Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

Ось і все

Настав той день, коли під Януковичем і його відкритими поплічниками захиталася (ой захиталася) земля. Крові дуже багато на вулицях Києва. Крові захисників власного сумління. Вулиця Інститутська, можна сказати, майже вся в крові. Ідеш, намагаєшся переступати через криваві бризки та калюжі, і не знаєш — звідки зараз пальне снайпер. Ідеш, і не зважаєш ні на що.

Ось і все

А хтось, чую, каже: “Де ж той сміливець, що влучить яйцем у винуватця цього братовбивства?!”

— Хтозна... — кидаю бігма навздогін, а над вухом бринькнула куля.

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
20 лютого 2014р.

Теги:

Додати коментар

Коментарі

Корятович 2014-02-22 / 02:17:40
A моя мама мене вчила трохи по-іншому: 'Бог і Україна' і якось до сонця ніколи не молилася, а тільки часами грілася...(розумна була жінка яка добре розуміла різниці між Творцем і з його створінням).

ярослав орос 2014-02-20 / 22:42:50
я, здається, на сьому сайті, у своїх дописах, рідко коли розкидався словами...

позаяк моя Мама мене вчила і вчить: "ніколи не бреши..."

ніки і всяка наволоч тута (на сьому сайті), щО тільки не понаписували (й писатимуть відповідно у мій бік), інший Чоловік на те давно б уже замовк, або ж застрелився...

проте, я ще живий, при розумі та здоровлю...

(дякую Тобі, олеже [дибо], що, хоча б Ти "там-то" витримуєш мене...)

тяжко, звісно, бути Арійцем, але ж мій час ледь-ледь обростає світанком...

моя Мама, до слова, ще жива...

мій Господь - Сонце!

не будьте, брати і сестри (во) христі, рабами ісуса...

давайте ж здачі, якщо вас б*ють по будь-якій щочі.

лишень, тоді переможемо!

здається, що вже хтось-то таки іде за мною...

мовчу.