Куйок, куйо, куйки

Загал, одначе, точніше укрзагал,  помалу вичинюється в народ з ознаками сущої нації. Там, у надрах мого народу, зачаїлася мова санскриту і вохристий стяг арійської будучності. Видно, як на крайньому сході та й у самому осередді старого білого континенту постає вельми непередбачувана політична свідома субстанція, з якою, можливо, перегодом рахуватиметься ввесь світ. Ідеться ж про нашу Батьківщину. Безліч разів опорочену. Своїми ж!

 За часів олігархічно-кланового вуйка-дядька Кучми, який, по-суті, й породив триликих ющенків з януковичами, радця й швондер кремля в Україні Д. Табачник виголосив був формулу, мовляв на наших теренах: «Національна ідея не спрацювала». Почасти той радця та швондер мав рацію, позаяк національною ідеєю в країні опікувалося (радше горлопанили про те) кілька кишенькових організацій, що утримувалися тими ж таки олігархічно-клановими монстрами. Попри те,  що й  Ганька Герман і її паперєднікі в офіційному статусі державників-поборників українства в Україні тримали зв'язок з очільниками творчих спілок, яким кидалися крихти цвілі з панського столу на пережовування тими ж очільниками та їхніми попихачами заяложених фраз на кшталт : «Ще не вмерла Україна». Хоч знаємо, що перший рядок українського славня вимовляється трішки інакше й передає геть інший зміст. Але Ганьці Герман та її паперєднікам   щ о  було   д о  т о г о, головне, щоб прокудкудахкати, як велів Хам з тюряги – когут.

І коли гримнув Майдан, на кону історії постали зовсім інші дієві особи, зовсім не ті, що підгодовувалися опікунами. Тільки, на жаль, ще раз-по-раз  чутно, як, скажімо, Куйок Кароліна (Ані Лорак) та іже з нею кудкудакають у курнику, ніяк не вгамуються пернаті, що їм не велено злетіти. Маю на оці в особі Ані Лорак чоловіків і жінок (хлопчиків і дівчаток) в Україні, які ганили Батьківщину тут і за її межами за шмат гнилої ковбаси та й дурнувату славу, лише б заявити про себе. Через що, либонь, і застрягли нині у власноруч наставлених тенетах.

І кат з ними! З тими куйками, дітками Януковича-Путіна. Позаяк, знаємо ж, що сам Путін – не хто-небудь, а великий куйо.

Ла-ла-ла-ла…

P.S. Даруйте, уважні читальники, якщо десь-тута допустився граматичної помилки. Всяке ж буває у наші тривожні переходи. Стрілка на тлі сріберного циферблату не стоїть на місці. Хоч вам, мої любі читальники, однаково: що шойт, що желудок. Головне ж, аби шлунок був повний. І побільше б при поглинанні національної  їжі відчувалося християнського «благовония». Не забувайте, що вже минули: Вáсиля чи то пак «обрезания Бога Господня» та й Водорщі.

Тримайте кендюх про запас!

А там настануть і вибори до місцевих рад.

Та ж неодмінно  буде Стрітення зими з весною…

З чим вас і вітаю. Геть усіх.

«…і ненароджених». 

Теги: Майдан, стрітення

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати