорода разом з історичним минулим втоптали в землю не самоскиди та бетоновози з крадівництва «Корони», а натовпи оцих заперевальних вихідних нероб, а тому їх треба заборонити. В рамках цієї політики порятунку Ужгорода ужгородські чиновники раніше вже заборонили в місті всі громадські туалети. Але очікуваного результату це не дало: відпочивальники мімікрували під брюссельських пісяючих хлопчиків, або не менш підло мутували, а тому терплять, тримають «все своє» в собі улюблених і позбуваються його тільки у своїх населених пунктах за блокпостом у Нижніх Воротах, залишаючи в нашому Ужгороді тільки свої гроші. Від рішення заборонити туристів в Ужгороді чиновників утримує виключно той факт, що, «засирання» Львова, Франика чи інших сусідніх міст «затриманим» в Ужгороді лайном компенсовує «засраність» самого Ужгорода. Ну і гроші вони теж люблять :)

Тобто, наразі забороняти цей мініскульптурковий «шоуМастГоуОн» в Ужгороді ніхто не буде. Більше того, в міру зменшення «хліба» кількість «видовищ» з відкриття нових міні«ЧУДОвищ» виросте в рази – наприклад, неукраїномовні новоужгородці хочуть встановити в місті бронзовий язичок, «ухилянти» на крутих іншомарках – пам’ятник невбитому ними окупантові, міські депутати – профінансувати мініскульптурку дрона замість виділення коштів на закупівлю дронів на прохання свого колеги з фронту Волосянського, а донецькі «віндтехнолоджі» і турецькі «атласи» в обмін на полонини Руна та Боржава обіцяють спільними зусиллями профінансувати в Ужгороді мініскульптурку вітрячка, який єдино має врятувати місто від майбутніх блекаутів, до яких абсолютно не готується міська влада, заклопотана значно пріоритетнішим бігатомільйонним ремонтом вулиці вже не Гагаріна.