Закарпатський колайдер

Я радше належу до фізиків, позаяк з ліриками в мене не склалося через їхнє неврівноважене полохливе збудження, що повсякчас позначається на долі Вітчизни. Прагматичні ж фізики конкретно знають своє призначення на противагу чуйним до болю лірикам, які в підсумку послуговуються результатами фізиків. Але сором‘язливо замовчують про те. Якось не з руки їм, лірикам, відтак визнавати свою слабкість. Та мова, власне, про Сollider Transcarpathia (СТ), що його запуск позначиться перегодом на добробуті Закарпаття й України загалом. І, виявляється, керувати будівництвом СТ буде не хто-небудь, а нині роздутий герой у краї Василь Стойка, батько дельтапланериста-невдахи Романа. Мовляв, Б. Патон зупинився власне на сьому колишньому есбеушнику, позаяк пан Василь знає не з чуток про вже виритий тунель на кордоні. Київ повсякчас довіряє Ужгородові в доброму зачинові. Перераховувати наразі не буду що і коли. Кожен тямущий знає й без мене.

Проте я, який не розкрадає та не дере з України три шкури, хіба що щиро дорожить нею, вирішив піти на прийом до президента НАНУ й умовити вельмишановного Бориса Євгеновича не призначати В. Стойку на дуже відповідальну посаду, бо колишній есбеушник захерячить справу. Та, на превеликий жаль, мене до майже столітнього тіла президента-академіка не пустили навіть на поріг. Виявляється, доступ до вельмишановного пана Патона мають лише ті, кому за шістдесят. І з роздутими до непристойності кишенями.

Невдоволений, плетуся я коридором, коли назустріч іде мій давній знайомий – колишній військовий контррозвідник спочилого у Бозі СРСР полковник N. З конспіративних міркувань не називатиму його прізвище. «Прівєт, старік», – бадьористо каже він мені. «Привіт, – подаю оторопіло руку. – А ви ж що тут робите?»

– Обіжаєш… Развєдчікі бившімі нє бивают... Прісматріваю за єтімі умалішьоннимі пєрдунамі чтоби чєво не вишло. А ти?..

Так, мов, і так, – розповів причину невдалого свого візиту.

– Та брось ти… Пока я здєсь, нікаково Сollider Transcarpathia нє будєт… І забуть о Стойкє. Он – пальоний, как і єті «правосєкі» з ментамі. Патон просто взял на понт Європу с амерікосамі. Ціґарєтлікі, как там у вас говорять, как **ошілі с Львовской табачки і братской нам Беларуссии, так и будут ***ошіть втіхаря через твоє, старік, дирявоє, как решето, Закарпаттє. Может… – мазнув пальцем уздовж шиї – По стопаріку?

– А чого б і ні, – погодився я.

З полковником контррозвідки я познайомився наприкінці вісімдесятих років в одному з київських гаражів під час глибокої п’янки. Він тоді працював завкафедрою одного з військових вишів і поряд з моїм свояком мав гараж. Їх було тоді четверо, російськомовних, затятих за Союз офіцерів, я – один, у п’яній розмові вишуканою українською стояв на своєму, що Україна таки має стати незалежною державою. Сперечалися до хрипу, але ж без кулаків. Прикметно те, що полковник за національністю – русак, а ті троє – хохли, підлеглі його, найбільше доймали мене. Завкафедрою здебільшого мовчав, а потім як гаркне:

– Та замолчітє ви… Вот с кем би я пошьол в разведку, – й тикнув кулачищем на мене. – Стараєтесь мнє угодить, хахли продажниє!

З полковником, звісно, я в розвідку не ходив, але вже потім на тверезу голову багато довідався цікавенького про тих, які завзято стукали на мене куди слід, аби догодити «старшому братові». Нині Україна відбулася як держава, хоч і дуже шкутильгає на обидві ноги, та все через тих завзятих хронічних учорашніх, які щиро повірили Б. Патону, що НАНУ спільно з УжНУ розпочнуть у пику CERN будівництво Сollider Transcarpathia. Хоч, хтозна, чого на світі не буває!

Полковникам також властиво помилятися.

Ага, до слова: сollider з англійської перекладається – зіткнутися, наїхати, вдарятися головою. Що наразі й сталося. На Закарпатті та й по всій Україні!  

Теги: колайдер, тунель

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати