Яреми свого не попустять

Юрко Ярема

Лишень повернулися вони до свого осідку в гори, як почули новину, що в сусідньому селі живуть двоє братів, які чверть століття переховувалися від радянської влади, точніше – переховував їх старший брат. І Сімаргл вирішив задокументувати той вчинок, бо почуте вразило його дуже сильно. Виявляється, і в його краї можна з кого брати приклад, не всі одним миром мазані.

В Драгові двоє заможних братів не перейшли після Другої світової війни на бік голодранців, які заправляли берилом, зрозуміло, за міцної підтримки довгорукої Москви. Норовливі й працьовиті легіні – брати Яреми – змалку знали, що їхній дідо був один з найбагатших у селі, за що перед Першою світовою його схопили в засідці розбійники, катували в гарячій смолі, щоб зізнався, де зберігає гроші. Та попри те статки діда таки перейшли у спадок їхньої мами – брати Яреми малися добре і не хотіли передавати нажите до колгоспної комори і, серед іншого, примусово виїжджати на відбудову шахт Донбасу. Саме тоді у них з владою розпочалася гра в котика і мишки. Полювання на непокірливих.

А неподалік, на полонині Менчул, до 1952 року діяла криївка УПА Пригари. Брати Яреми перегодом відійшли від неї та затаїлися на двадцять п’ять років у глибокому підпіллі. Найважче було взимку, коли доводилося спати на снігу, всіляко замітати за собою сліди та, бувало, не роззуватися до Великодня, мов ті вовки, переховувалися від односельців, які сьогодні, приміром, давали їм притулок, а завтра бігли здати їх безпеці. Про те, що Микола та Юрко Яреми нібито одружилися і переїхали на проживання за межі краю, ходила чутка в селі. Та до Києва донесли спритні землячки, що то неправда, таки брати Яреми переховуються найчастіше в Драгові у свого старшого брата Василя. І застраханий Москвою Київ дав прочухана тамтешнім органам безпеки – негайно викрити тих Яремів. Доручили ту справу, зрозуміло, з тутешняків – офіцеру КДБ Іванові Чижмарю. Той узявся за справу серйозно і довів її до кінця. Поставив умову їхньому старшому брату, що якщо здадуться добровільно – нічого їм не буде, вони й так уже відсиділи своє. На що Василь йому кинув: „У вас велика родина, та й у нас не мала”, – тобто відрізав, що око за око, зуб за зуб. А Чижмар своє слово таки підкріпив обіцянкою, коли вийдуть з криївка, їм у сільраді видадуть паспорти. Так і сталося, хоч обласне начальство й вимагало їх арештувати, але в Києві погодилися з Іваном Чижмарем, що брати Яреми вже відсиділи своїх двадцять п’ять років. І справу закрили.

Дотепер живуть у Драгові Микола та Юрко Яреми, і житимуть повік, – закінчив свій перший нарисок юнак, одухотворений мужнім вчинком непокірливих братів.

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати