Я нап’юсь та ляжу спати,
Буду спати досхочу.
Завтра вранці стара мати
Скаже тихо:
– Славіку!..
Батько – вмер.
Немає батька.
Поховав його на днях,
А ріднесенька матуся
Не призвичаїться ніяк:
– Нянько вмер…
Умер?..
Я знаю…
Помирають
Не такі,
У колодязі
З розмаєм
Призвичаїлись
Хрущі…
П‘ю…
Ігор Оржицький 2013-05-30 / 02:50:13
Низький уклін пам"яті твого батька, Ярославе!
Високих небес йому.
Слов’янин 2013-05-28 / 21:04:50
Мої співчуття...
зимляк 2013-05-28 / 11:52:27
Коментар видалено. Адмін
ярослав орос 2013-05-28 / 07:50:18
низько кланяюся за висловлені співчуття...
Михайло 2013-05-27 / 13:43:40
"Мій словниковий запас був багатий,
Були у ньому тисячі слів.
А як не стало враз - мамо, тату,
Наполовину збіднів."
Не пам'ятаю, хто це написав.
Колись, дуже-дуже давно,
прочитав і закарбувалось назавжди.
Глибокі слова.
СПІВЧУВАЮ.
МѢСТНЫЙ 2013-05-27 / 11:46:33
к сожалению, никакие слова не уменьшат горечь утраты.
тем не менее - мои самые искренние соболезнования.
люди живы, пока о них помнят.
сорри 2013-05-26 / 23:25:58
Мої співчуття, пане Ярославе! ))
Faust 2013-05-26 / 08:11:16
Ярославе, прийміть мої щирі співчуття. Втрата рідної людини - Батька, невиліковна рана на серці сина. Тримайтеся, мужайтесь. Всі ми під Богом.