БРАТ. Де народився хреститель України-Русі Володимир Великий?

Хреститель Русі-України Св. князь Володимир Великий народився не на території нинішньої Росії, як це бездоказово вирішили російські історики, а на Волині. Наше минуле з сутінків імперської псевдоісторії на світло вивів професор Юрій Диба. Брат :)

БРАТ. Де народився хреститель України-Русі Володимир Великий?

Витратьте трішки часу на перегляд його розмови в Історичній правді з Вахтангом Кіпіані і переконайтеся, що Україна – то не "окраїна" невідомо чого, як нам намагалися втовкмачити з Москви, а, власне, "україна" (від "украяти", тобто, книжною старослов'янською - "уділити") - княжий "уділ". І вся наша історія творилася тут, на наших історичних теренах, в Русі-Україні, а не десь там, у тодішніх угро-фінських болотах...

Книжка аргументовано вказує на справжнє справжнє місця народження Володимира Великого – в Україні, на Волині, а не в Росії, як стверджувалося досі.

Це надзвичайно важливо в контексті 1000-ліття з дня смерті Володимира Великого, що його в липні цього року масштабно і на найвищому рівні намагаються відзначити в Росії за участі державних структур та Російської православної церкви в контексті путінської теорії «Русского міра». А ця підтверджена десятками фактів концепція вибиває стілець з-під російських імперських амбіцій і означає, що в Москві за особистою ініціативою В.Путіна збираються відкрити пам’ятник УКРАЇНСЬКОМУ князеві, який ХРЕСТИВ УКРАЇНУ-РУСЬ, а не тодішню Московію. Пам’ятник планували відкрити в липні, але перенесли на 4 листопада, на День народної єдності. Але липневі урочистості не скасували.

Надзвичайно важливою ця тема є і в контексті об’єднання українських церков в одну Українську Помісну Церкву, оскільки ілюструє спадкоємність Української Церкви від часів Володимира Великого і, відповідно, другорядність походження РПЦ.

Юрій Диба

БАТЬКІВЩИНА СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА

Волинська земля у подіях Х століття

(Міждисциплінарні нариси ранньої історії Руси-України). - Львів: Видавництво Колір ПРО, 2014. - 484 с.: іл. Наукове видання

Книжка розв’язує важливу історичну проблему – локалізацію справжнього, в Україні, а не в Росії, як стверджувалося досі – місця народження хрестителя України-Русі – рівноапостольного князя Володимира Великого.

У Ніконовському та Устюжському літописах стверджується, що князь Володимир Святославович народився в Будятиній (Будутиній) весі, куди княгиня Ольга відіслала матір князя Малушу. З середини ХVIII ст. у історичній літературі цей населений пункт ототожнюється з с. Будником під Псковом. Ця краєзнавча традиція не має жодної доказової бази, проте активно популяризується в Росії на церковному та державному рівні. Наведені у книжці матеріали переконують, що літописне Будутине це – с. Будятичі, розташоване на Волині поблизу стольного м. Володимира.

У книжці розлого представлено родовід Святого Володимира по материнській лінії у його зв’язку з відомими літописними персонажами та їх нащадками – представниками волинських родів XV–XVI століть. З малою батьківщиною Володимира Великого пов’язано родові маєтності його діда  по материнській лінії – літописного Малка Любчанина, до яких крім волинських Будятичів належало й сусіднє село Калусів, назва якого корелюється із іменем Калуса, під яким Малко Любчанин відомий у західних джерелах. Власником Будятичів у XV ст. були волинські зем’яни Резановичі, родове ім’я яких пов’язується із літописним прізвиськом дядька й вихователя Володимира Святославовича – Добрині Резановича.  Розташоване поруч із Будятичами село Низкиничі було осідком відомого роду Киселів, які своє походження виводили від київського воєводи Х ст. Свенельда.

Видання неспростовно доводить, що низка фактів ранньої києво-руської історії Х ст., які безпідставно притягували до Псковської та Новгородської землі відбувалися на Волині, а дії київських володарів цього періоду лежать в площині державних та торгово-економічних інтересів, сконцентрованих на той час у Побужжі, де на той час перетиналися важливі торговельні шляхи. З цим українським регіоном пов’язано ряд ключових подій, які висвітлено у діях та вчинках княгині Ольги, її сина Святослава та хрестителя Русі – Володимира Святославовича.

Юрій Диба, доктор архітектури, доцент, декан фахового рівня Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка”

03 липня 2015р.

Теги: Володимир Великий, Юрій Диба

Коментарі

С.Коваленко 2018-03-10 / 06:06:39
Для того, щоб будувати версію про народження Володимира Великого у співзвучному нинішньому селі Будятин з літописним Будутине, авторові Ю.Дибі (до речі не історику за фахом) потрібно було поцікавитись світовими історичними джерелами про належність тамошніх земель. Ідею цієї фальсифікації підтримав львівський історик І.Мицько, який також висунув фікцію про напруження княгині Ольги в нинішньому Плісенську співзвучному літописному Плескові (що знаходився більш всього в Київщині над річкою Плеска). Чи потрібно було висувати версії у співзвучних літопису містах, які жодним чином не мають відношення до літописних і більше того, в той час знаходились у володінні іншої держави.
Коли поляки проголосили своїм вождем сина хлібороба Пяста – Земовіта, то він об'єднав усі землі поляків, які згодом дістали назву Велика Польща.Його наступники - Лестек і син Лестека князь Земомисл - намагалися підкорити сусідні племена й зміцнити свою владу на завойованих територіях. Однак простежити перші етапи процесу територіального зростання держави полян дуже складно. Більш-менш точні відомості про її розміри з'являються лише за часів правління Земомисла - Мешка І (бл. 960-992) - першого історично достовірного польського князя, якого згадують літописні джерела.
Важливу роль у створенні давньої Польської держави відіграло також племінне об'єднання віслян, яке жило на півдні польських земель у так званій Малій Польщі (верхів'я Вісли). Його центром був "грод" Краків, про виникнення якого розповідає Великопольська хроніка (XIII ст.). Вона повідомляє, що плем'я ляхітів (поляків) обрало князем людину на ім'я Крак. Князь збудував на Вавельському пагорбі укріплений "грод" і назвав його Краків. Уперше це місто згадується в Записах купця з Кордови Ібрагіма ібн Якуба в 965 р. В останній чверті IX ст. землі віслян захопило Велико-моравське князівство, а після його занепаду вони ввійшли до Чеської держави. Така сама доля спіткала польські племена за течією Одри - в Сілезії.
За часів правління Мешка І до держави полян відносились землі Серадзька (верхів'я Варти) й Ленчицька (територія між поселеннями полян і мазовшан), Куявія і Мазовія, розташовані за середньою течією Вісли, землі сандомирських лендян разом із Червенськими містами (Червень, Перемишль та ін.), а також пониззя Вісли - Східне Помор'я. На черзі стояло питання про завоювання Західного Помор'я й розширення кордонів країни на заході. Характерно, що землі Мешка згадує хроніка сакса Відукінда (X ст.) саме у зв'язку з його зіткненням із західнопоморським племенем волинян у 963 році, коли княжичу Володимиру виповнилось 5 років.

Іван Січ, краєзнавець 2016-11-08 / 13:13:04
Робота Ю.Диби цікава в плані тодішніх волинських подій, але факти річ уперта. Не могла княгиня Ольга мати своє представництво в Польському Князівстві. До 981 рпоку землі, де розташовані нинішні волинські Будятинці до Київської Русі не відносились. Тільки в 981 році той же Князь Володимир приєднав Червінь, Луцьк і інші міста Волині до Київської Русі. Мені соромно за професора Дибу. Невже він не аналіізував цей факт, який повністю викреслює цю сумнівну версію.

Степан Крук - Волинянину 2015-07-16 / 17:41:27
Ваші контраргументи?!

vovk 2015-07-15 / 21:25:55
Ta, na zhalj, je odna malenjka problemka! Sprava v tomu ,sco v Moskoviji -Kacapiji NICHTO cju knyhu chytaty ne bude , i tym biljshe analizuvaty i robyty vysnovky. Xyjlo skazav- RUCKEMIRVOLODIMIRNASH! Tak vono i bude.A nauka , tym biljshe istorychna, jim do dupy!

Волинянин 2015-07-11 / 17:29:58
Неймовірна провокація!) Заставили читати, думати і аналізувати)))))

О.Д. 2015-07-10 / 16:02:35
То в чому, поясніть, полягає "провокативна мета"?
У тому, що в російських політиків на основі об'єктивних фактів відібрали тезу, яка ними експлуатувалася з політичною метою - в інтересах нав'язування путінського "Русского міра", який зараз Україна відхаркує кров'ю?
Чи, може., у вас є що заперечити по суті викладених в книжці фактів? Ви книжку взагалі читали?
Якщо ні, то про що розмова?

До Диби 2015-07-10 / 15:21:36
Шановний Олег, можливо Ви навіть подаєте і Ваш брат історично цінний матеріал, але з провокативною ціллю. Україна як і Росія шанує князя не зате що Він народився тут чи то в Росії, а зате що через цю людину і через його предків Аскольда і Ольгу і синів Ярослава просіяло світло істинної віри Христової і Київська держава вийшла на інший рівень цивілізації.

Волинянин 2015-07-07 / 18:56:04
Я придбав в книгарні НТШ у Львові, на просп. Шевченка

Х'юстон 2015-07-07 / 14:18:16
А де можна купити книжку?

Ігор Мицько 2015-07-06 / 20:12:55
В книжці Юрія Диби спростовано твердження про започаткування Руської держави у Новґараді в ІХ ст. Позаархеологічні аргументи, зокрема, свідчать про виникнення цього міста в середині ХІ ст. Повернено першість в цьому питанні Києву.
Встановлено участь в трансконтинентальних торгових зв’язках Києва та Реґенсбурґа роду св. Володимира по материнській лінії, а відтак – з’ясовано походження слов’янських поселень в Італії, зокрема, біля Венеції.
Вперше за неархеологічними даними реконструйовано історію Волині Х – початку ХІ ст.
Віднайдено факти міграції на Волинь в Х ст. болгарських християн, що дає підстави по новому трактувати час і обставини християнізації України.
Доказано, що в українських колядках про Маланку та Василя йдеться про св. Володимира та його матір Малушу.
Що ж до Закарпаття в ті часи, то автор згадує його принагідно. Бо відсутні певні джерельні матеріали. Іншим, таким як пізніші легендарні угорські хроніки, не можна вірити.

Волинянин 2015-07-06 / 14:48:24
Підкреслений зв`язок між літописним Добринею Резановичем та власниками Будятичів Резановичами - це бомба!

Археологу 2015-07-06 / 14:11:48
Несподівано цікава книжка. До речі, автор знає та згадує книжку Ємельянова "Десионизация".Правда, відгукується про неї негативно.

вірник 2015-07-04 / 01:39:28
Україна рухається семимильними кроками до власної самоідентифікації. Якщо УПЦ Московського патріархату не проникнеться цими процесами і не буде їм відповідати, то вона поступово почне відмирати.

О.Д. 2015-07-03 / 21:08:08
Пане Археолог, перед тим, як пропонувати як альтернативне чи незрозуміло яке інше видання, вам би не завадило ознайомитися з тим, про яке йдеться.

Археолог 2015-07-03 / 20:50:50
Коли дослідження стосується принципової теми, варто ознайомитись з крайніми, взаємовиключаючими думками.
Тому також корисно почитати і Валерія Ємельянова "Десионизация".

О.Д. 2015-07-03 / 12:41:07


Так, тут ні словом не йдеться про Закарпаття. :) Йдеться, справді, про дослідження, яке має цінність у загальноукраїнському масштабі. Особливо, в контексті протистояння з Росією. А тому таке, що має наслідки для Закарпаття теж.


Степан Крук 2015-07-03 / 06:04:11
На додаток. Було б корисним, коли б БРАТ переслав цю історичну наукову добірку Пуйлови, попу Гапону-Кирилу, а ксерокопію - Гебельсу-Кислякову...

Степан Крук 2015-07-03 / 05:47:58
Приємна історична несподіванка! Але ж де тоді було нинішнє Закарпаття і яку віру сповідувало? Вже ж точно не православя. І через віки - не православя... Князь Володимир став закарпатцям ближчим тільки після окупації краю Красной Армієй і примусового насадження в регіоні православя. Скільки ж тоді закарпатських греко-католицьких священників згинуло в ГУЛАГах? Але в контексті української державності цей науково-історичний факт має неоціненне значення...