Декомунізація за Іваном Ольбрахтом

Є на Тячівщині два села з дуже, скажемо так, специфічними назвами. Комсомольськ і Лопухово. Знаємо, що борці за волю України в краї та сямтешні інтелектуали за часів Незалежності були перейняті значно вагомішими та, даруйте на слові, шкурними зацікавленнями, ніж, скажімо, викоріненням комсомольсько-лопухівської топоніміки, через що у верхів‘ї річки Тересва віз і нині там. Історію села Комсомольськ згадаємо трохи нижче, а поки що коротко зупинимося на Лопухові.

Декомунізація за Іваном Ольбрахтом

Село з доволі «листатою» назвою до 1946 року зберігало свою первісну назву Брустури, та з приходом братів наших менших перейменували в Лопухово. Мовляв, на честь лейтенанта Лопухова, який тут 1944 року підірвався на міні. Офіцера поховали з усіма почестями. Старожили кажуть, що вічний упокій він знайшов на церковному цвинтарі. Відтоді минуло багато років, «однак, на жаль, подробиць біографії, родичів відважного радянського офіцера так і не вдалося встановити…» Ідеться в дописі «Його прізвищем названо село» В. Дублянського, ветерана Другої світової війни, в тячівській районній газеті «Дружба» від 16 лютого 1985 року.

Твердять і таке, що затяті русини в краї за совка перейменували Брустури в Лопухово, позаяк «brusture» з румунської перекладається – лопух звичайний. Насправді, румунською лопух звичайний пишеться й вимовляється – вrusturele (латинською: Arctium lappa). Одне слово, з лопухом звичайним в закарпатських Брустурах морока. Хоч, знаємо, що через ґрунь, на Косівщині, є село Брустурів (Брустури), й тамтешні гуцули не бавилися ні тоді, ні тепер у перейменовування їхнього села. Позаяк Брустури є Брустури, і на тому квит!

А на Закарпатті люди особливі. Наприклад, Олексу Довбуша не вважають русином, а вже його, Довбуша, найліпшого побратима Івана Рахівського – так. Одне слово, тут ще панує вісімнадцяте сторіччя (за Іваном Ольбрахтом).

Вихрест Іван Ольбрахт (справжнє прізвище Каміл Земан) дужче любив Закарпаття, ніж русини разом узяті з нинішнім УжНУ, двома «Просвітами», безліччю творчих спілок і громадсько-культурними організаціями в краї. Письменник і громадський діяч залишив по собі визначний доробок, яким би пора заопікуватися та популяризувати як кандидатам з докторами наук у краї, так і звичайним (прохання не плутати з лопухом) поборникам українства на Закарпатті. Варто б мати у кожній хаті та й квартирі від Ужка до Лазещини його капітальну працю публіциста «Гори і століття» (Книжку репортажів з Підкарпаття), що виходила кілька разів і перекладена українською. Вражаюча книжка, що після її прочитання позбавить будь-якого зачухраного русина крихкого підґрунтя, й освіжить українською прохолодою.

Іван Ольбрахт хоч і був лівацьких поглядів, але совка з еССеСеРом зневажав. І, що характерно, шпетив на всі лади «капіталістичний» чехословацький уряд. Отже, як не крути, – І. Ольбрахт був сам собою, що нині вкрай проблематично з творчими особистостями. Та перше ніж нагадаю про  історію села Комсомольськ (за І. Ольбрахтом), наведу з уже згаданої книжки невеличкий уривок про тодішню інтелігенцію краю, позаяк уже нинішнім інтелектуалам доведеться таки декомунізовувати Закарпаття згідно ухвалених Верховною Радою пакетом законів 9 квітня 2015 року.  Цитата з І. Ольбрахта: «Чехія та Моравія збуває сюди [на Закарпаття] зайву для них інтелігенцію. А що, русини її не мають? Мають певне коло інтелектуалів, так би мовити, її першу генерацію. Але з неї так само, як колись було в нас: ідуть у священнослужителі та судді».

Тобто, можемо сміливо сказати, що з часів автономії Підкарпаття в складі ЧСР, з інтелектуалами в краї сутужно, ба навіть критично. Тогочасна перша генерація тут ніяк не розродиться! 

– Ой, верше, мій верше,

Мій зелений верше,

Уж ми так не буде,

Як ми било перше.

