Мукачівські кельти

Тут мало п‘ють чаю, зате насідають на каву. (Э)вропа ж. Попри те, що Сашко Петефі зневажав се місто, а Гриць-Ерделі уникав його усамітнений у чотирьох обшарпаних стінах, я ж як звичайнісінький жлоб-обиватель-совок, полюбив його ще більше через мого люб’язного покровителя-патрона, який надав мені тут притулок.  А ще й через те, що мене вчора провідав Олександр Петренко. Він у захоплені від сього міста. Сашко Петренко, праправнук Михайла Петренка, уродженця Слов‘янська та автора відомих пісень «Узяв би я бандуру» й «Дивлюсь я на небо», приїхав відвідати мене до славного міста Ung. Сашко Петренко – мій корефан. Сам Сашко – роз’їжджає по всьому світу у своїх фахових справах, попри те, що є уродженцем донедавна мало кому відомого міста Мелітополь. Виявляється, що Мелітополь нині вважається важливою цяткою на мапі світу. (Прохання не плутати Мелітополь з Маріуполем). 

Отже, Сашкові через півдня набрид обшарпаний, як помешкання Ерделі, Ung і він запропонував мені відвідати найближче місто Мукачево, позаяк там, десь він прочитав, мешкають справжні кельти на теренах України. Нічого робити, ми й опинилися в місті на берегах Латориці. Справді, тут мешкають нащадки кельтів, учорашніх русинів, які торують шлях у глибочезне минуле. Тут так прекрасно й мило та не відчувається війни. Тільки десь по селах хоронять захисників Вітчизни. 

Одначе в самому Мукачеві продають козячий «кельтський» сир і б‘ють себе у груди затяті тутешняки вже не русинами, а кельтами!

Триває поступ (за Іваном Франком).

Теги: кельти

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати