Москаль і шапка

«Логіку» таких дій я вже нещодано поверхнево акцентував у "10 кавах для "генерал-губернатора", де йшлося про те, що якщо на видноколі безапеляційної солдафонської «москальщини» раптом з’являється щось живе, то його завжди «можна назвати балогівцями, обпаскудити в розсилках прес-служби або просто послати нах*й». А тому на цій ілюстрації примітивності і прогнозованості поведінки нинішнього очільника Закарпаття зупинятися точно не варто. Чого не скажеш про суть і форму події, яка стала приводом для цієї демонстрації такого примітивізму.

Як стверджує Г.Москаль, у суботу у Берегові він взяв участь у «відкритті пам’ятного знаку Тиводару Легоцькому».

Зі світлин та відео, зроблених з місця події, чітко видно, що  те, що «генерал-губернатор» освятив своєю присутністю у Берегові, мало скидається на відомий образ закарпатського археолога, історика, фольклориста і краєзнавця. І надпис на постаменті свідчить про зовсім іншу суть як самого пам’ятника, так і, відовідно, пов’язаної з ним події: «Тут, на горі Кішгедь, у квітні 1890 року знайшли могилу вершника епохи здобуття угорцями Батьківщини (885-886 рр.), з якої вилучили унікальний верх високої шапки, що зберігається в Угорському національному музеї».

Те, що трохи нижче додано маленький надпис «Пам’яті Тиводара Легоцького», суті справи не змінює – і візуально, і за текстом голова Закарпатської ОДА відкривав у Берегові пам’ятник артефактові, що, за твердженням угорської історичної міфології, є свідченням «гонфоглалашу». Тобто, мініатюрному аналогові (за суттю) пам’ятника здобуттю угорцями Батьківщини на Верецькому перевалі, що досі сприймається українською громадою нашого краю і в Україні загалом як символ угорського ревізіонізму, ностальгії за Великою Угорщиною і претензій на територію українського Закарпаття. І навіть якщо хтось спробує заперечити вказану суть «верецького» монумента, розташованого, до того ж, практично поруч з місцями розстрілу угорцями захисників Карпатської України, численні провокації, що відбувалися в цьому місці, говорять самі за себе...

Як стверджує далі, не пояснюючи, Г.Москаль, у своїй інформації про вказану подію Закарпаття онлайн начебто вдається до «історичних маніпуляцій». Насправді ж йдеться про те, що, цитую, «як стверджують археологи України, Словаччини та Чехії, які спільно спростовують угорську історичну міфотворчість, археологічно не підтверджено сам факт проходження угорців на чолі з Алмошем наприкінці ІХ ст. н.е. через Верецький перевал і територію Закарпаття. Імовірний маршрут, яким скористався вождь кочовиків, – це Дунайський коридор (територія між Південними Карпатами і Дунаєм), який номади використовували споконвіків.

А свалявські, берегівські та земплинські знахідки з поховань верш­­ників-кочовиків, які раніше увійшли в наукову літературу як суто угорські з початку Х ст. н.е., належать печенігам кінця цього самого сторіччя».

Підтвердженням цим словам є обширний матеріал археолога УжНУ Ігоря Прохненка, з яким можна ознайомитися за посиланням в тексті. Слід так розуміти, що якщо викладені в цьому матеріалі факти і аргументи не здатні заперечити угорські історики, то можливостей зробити це у міліціонера Москаля буде неспіввідносно менше.

Тобто, за зрозумілою логікою, якщо навершя шапки, пам’ятник якому відкривав очільник українського Закарпаття, не належить угорцям Алмаша, котрі, до того ж, не переходили через Верецький перевал, то яка логіка у відкритті пам’ятника біля Берегова і, тим більше, в існуванні монумента на Верецькому перевалі? Окрім, зрозуміло, політичної...

Натомість, складно зрозуміти, чому така історична правда, яка абсолютно екстраполюється на інтереси держави Україна і  є невигідною для офіційного Будапешта чи угорських націоналістів, викликає приступ невмотивованої люті та бажання  вигризти цю історичну суть із сайту Закарпаття онлайн у представника президента України на Закарпатті?

Як далі стверджує Г.Москаль, «на доказ своєї брехні видання оприлюднило фото, зроблені з ракурсу, де не видно Національного прапора України й прапора Євросоюзу, натомість не подало жодного зображення, на яких чітко видно – і вінок, який поклав до пам’ятного знаку Г.Москаль, і сам пам’ятний знак перед відкриттям  були оперезані угорською та українською національними стрічками».

