Ісландський мох в околиці Говерли

Ісландський мох в околиці Говерли

Життя на високогір’ї значно відмінне за те, що онде по схилах стелиться, мов повзучий на вітрах жереп і щоразу нижче за околишем уже щільного пралісу непомітно переходить у різнотрав’я плоских заземлених долин. Життя на високогір’ї позначене сяйвом Будди.

Виявляється, що коли-не-коли, а зрідка, високо в горах появляються лики святих. Таке, хоч стій, хоч падай, виявив я минулого літа в Чорногорі. Не вдаватимуся наразі глибоко в оптику, (мовляв, я вдарився в забобони щодо ламаних соняшних променів тощо), а довірюся щиросердечно дотепному генію Ландау: «Головне у фізиці – це вміння зневажати!» Давайте зневажати фізику, й називати речі такими, що їх сприймаєш сам.

Отже, Закарпаття – той край, що на вододільному Карпатському хребті належить політично-патріотично-поетичному світові. Його, високогірний закарпатський край як Бога, майже ніхто на Закарпатті, хто вміє думати, серйозно до уваги не брав, позаяк високогір’я вельми складне для того, щоб його осмислити. Бралися, скажімо, за те «чужинці»: І. Франко та М. Коцюбинський (фахово).  Решта – нуль!

Результат од фахово-художніх дослідів І. Франка та М. Коцюбинського – є. Їхній геній проник на здоровий організм Галичини та Середньої й почасти Східної України. Закарпаття, на жаль, дотепер брикається, мов апендикс (сліпа кишка) в здоровому українському художньо-містичному оргазмі. «Тіні забутих предків», виявляється, для закарпатців, майже нічого не важать! Імпотенція мордує закарпатських чоловіків.

Та й Говерл[я], на жаль, Ужгород і Мукачів собою не гріє, позаяк перелічені міста краю прокляті на віки отим слов‘янським мадяроном Сашком Петефі, а що вже казати про Олександра Духновича,  якщо, скажімо, нинішні третьокурсники  філфаку УжНУ не знають, хто такий він, «будитель» для, наприклад, щиросердних русинофілів Миколи Старости та Євгена Жупана. Ужгород і Мукачів нині вважаються циганськими обсерваторами в тім‘ї України (Тут цигани вбивають циган). Про се вам скаже будь-хто на Хрещатику з свідомих українців, якщо мова зайде про Закарпаття як український «просунутий» край.

Одне слово, я про те, що минулого літа на межі Закарпаття та Івано-Франківської області я ходив, мов по перині, ісландським мохом в околицях Говерл[і] й відчував себе причетним до Великого дійства! Настає нова доба. Дінапра! Очищення від скверни.

Брати і сестри (во) Хресті, вам, на превеликий жаль, загрожує – пекло.

Одначе, приєднуйтесь до Арійського Простору. Але ж, тільки після люстрації! Обов‘язково.

Будьте вельми щирі у своїх судженнях!

Щиро ваш Ярослав Орос

13 жовтня 2015р.

Теги: арійський простір, Закарпаття

Коментарі

Тарас Табака 2015-10-19 / 03:52:49
Якщо Вам Закарпаття Апендикс, переймайтесь головою шановний, не випендрюйтесь перед нами нікчемними і не апелюйте до адміна з видом великомученика літературонезайманого. Дурний тон для дорослого чоловіка. дай боже вам...

Велес 2015-10-16 / 15:26:10
Орос дружить вать з Вакхом, вать з Дионисом. У слов"ян не було Богів - покровителів п"яниць.

Iran 2015-10-15 / 17:52:25
...от шо пишеться по бамбукокурінні...видибай перуне

Корятович 2015-10-14 / 06:54:34
Можливо, вам служити? Смішно якщо не грішно! :-)

(А ви Славіку, ще не пробували спускатися з тих високих гір - ще крила вам Дажбог не пришив?)

ярослав орос 2015-10-13 / 22:07:57
олежко, дибо, Ти ж тримайся, й не зважай на порошкове... порошкове було, є та й буде циганським порошковим! а Ти ж, олеже, таки ж далекий родич самого степана бандери!
одначе, Я власне -- за стрий!