Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

«Дзвінчукові дайте мірку»

Настає тяжкий час у моїх братів і сестер (во) Хресті й поза ним… Од Лазещини до Ужка. Насувається чорна хмара, й у петиках, постолах і в задрипаних секондхендах наступної недільки посунуть чисті душі Сріберної Землі віддати свій голос за бартку Олекси Довбуша. А дехто, скажімо, гайналії Тячівщини й Хустщини, віддадуть свій голос за бартку Пинті-капітана.

«Дзвінчукові дайте мірку»

Та менше з тим. Піп русино-закарпатський у церкві та його ж паства вже дали собі раду – за кого голосуватиме най- найбожніший н(а)род од Луганська до Ужгорода. Піп-то у нас, якщо не кацапський Богдан Сташинський, то, безсумнівно, ватиканський Павло Судоплатов. Одне слово, сього добра у нас стачає! Що не кажіть – центр Европи.

Щойно я повернувся з порохнявої своєї рідної колиски, й увірував у те, що тре‘ таки брати бартку. Тільки, не знаю, проти кого… Мадяри наче нам уже не заважають жити, чехи вже наситилися нами, а бити жида, так Ровт – Мукачево розбудував, а свого ж любого друзя гайналія не репну я лезом бартки по м‘якій теґані.

Та й узяв‘ ім собі дримбу з горя, й задримбав сьої співаночки.
(Перед електоратом): 
 
Ой попід гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький
 
На ніженьку налягає,
Топірцем ся підпирає.
 
Ой, ви, хлопці, свистом-свистом,
Засипає стежки листом.
 
Ой, ви, хлопці, бігом-бігом,
Замітає стежки снігом.
 
Аби Кути не минути,
До Космача повернути.
 
До Космача, та й до Дзвінки,
До Штефанової жінки.
 
Добрий вечір, Штефанова!
Чи вечеря вже готова?
 
А вечеря не готова,
Бо Штефана нема вдома.
 
Він поїхав петлювати,
Мабудь буде ночувати.
 
Штефан пішов на роботу,
Повернеться у суботу.
 
Чи будеш нам відкривати?
Чи самим ся добувати?
 
В мене двері тисовії,
На них замки сталевії.
 
Не поможуть замки твої,
Як підставлю плечі свої.
 
Довбуш начав налягати,
Стали двері ся ламати.
 
Довбуш двері відкриває,
Штефан в Довбуша стріляє.
 
Як устрілив в праве плече,
А з лівого кровця тече.
 
Бо знав добре поціляти,
Довбуш буде помирати.
 
Ой, ви, хлопці, ой, ви мої,
Візьміть мене з хати сьої.
 
Ой, ви, хлопці, ви, молодці,
Беріть мене на топорці.
 
Беріть мене на топори,
Занесіть мя в чорні гори.
 
Занесіть мя в полонину,
Де родився, там най згину.
 
Там родились батько й мати,
Там я буду спочивати.
 
Сріблом-злотом поділіться,
Та й за мною не журіться.
 
Штефанові дайте мірку,
Бо я любив його жінку.
 
Штефанисі дайте сала,
Бо вона мене кохала.
 
Та й топірці занехайте,
Крови більш не проливайте.
 
Бо кров людська - не водиця,
Проливати не годиться.
 
Як будемо ґаздувати,
Жінкам правди не казати!
 
Ой, попід гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький.
Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
24 жовтня 2012р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Широколужанин 2012-10-26 / 15:12:46
Пане Оросе, може Вам краще зайняимся (але систематично!) справжньою йогою і перестати вийогуватись з будь-якого приводу і без привода?!..

Розенкранц 2012-10-25 / 23:27:26


Тролінг. Коментар видалено. Адмін


захожий 2012-10-25 / 22:26:08
Небезпечно буде босорканю тривожити. Ліпше вже екзорсистів кличте. Або псалмами провірених у ділі дяків та семінарістів направити спробуйте.

Гість 2012-10-25 / 19:57:16
Ця нелюбов до духовенства в пана Ороса видно досить давня. Мабуть у дитинстві страхали попами і той страх десь там у свідомости не дає спокою по нині. Треба йти до босоркані най огня відгасит, може прійде. Хоча кажуть, що як задавнений то дуже важко. Але спробуйте, а може?

Корятович 2012-10-25 / 17:44:22
Здається якби 'попи' і 'братів і сестер (во) Хресті' не існували, то бідний Орос не мав би про що писати...мабуть вони навіть приходять йому у сні на відвідини! :-)