Якщо хтось і бреше в цій ситуації, то це точно не Закарпаття онлайн, а близькі до Москаля інтернет-видання «Новини Закарпаття» і «Голос Карпат», які ці світлини опублікували. І питання ракурсів, на які жодного разу не потрапив державний прапор України, варто переадресувати їм – Закарпаття онлайн опублікувало ВСІ БЕЗ ВИНЯТКУ фото з цих ресурсів плюс ще відео. Без обробки та монтажу.

Українського прапора немає на жодній з тих світлин. І навіть те, що Г.Москаль вказав його на кількох  опублікованих згодом знімках, суті справи кардинально не змінює – угорськість вже давно стала абсолютною домінантою такого роду подій на Закарпатті, а українськість на них у власній державі сиротливо ховається по задвірках.

Складно винувати в цьому угорців: вони дозволяють собі рівно стільки, скільки диктує їх угорський патріотизм і скільки дозволяє їм держава Україна, зокрема в особі того ж таки Г.Москаля. І якщо очільник українського регіону Г.Москаль дозволяє українським чиновникам – меру Берегова Золтану Бабяку і голові Берегівської РДА Іштвану Петрушці – покладати до недвозначного за своєю суттю символу неукраїнської історії вінки в національних кольорах іншої держави, то вони це роблять. І інші закарпатські чиновники, депутати і навіть нардепи, судячи з опублікованих Г.Москалем і вказаними виданнями фото та відео, також. Бо на цих світлинах за підсумком покладання вінків не видно ЖОДНОГО вінка з українською стрічкою.

І того, що зі слів Г.Москаля, покладав він сам, – теж.

Фрагмент фото з сайту "Голос Карпат"

Фрагмент фото з персонального сайеу Г.Москаля

Загалом можна припустити, що ключовою для далекого від тонкощів політики і геополітики пенсіонера Москаля в цій ситуації була не участь у цій події з чітким неукраїнським політичним підтекстом, а наступний візит до ресторану, розташованого на цій території і під відкриття якого після реконструкції і «підігнали» відкриття цього привабливого для політичних туристів з Угорщини об’єкту. Чергова дармова фестивальна деца давно стала основною мотивацією одягти вишиванку для «генерал-губернатора», поєднаного з українством виключно темою системного «мочення» патріотів. Тоді як його тісний зв’язок з усім угорським обумовлений чи то комплексом меншовартості щодо представників заможнішого державного сусіди, чи то потребою утримувати свою антибалогівську фобію «ширкою» в Закарпатській облраді, яка не може існувати без «угорської» «золотої карти» в цьому симбіозі екс-регіоналів з українофобами, наркоторгівцями і контрабандистами.

Ймовірніше всього, однаково актуальними є обидва ці чинники, однак жоден з них не є виправданням політичній бездумності та безвідповідальності, що її послідовно демонструє у сфері відстоювання інтересів держави перша посадова особа Закарпатської області України.

Так, національна риторика на Закарпатті має бути тонко вивірена, аби не збурити угорську громаду, і без того маніпульовану позаукраїнськими ЗМІ. Однак ця тонка вивіреність зовсім не означає здачу інтересів держави Україна на користь інтересів держави Угорщина, що останнім часом має місце на Закарпатті при відчутній паралізованості регіонального підрозділу української спецслужби, не здатної протиставитися специфічному «москальському» розумінню поточної ситуації у сфері держбезпеки на Закарпатті. Бо нині для УСБУ в Закарпатській області безпечніше і вигідніше проявитися в підтримці дерибанно-корупційних устремлінь ужгородських чиновників, аніж в межах своєї компетенції поставити на місце пенсійного віку «заслуженого юриста» і «держчиновника І-го рангу», який на різних державних посадах в подібний спосіб уже проґавив Крим і Луганщину.

«Розхитування ситуації на міжнаціональному ґрунті» (інша цитата з вже цитованої геббельсіади Москаля-Галаса), це, зокрема, і те, чим через своїх посередників на Закарпатті займається офіційний Будапешт. А те, чим апелюють у відповідь патріотично налаштовані журналісти чи активісти, це лише маленькі, локальні, приватні спроби відстояти інтереси держави Україна, на які на Закарпатті, схоже, наплювали всі – від головного держчиновника Москаля до дезорієнтованої та упослідженої ним регіональної держбезпеки.

Теги: Москаль

47 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати