І взагалі, коли мова заходить про науку, метеорологію в даному разі, що її чомусь зараховують до природознавчих наук (від грец. μετέωρον, metéōron – «високо в небі»), я тим часом у трупарні по змозі пораюся біля вкляклого тіла людини. Й щоразу бачу перед собою Вели́кий адронний кола́йдер (англ. Large Hadron Collider, LHC), попросту кажучи – прискорювач елементарних частинок. Звичайно, я не ядерник-фізик. А, так (за Вікіпедією) – один з видів живих організмів, що на сучасному етапі існування живого перебуває на найвищому щаблі розвитку й зайняв його в результаті довгого та складного процесу історико-еволюційного прогресу. Одне слово – Homo Sapiens. Ну, скажімо, як кожен з нас!
І бере мене досада, коли бачу в укляклому óбразі Homo Sapiens – LHC. А за вікном мете хурделиця… Й рвучко ламає гілки чорних дерев, на які поналипало сила-силенна білого снігу.
Життя, звичайно, варта штука, якщо заглиблюєшся в його суть. Тільки, без стороннього! LHC… Ліпше вже боротися за неньку Україну. Хоч не нашкодиш.
Генек 2012-12-12 / 19:57:12
Не нашкодиш?
Корятович 2012-12-12 / 16:58:09
Славіку - я так і думав що ваша нова праця дасть вам можливість про щось глибше подумати...теми для
описування. Тільки старайтеся там не попадати в якусь захмарену депресію!