Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

ПонтиФорум і Сковорода

Я зазвичай приходжу вчасно на заплановану зустріч, а тут, так сталося через не з’ясовані досі причини, що змушений був спізнитися на відкриття Форуму видавців і т.д. і т.п. у Львові, й, як уже прийшов, нишком-тишком усівся в куточку Домініканського собору, та й чую з амвона: «Шульц… Шульц… Шульц…» Простодушно, майже закохано, поцікавився тихо в сусідки, видно, дуже пор-р-ядної львівської пані: «Вибачте, а про якого з Шульців іде мова?» Тут вона, звісно, витріщилася на мене та й хмикнула: «Ну-ну… Невже ви не знаєте Бруно Шульца?» – «Даруйте, – кажу ж їй на те. – Я чомусь думав, що мова наразі ведеться про Карла Генріха Шульца».

Іздрик
Іздрик

Дуже пор-р-ядна львівська пані трішечки ошелешено шепче мені на вухо: «Вперше чую про такого». – «Ще б пак… Адже Карл Генріх Шульц книжок не писав, а був затятим пивоваром». Знову хмикнули (вже) набундючені пор-р-ядні львівські пані: «Здалось мені ваше пиво… Його в нас, хоч залийся».

Потому чую з амвона проповідь осоловілого від невідь-чого Іздрика з начепленими на лоба й перенісся окулярами (ось, на хвото) про… революціонера Григорія Сковороду!

«Стривай-стривай… Куди ж я потратив… – смикаю себе за вухо. – В Домініканський собор?.. На Форум видавців і т.д. і т.п.?.. А мо‘, в самісіньку найпрестижнішу дурку…» Й, тільки перегодом до мене дійшло, що я таки дістався  в пишні пенати щойно розпочатої імпрези, й тута, (!) виявилося… власне сим Форумом, опікуються не хто-небудь, а безпосередньо німби:  Григорія Савича Сковороди та й того ж таки Бруно!..

Овва! Замурзана хвартушна провінціалко Галіціє, рулиш ти вправно, як уже ведеться не перший рік, й, у дусі своїх же земляків – прабабусі Карла Маркса й Богдана Сташинського. Се, до слова, й підтвердила на людях президент Форуму п. Олександра Коваль: «Україну можна розвивати не лише у вишиванці, а й у смокінгу, і в кедах».

Але, звісно, найбільше я потішився від біґ-бордів закулісних промоутерів імпрези: Юрка й Ванька, на презентації книжки того ж таки Шульца. Дивлюсь, Юрко Андрухович з гребінчиком-обручем на тім‘ї, даруйте, мов та підтоптана повія з київської Окружної, щось солодко й любо балака за столом (презентує), а Ванько Малкович, за його ж спиною, Андруховича, як і подобає заповзятливому синові шинкарки, підносить і підносить «набої», себто свій же товар видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» на продажу… Й обоє на те – щебечуть солов‘їно, загляда ласо краєм ока в чужий гаманець! (Куди ж тим клятим баригам донецьким тягатися з окультуреними та освіченими галіціянтами).

Тьху на те… Й подався я, звісно, перехилити децу «Пéрлової» до найпершого генделика в середмісті. Повертатися до готелю «Власта» в номер, що вікнами виходить до прокладеної побіч залізниці, мені геть не хотілося. Там, хоч і гуркочуть потяги з мого любого й солодкого Закарпаття (сльоза на те, як проїжджав потяг, сама ж текла від щему), та так часто й дзвінко гуркочуть, що вже другу ніч у сьому місті переспав я на пташиних правах у незатишному кубику готелю «Львів». І, перше ніж іти в середмістя, пройшовся ще раз подвір‘ям палацу Потоцького межи рядами з книжковою продукцією, перекинувся з деким словечком… Люди привітні, та вкрай заклопотані сидять по ятках. Оборудка не терпить зайвих слів!

Покинув я з теплим серцем вулицю Коперника з її ж палацом Потоцького й тонами друкованих «нетлєнок», і неподалік зателефонував однодумцю. Чую у слухавку:

– Де ти?..

– Під бронзовим копитом коня князя Данила…

Іронізує:

– Не князя, а короля Данила…

– Та нехай уже під бронзовим копитом коня… неперевершеного васала Золотої Орди й ненависника галицьких боярів…

– Чекай… Через півгодини тебе заберуть…

І коли приїхав я  у передмістя до осучасненої ґражди та викинув угору десницю, на ґречному подвір‘ї мені відповіли навзаєм поважні сеньйори не «в смокінгу, і в кедах», а в домотканих вишиванках:

– Най!..

Шкода, звичайно, що тронне слово про Григорія Савича Сковороду не виголосив на Форумі професор Ушкалов з Харкова… Тоді, неодмінно, й Бруно Шульц був би задоволений! А так… Іздрик… Бабло… Ванько… Юрко… Й, наступний, ювілейний, Форум відбудеться під патронатом особисто Віктора Януковича… Принаймні, сподівається на те пані Коваль.

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
17 вересня 2012р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

ярослав орос 2012-09-20 / 21:33:46
до психофахівців з пасажирами вагону потяга "ужгород-київ": брешете самі собі, через що й животієте...
гидко!..

Психолог 2012-09-19 / 17:08:48
А таки "важко їхати з ґамсахурдіями, психофахівцями та КаОшниками в одному вагоні потяга".Люди привітні, та вкрай заклопотані. Готелю "Власта" обабіч вони, сараки, не помічають а іронії про короля Данила не розуміють. І як тут бути? Тьху на те… