Школа Віктора Костюченка

Ген-ген коли то було, як мені, молодому та зеленому, поталанило влаштуватися на роботу до цього відомого вітчизняного видавництва. Станіслав Тельнюк та Микола Сом звернулися були до тодішнього директора в-ва “Веселка” Віктора Костюченка, щоб узяв мене, початківця-письменника, до себе на роботу. (За що дотепер уклінно вдячний Станіславові Володимировичу та Миколі Даниловичу). Віктор Андрійович на те відповів, що посади редактора у видавництві нема, хоча, є вакансія молодшого редактора в щойно створеній редакції літератури для старшого шкільного віку. Прикметно те, що до мене і після посаду молодшого редактора ніхто з чоловіків у в-ві “Веселка” не обіймав. Прерогатива віддавалася найкращій половині людства. Проте ж я погодився був і на “жіночу” посаду, позаяк мені, вже одруженому та батькові первістка, слід було десь працювати, щоб утримувати сім’ю.

Так я потрапив до колективу “веселчан” в середині вісімдесятих років “радянського століття”, де трепетно зберігалася національна українська ідентичність і формувалася думка у колі творчих осіб, як з-поміж відомих письменників, художників, перекладачів, так і технічних працівників. Я, до слова, був наймолодший у тому вариві думок, ідей, аби ж до читача потрапила цікава й ошатно видана книжка. Треба сказати, що “веселчанські” видання виховали не одне покоління національно свідомих українців.

Звісно, що недовго затримався я на посаді молодшого редактора, бо завдяки старанням досвідчених колег хутко опанував хист редактора й підготував до друку не один текст як маститих класиків, так і початківців. Любов до формування та “виходу у світ” книжки завдяки рокам, що провів замолоду у в-ві “Веселка”, залишилася у мене повік. Місія видавця, видається, дуже почесна.

Є що згадати про ті роки, проте нині хочеться сказати кілька слів про Віктора Андрійовича Костюченка. Власне завдяки його вмінню та старанням тоді у видавництві панував український творчий дух. І вітчизняна книжка мала повагу у світі. Сказати, що з Віктором Андрійовичем я спілкувався часто, буде неправда. Проте кілька штришків запам’яталося. Скажімо, коли померла його мама, поїхало нас з десяток чоловіків-”веселчан” до Ніжина допомогти з похованням. І бачу я на міському цвинтарі, що майже всі надгробки змережані російською мовою, а на могилі батька Віктора Андрійовича та й уже матері викарбувано українською. Комусь з присутніх шепнув про те на вухо. В.А., виявляється, почув, і вже через роки з доброю, трішечки з лукавинкою, посмішкою сказав мені: “А ти, Ярославе, уважний”.

Віктор Андрійович був вимогливий і чуйний керівник. І не зважав на регалії та звання письменників.

Недавно пішов з життя відомий письменник Всеволод Нестайко, також з когорти працівників-“веселчан”. Всеволод Зіновійович уже вийшов був на пенсію, коли у видавництві виходила його книжка п’єс “Слідство триває”, що випало мені за честь готувати до друку. Не з усіма моїми редакторськими заувагами погоджувався знаний і маститий письменник. Навіть на високих тонах узгоджували з ним деякі речення, відтак В.З. розгнівано пішов до директора, щоб “ішло геть усе так у тексті”, як написав автор. На що Віктор Андрійович узяв рукопис В. Нестайка з моїми правками, уважно переглянув і по-доброму сказав Всеволоду Зіновійовичу: “А редактор правий...” Мені відлягло від серця. А Всеволод Зіновійович у притаманній лише йому ролі блискучого актора доброзичливо подав мені руку: “Нехай буде гречка, клятий націоналюго”. Ішлося ж про те, що я наполягав і домігся свого: виправити русизми в прямій мові героїв, на що В. Нестайко попервах уперто комизився, мовляв, так розмовляють на вулицях Києва прототипи його героїв...

Відтоді минуло багато років. Як видавець підготував я до друку й видав з сотню книжок (а мо’ й більше), був на посадах редактора і головного редактора не одного з видавництв, і завше пам’ятав школу Віктора Костюченка, що пройшов у в-ві “Веселка”. Про те й розказав ось недавно, на ювілеї видавництва, красивому сивочолому чоловіку, який уособлює для мене зразок українського видавця. Звісно, тим уособленням вважаю В. Костюченка.

Теги: Костюченко, Веселка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати