Вдруге

варто б перевидати (окремою книжкою) нариси «Гори і століття» Івана Ольбрахта. Перший раз у повному обсязі українською мовою нариси побачили світ 1990 року в збірнику творів письменника. (Напевне, через що й «загубилися» для майстрів і любителів слова та й широкого загалу взагалі). Хоч, наклад того видання складав 50 000 примірників. А власне суть і події, що викладено у згаданих творах І. Ольбрахта, залишаються й дотепер актуальними, хіба що нині трішки змінився антураж і на кону виступають інші дійові особи. Та, слід зазначити, тоді вдячні ужгородці не відпилювали бронзові голови з пам‘ятників у столиці краю. Й журналісти не вправлялися так охоче з фестивалів їдла та питва у своїх фоторепортажах. І, звісно, тоді губернатором (крайовим президентом) був Антон Бескид (Anton Beskid)…

Вдруге

Що навернуло мене вкотре звернутися до «Гір і століття»? Наголошую «вкотре», бо не раз брав з Ольбрахтових нарисів знання, послуговувався звідти аналізом тогочасних подій і насолоджувався й продовжую насолоджуватися поетикою викладу. Творчість Івана Ольбрахта, присвячена Закарпаттю, залишається принаймні для мене (поки щодо) 3D – неперевершений енциклопедичний кладезь, психоаналітичний посібник і поетична збірка про рідний край.

А втім, повернемося до наших баранів. Прокотили, ох і прокотили Володимира Смоланку в Ужгороді та довколишніх селах. Двічі. Спершу на виборах у нардепи до Верховної Ради, відтак – ректора УжНУ. Й не хто-небудь, а най- най- затяті хабарники й пристосуванці в краї. Словом, еліта й жителі району столиці. Й що вже казати наразі про затурканий електорат вуйків з тетками, скажімо, Жденієва або Верхнього Бистрого (де «літні канікули проводив у дідика Ілька Рошка») один з фігурантів «бударського» ректора. То й гору взяв, безумовно, послуговуючись влучним визначенням Олександра Гавроша до книжки «Криничар» Мирослава Доцинця, – «ідеальний багач» з «Мукачівської домінії». Хоч, завважте, сам Смоланка – уродженець столиці краю. Та тамтешній люд на те не зважає! Geiobet sei Jesus Christus. Як колись віталися тірольські німці у верхів‘я річки Тересви.

Проте, чкурнули звідти освічені, працьовиті й гідні свого призначення німці, й слід від них охолов. А залишились на ввесь край, за визначенням Івана Ольбрахта, хіба що тамтешні інтелектуали, «які розмовляють надто абстрактною мовою чи такою, що тільки годиться для недільного ранку».


– Ой верше, мій верше,
  Мій зелений верше.

28 листопада 2012р.

Теги:

Коментарі

Илько хромий 2012-11-29 / 22:06:08
Такоє тото гімно Табачникови ипноє, што диханя чиляди сперло.

дідо Митро 2012-11-28 / 20:48:10
Не файно ми буде з такого починати, но лем-ся мало запуздив із свойов благодарностю. І то лем нагадався, як сей Мішко важливу для всіх новину про сись благодарственний гімн розказав.
Од себе лічно, тай од усіх ветеранів науки і едукації маю возможность поблагодарити сих наших двох великих писателів. Добрі два фатьови, талантливі до невозможности Міша Рошко і Василь Густій сильно ся постарали, аби вмісті удовлетворити і наградити едукаційного нашого Міністра до дня його уродин сим-таким файним стихом. І туй, як ся каже, вкониць переплюнули двух инших знаменитих у світі гімнотворців – Сергея Міхалкова й Ель-Регістана. Бо шо казати, як сам Путін пуд їхній стих зо стульця зускакує тай у фрунт стоїть, аж доки не доспівають.
Тепер і наші сим своїм гімном усіх на світі побідили. Таке добро уже би і в телевізії не стидно показувати. Айбо видите, нихто докуст на дашто подобноє вже і не надіявся, аж наші гімнотворці такоє пороблять. А чого тулько не поробиш, коли-втя суть сильна хотячка.
Признавуся, шо як-им до сего гімна нараз вчитався, то аж сльозов ся-м пустив. Ушитко ми там понравилося. І про роки, што в словах гімна, самі спливають і течуть у даль. І суть также проникновенно сказано, у тому гімні, же то не вода пливе, а вагомі труди нашого доста славного пана Міністра. І про инші його жадані щедроти славними гімнотворцями сказати не забуто, і в частности про то, што від нього мавуть наші ужгородські діточки-студенти. І вто добре, же-сте згадали, як ми усі удячні за вшитко, што нам начальство постоянно робить. Усьо файно туй у них написано, лем одно не порозумів і аж зашпотався, як прочитав про нашого пана Міністра: мовби він “словом і ділом” йде до наших дітей. Ще-м не забув, же ті попередніки целком подобноє говорили. Або най буде, бо розумію, же мусить бути й преємственность. Ледве мені нараз полівило, як им у тому гімні прочитав, як той ушистський світ довкола біситься із подиву і заздрости, коли видить нашу з вами жизнь. І інше вшитко правильно написано, шо там у гімні звіншували Міша Рошко і Василь Густій. Бо ми, як і вони, лем уклінно кланяємося з однов великов надійов, же наш пан Міністер злетить іще вище – і до самого Сонця.
Доки-м се писав, то вспомнив, же в нашій землі вже був подобний поетіческій прецедент. Давно вто било, як Патрус-Карпатський уж декулько раз писав і переписував єден такий точно гімношедевр. Майже то же самоє, і тими же словами – і на день уродин батька Волошина, і мадярського реґента Гортія, потім іще фюрера ушитих німців Гітлера, і на сам кониць – великого вождя усіх народів Йовшки Сталіна. Я про вто лем тому говорю, же сисе гімнотворчество треба би придержати, бо може ся й далі пригодитися на будущеє.
Із сим зостаюся, завжди ваш дідо Митро.

Мішко на ґийп 2012-11-28 / 16:41:49
...Також із нагоди Дня народження відомі закарпатські письменники Василь Густі та Михайло Рошко присвятили Міністру Д.Табачнику свій вірш.

Вельмишановному
Дмитру Володимировичу Табачнику

Роки за роками спливають у даль
І творять ріку – життєдайну і красну,
У руслі якої пливе не вода,
А Ваші вагомі труди повсякчасні
Во ім’я Держави, на благо людей,
Щоб молодь Вкраїни здолала висоти
Науки і знань, щоб грядущий наш день
Приніс для народу жадані щедроти.
А ми, закарпатці, Вам вдячні й за те,
Що словом і ділом турбуєтесь щиро
Про наших людей і про наших дітей,
Щоб науки зерно проростало у мирі
Й давало потрібний добірний врожай
На подив і заздрість у цілому світі.
Віншує в цей день Закарпатський наш край:
Хай сонце Вам щастя і успіхів світить
На многая літ! І на благая літ!
Снаги Вам! Здоров’я! Новітніх Вам злетів!
Уклін і вітання сердечні прийміть
Від нас, від краян, від університету!