Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

ЖиттяІнвест. У морзі

Нарешті, після тривалих поневірянь, я влаштувався таки на роботу. В морг. Санітаром. І перше, за що взявся, перечитав «Санаторійну зону» Миколи Хвильового. Звісно, після інструктажу. Позаяк інструктаж у такому, скажемо так, вельми тривіальному й закритому закладі та згаданий твір одного з піонерів «розстріляного відродження» десь перегукуються, мають тотожну вітчизняну (й не лише) преамбулу.

ЖиттяІнвест. У морзі

Хто винуватий і що робити – ми вже знаємо з облудних агіток та прокламацій. І, попри те, продовжують і продовжують заповзятливо вкраїнські троцькі витьохкувати націонал-патріотичними солов‘ями… на автопілоті. (Літак, зазначте, наразі перебуває в штопорі). Дехто з тих «щирих» пернатих стовідсотково переймається ненькою за узгоджену відповідну мізерну таксу, а дехто й за так, лем би засвітитися. Ментальність. І нічого тута не вдієш. Адже, випало нам жити межи двома світами. Й від Сяну до Дону ведеться так уже кілька століть. Аби, нарікають повсякчас обездолені солов‘ї , вижити!

– Німець скаже: "Ви моголи".
"Моголи! моголи!"
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: "Ви слав'яне".
"Слав'яне! слав'яне!"
Славних прадідів великих
Правнуки погані!

Так уже є. Й, нічого не вдієш?!. А, дзуськи! Вдієш. Тільки, май охоту. Проте:

– Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та.

Твердять мені професійні українці. Се – бідкаються ті, хто за бабло відробляє (за посередництва чужинця) вітчизняний хліб: нібито талановиті, здібні, але глевкі. Ні мозок, ні шлунок не перетравлює того тягучого місива.

Проте, наприклад, свого ж часу радянські моряки через обставини, що склалися, з‘їли були навіть гармошку… Голодному тільки б ріску кинути до рота!

Безумовно, допитливий читальник з нетерпінням чекає від мене «смаженого» з трупарні. Е-е, ні… Не буде, брате. Кодекс честі не дозволяє. Й калібр у мене не той, аби смалити по горобцях… Хоч, коли потрапите до мого закладу – почую кожного!

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
10 листопада 2012р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

ярослав орос 2012-11-13 / 22:48:35
МѢСТНЫЙ 2012-11-11 / 08:11:16
сторонюсь я мест, где Жизнь встречается со Смертью, и душа еще находится у тела...

ще б пак... я також... але, нічого не вдієш...

МѢСТНЫЙ 2012-11-11 / 08:11:16
и в морге есть жизнь... и "Кодекс честі"...

з.ы. я вот сейчас еще работаю, но тоже уже в поисках новой работы. но в морг работать не пойду. сторонюсь я мест, где Жизнь встречается со Смертью, и душа еще находится у тела...

Михайло Мейсарош - Петріотам Неньки та Оросу 2012-11-11 / 01:10:01
До речі, колись, років одинадцять тому, я ходив в ужгородський морг як новинкар. Спілкувався з двома санітарами, які, будучи під градусом, мили шлангом труп десь 60-річного мужика. Дозволили й мені допомогти. Далі мене повели в морозильну камеру, де на полицях лежало кілька бабок і дідів. Ні, я не був шокованим, бо, по-перше, я за вдачею пох*їст, а по-друге, це життя. І по-третє: якщо нині в Неньці письменники влаштовуються працювати в морг, то завтра Солов"їна опиниться, най ся не приказує, в гробі.
І головне!!!!!!!!!!!!! (ці 12 окликів - як 12 апостолів). Шановні, мені здається, що це не просто пост, а тихий крик людини від болю, відчаю, тихий крик про допомогу. Я даю 100 грн. для Ороса. Більше - шкода! О, до речі, раджу (!!!!!!!!!!!) й архітектору Василю Роману дати оті 1000 грн. для земляка, а не на реставрацію якоїсь там Цегольнянської церкви. О-о-о, до речі-2, збором коштів повинен зайнятися Гаврик. Це буде ліпше, ніж пописувати побрехеньки про сусіда... Ауф відерзейн! Хочу спати. А коли мене хилить на сон, то я на все, буквально на все кладу болт. Коли малий, коли великий.
Р.S. Ярославе, ти в нас віднині не санітар, а Морж. Айно-айно, нове твоє прізвисько утворене від "морг". О, як знову фінансово оклигаєш, то бабло повернеш. Ні, спочатку ще купиш собі мобілку, а потім повернеш. Вісонт латашро!

Преміум 2012-11-10 / 21:41:49
Мрачнувату тему убрав Ярослав. Пак што типирь, всратися і не жити? Ще ни єдна велика ідея не обходилася без оптиміму. Спочатку був оптимізм, а пак слово.

Михайло Фединишинець 2012-11-10 / 21:19:00
Ярославе, якщо ти сурйозно, то я в душевній чи то прострації, чи то, перепрошую, просрації.