Нарешті дійшла черга й до Комсомольська, що зачаївся хтозна де, під самими полонинами, й історію його дуже файно описав І. Ольбрахт. (І хіба історію тільки сього села!) Село Комсомольськ заснував не хто-небудь, а німці, ще за часів Марії Терезії, й мало воно назву Німецька Мокра. Та, безумовно, з приходом братів наших менших на Закарпаття, село перейменували на Комсомольськ. І тепер Комсомольськ борсається межи Руською Мокрою та полонинським хребтом Красна, ніяк не поверне собі первісну назву. Та все через борців за волю України в краї та сямтешніх інтелектуалів, які перейняті значно вагомішими та, даруйте на слові, шкурними зацікавленнями, ніж, скажімо, викоріненням комсомольсько-лопухівської топоніміки.

Та, попри те, доведеться таки совкам-інтелектуалам декомунізовувати Закарпаття відповіднодо ухваленого Верховною Радою пакету законів 9 квітня 2015 року, брати і сестри (во) Христі!

Слава Україні. 

19 квітня 2015р.

Теги: Ольбрахт, Брустури, Лопухово, Комсомольськ, Німецька Мокра

Коментарі

Ceskej Pepo 2015-04-22 / 06:31:09
Дуже добре, што пан Орос сконцентровав ся на декомунізацію (десовєтізацію) Закарпаття и без діскусії, єго (Оросова) людяність и екземларна інтегрита духа не лишить боком ани денаціфікацію Закарпаття.

ярослав орос 2015-04-21 / 12:07:51
пане местний, мене потішила Ваша думка: "...должно ж быть что-то неизменное :)
як ніч і день...
хитровзутість і невігластво вуйків з тетками незнищенні!
міцно тисну Вашу десницю.

МѢСТНЫЙ 2015-04-21 / 11:06:44
пан Орос, ну если б «Доктор» и «Петро» не забросали Вас своими советами по лечению, я б уже удивился, что люди меняются к лучшему, со временем становятся мудрее и добрее, терпимее... Не, не меняются! И это может и не так плохо – должно ж быть что-то неизменное :)

Насчет Лопухово: я чем дальше, тем больше склоняясь к версии, что в реальности никогда не было никакого красноармейца Лопухова. Безымянный лейтенант, спасший товарищей... И спасенные товарищи даже не записали его имя? Кто-нибудь когда-нибудь встречал, как его зовут? Нет? Сколько ему было лет, хотя бы примерно? Тоже никто не знает, никто не видел...

Да этот погибший красноармеец Лопухов такой же фейк, как мальчик, распятый на доске объявлений в Славянске!

Вероятно, это просто «народная этимология»: перевели с румынского «лопух» и придуманной историей с красноармейцем Лопуховым объяснили переименование села. ИМХО.

Ну а Комсомольск – фотка это ж знак на въезде в село, на котором указано название населенного пункта Нiмецька Мокра. Многие местные вообще уверены, что селу уже вернули старое название – так что с его «обратным переименованием» нет никаких проблем. Нужно местной власти только внятно сформулировать такое пожелание. Для начала, правда, нужно до власти это пожелание донести...

Петро 2015-04-20 / 17:47:23
Ґеній майже мало очухався і забрав прізвища О.Гавроша і С.Федаки зі свого першого коменту, яких він там обісрав. Очевидно, кеселиця зрання допомогає мало промити залишки того, що в копоні...

Доктор 2015-04-20 / 09:17:51
Пане Орос. Прийшла весна, загострилась шизофренія. Звертайтесь, не ганьбіться, ми підлікуємо!

ярослав орос 2015-04-19 / 22:06:17
Петро 2015-04-19 / 21:47:24
Якщо не в статті, то обов'язково хоча-би в коментах він мусить когось обісрати... Аморальний "метеоризм"... Гидко.

петре, повсякчас обсиратиму вас, бо ви -- нікчеми!
доброї ночі!

Петро 2015-04-19 / 21:47:24
Якщо не в статті, то обов'язково хоча-би в коментах він мусить когось обісрати... Аморальний "метеоризм"... Гидко.

ярослав орос 2015-04-19 / 21:45:51
м-да... видається мені , на імені івана ольбхраха хтось в ужгороді таки заробляє бабло, а Я ж Його просто люблю...
фу-фу...

ярослав орос 2015-04-19 / 20:54:02


пани о******** і ******** *. ****** трішечки обісрані перед іваном ольбрахтом... а про інших Я мовчу!