Χειρομαντεία

Ярґ не йме віри – цятка на очах заряхтіла, блимнула, ворухнулась. Раз, удруге… Забилась сердечком: чорним, манюсіньким, як брость верби. На білому аркуші паперу; трішечки вище від осердя, праворуч. Сяє, мерехтить. Ятриться. З розжареної вуглинки, ледве видно, – косо в’ється віч-на-віч жовтогаряча плазма. А папір – не горить. Терпить наругу. Страждає. Та все через Ярґові витівки. «Витівки Ярґа». Явно – цятка – набула інших ознак: ярґа. «Воно… Годиться». Чіпко навхрест стиснув у пориві долоні. Фалангами пальців дужче здавив. Та раптом відчув, як щось ворухнулось в утробі, майнуло, наче секатор чиркнув, відтяв пагінець: якийсь міліграм, можливо, і більше. Хтозна, коли враз, спотиньга, хтось відсік частку. Тебе. Відбувається щось несусвітнє. Переступ, спричинений законам тяжіння. «М-да… Захоплення таємним у подальшому призводить до спотикання об «камінці» елементарної фізики». Та, попри те, притьма не відводить очей від жовтогарячої смужечки, що безперестанку навіює, мріє, неквапом переселяється, мабуть, уже повністю вселилася,оволоділа, хазяйнує у кожній чутливій фібрині. Від начебто нечутного повіву, ледь-ледь щемливого леготу, що наскрізь уселився в єство. Звільна чує, як спроквола втрачає вагу. Хоч тіло назовні – те саме. Незмінне. Ціле-цілісіньке. «Вгруз у халепу». Крекнув невинно. «Шукав опертя, а натрапив на пастку». Лишень подумав, – рвучко розняв навхрест стиснуті долоні. Ворухнув фалангами пальців. «Затерпнули?.. Ні». Вкрай здивувався. Пучечками торкнувся зап’ястя. Раз, удруге… Пальці – згинаються, пучечки змертвіли. Шкіра не чує жодного доторку.

Нарешті повернув прискіпливий погляд од ярґи, що враз загасла, обернулася в початкову ознаку, на свої розчепірені пальці. Ніяк не добере. Розсіяно вдивляється: пальці – на місці, ворушаться, пучечки також… Натиснув. Одну, другу… Пузир. Там і там. Мильні бульбашки, обтягнуті хвилясто-заокругленими відбитками на тонкорунній тілесній поверхні. Χειρομαντεία. Переконливий доказ того, що ти взявся не з абсолюту, бозна звідки, а заздалегідь наділений і позначений невідь-ким, тим Неодмінним, перше ніж народитись. Наразі ж маєш – метрику. Штамп. Зрештою, мусиш у даному образі повністю виконати й справитися з поміченими на тобі хвилясто-заокругленими знаками. Пригадав, як замолоду, напередодні вступних іспитів до вишу, один з хіромантів узяв його долоню й зчитав за безцінь його ж майбутнє. Й дотепер – ворожбит ні разу не схибив… Рerfekt. Намовлене – справляється. По сей день усе іде своїм звичаєм, чин чином, жодних відхилень не сталося в його житті від сих – уважно зблизька вдивляється, розглядає хвилясто-заокруглені й рівні позначки на пальцях і долонях. Χειρομαντεία надто проста навіть для профанів. Лишень зумій розгледіти ось-ось, на своїй же руці, те, що натще нипаєш, вишукуєш по піднебінню, в горлі, кишечнику та шлунку. «Відчутно тільки слизь, аморфну та без смаку». Розсіяним поглядом не відводить очей від розчепірених пальців і розкритих долонь. «Осьде я. Майже ввесь. Тільки не лінуйся, зчитуй усе… Достеменно». Подумки перевів погляд на цятку, що раптом знову заряхтіла, пирснула та враз стулилась, видовжилася у стрижневий корінь, набула вигляду розлого куща. «Стривай-стривай… Стрижневий корінь».

Линва…

Теги: хіромантія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати