Москаль і Рата. Вперед в минуле

Геннадій Москаль, всю маразматичну суть якого зачароване його популізмом Закарпаття змогло побачити і сповна оцінити лише після дня голосування, явно ще не вичерпав усі запаси свого цинізму і, судячи з усього, готує для ужгородців  «другу частину марлезонського балету» в контексті власних комплексів від постійних програшів В.Балозі та, відповідно, невиконання поставленого Порошенком завдання. Цьому невкоріненому мігрантові, що кочує регіонами України в ролі, за його власним зізнанням, «сторожового кота» на службі в різних панів – від Медведчука з Кучмою до Порошенка, по великому рахунку байдуже, що насправді буде з Ужгородом і Закарпаттям. Єдине бажання – догодити господареві у виконанні поставленого завдання...

Ще кілька днів тому я, як і всі, думав, що, запустивши по всьому Закарпаттю масовий підкуп виборців від «відродженців» Ланя-Блюка і зливши під нього навіть власного кандидата від «Солідарності», Москаль поставив ужгородців перед необхідністю вибирати між двома колишніми «регіоналами» і антимайданівцями – Богданом Андріївим і Сергієм Ратушняком.

Насправді ж, жодного вибору не пропонується. І не лише в тому сенсі, що, обираючи між двома злами – меншим і більшим – у кінцевому підсумку ми змушені будемо обрати все одно зло.

Просто, насправді, по факту МОСКАЛЬ ТЯГНЕ В МЕРИ УЖГОРОДА РАТУШНЯКА.

Йдеться про те, що, будучи людиною минулого, генерал-губернатор повторює все те, що робив на Закарпатті в 2001-му, коли був призначений на посаду керівника області В.Медведчуком – починаючи від призначень на ключові посади людей із того свого минулого і до реанімації Ратушняка включно. Бо саме Г.Москаль був тим, хто за руку завів Рату в парламент, де той, щоправда, швидко і сповна продемонстрував свою некерованість, ставши найбільшим перебіжчиком ВР і побувавши у восьми (!!!) парламентських фракціях.

Нині Г.Москаль, все ще заряжений на боротьбу з Балогою, всупереч волі громади, яка вже двічі відмовляла Ратушняку в підтримці, проштовхує його в мери обласного центру. Керуючись тим самим примітивним принципом «ворог мого ворога – мій друг», за яким 25 жовтня відкрив всі політичні шлюзи для підкупу з боку антибалогівського «Відродження» Ланя-Блюка та інших «регіональних» «нашихкраїв» і «патріотів».

Саме на протягування у владу обласного центру С.Ратушняка спрямовані як вимоги Г.Москаля до активістів і представників партійних штабів надати докази підкупу акцентовано «Відродженням» на виборах 25 жовтня, так і активізація міліції саме у цьому напрямку. При цьому однозначно помітно, що йдеться про владну гру в одні ворота. А тому є всі підстави підозрювати, що і всі зусилля правоохоронців зараз будуть спрямовані на виявлення підкупу з боку представників політичної сили, висуванцем якої є Богдан Андріїв.

Причому, вже цілком очевидно, що саме в цей бік спрямовують не тільки суспільну думку, але й маніпулятивно підкеровують декого з активістів, які нині закликають людей на протестні мітинги.

При  цьому, сам Г.Москаль у найбільш відповідальний момент показово кинув область напризволяще і пішов у відпустку. В яку, до речі, його ніяк не можна було виштовхати в період активної агітації за «Солідарність». Мовляв, якщо щось і відбудеться, то без мене...

Однак, якщо уважно проаналізувати довиборчу соціологію В.Пащенка, порівнявши її з результатом екзит-полу і, власне, результатами виборів в Ужгороді, можна чітко побачити, які з кандидатів на посаду міського голови Ужгорода застосовували технологію підкупу виборців. Бо ті, які не застосовували (і серед них Михайло Качур, якого, вже знаємо, всупереч особистому бажанню Г.Москаля вів на вибори виборчий штаб "Солідарності" під керівництвом В.Пацкана), як виявилося на ранок 26 жовтня, впали у своїх відсотках. І чим вищий був справжній, реальний рейтинг кандидата, тим більшими стали його відсоткові втрати на фініші, після купівлі голосів опонентами. І навпаки, чим більше голосів прикупив кандидат, тим стрімкішим виявився його ріст за рахунок тих, хто втратив, не купуючи.

Виходячи з цього, з великою долею ймовірності можна вирахувати тих, хто купував голоси виборців в Ужгороді. І Ратушняк – у їх числі. Бо якби він не не застосовував технологію підкупу, то з 13,2% при екзит-полі обвалився би на менший відсоток на фініші. Натомість, не тільки не втратив, але й набрав більше відсотка. Що означає, що і в його випадку у тих чи інших обсягах було задіяно фінансові ресурси, які допомогли не тільки втриматися на попередньому рівні, а й трохи «вирости» на фініші, протиснувшись у другий тур голосування...

Тому, якщо робота влади і правоохоронців у другому турі буде вибірковою, як це було продемонстровано 25 жовтня, і полягатиме у створенні проблем для Б.Андріїва і, навпаки, повному толеруванні підкупу збоку С.Ратушняка, то для останнього здолати різницю в теперішні 6 відсотків може виявитися не надто складним завданням.

А отже, після дня голосування в другому турі Ужгород може прокинутися з мером, якого давно викинув на звалище власної історії – мером-неадекватом, кримінальником та расистом. І, що суттєво, на кілька років доведеться забути не лише про перехід на цивілізовані рейки у ставленні до міських землі та майна, але й про ті паростки громадської самоорганізації містян, що встигли зрости в смутному міжсезонні постреволюційного періоду.

Власне, виходячи з  факту того зла, у яке вкинув Ужгород Г.Москаль, громаді обласного центру тепер треба осмислити, яке зло для неї є сприйнятнішим – менше і тихе Б.Андріїв, чи однозначно велике і буйне С.Ратушняк. І відповідно вибудовувати тактику своїх дій.

При цьому, в будь-якому випадку мінімалізувати вплив на ситуацію Г.Москаля, який є винуватцем всіх тих проблем, в які було втягнуто Ужгород і Закарпаття останнім часом, недвозначно вимагаючи його відставки.

Власне, саме відставка Г.Москаля з посади голови Закарпатської ОДА, як на мене, і мала би бути основною вимогою протестних акцій в Ужгороді. Як єдина справді досяжна в цій ситуації мета. Як політичне покарання від активної частини громади. І як запобігання майбутнім проблемам, які ще потенційно може випродукувати ця деструктивна особа.

Зупиняти його треба в будь-якому разі. Бо інаше Закарпаттю, яке стараннями Г.Москаля у сприйнятті решти України вже перетворилося на край кривавих «правосєків», жадібних контрабандистів та продажних виборців, що голосують за екс-«регіоналів», буде завдано нових і нових непоправних іміджевих втрат.

Не кажучи вже про те, що з кожною новою його дією воно не тільки не просувається вперед, але й відкидається назад у минуле...

Теги: Геннадій Москаль, Сергій Ратушняк, Богдан Андріїв

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати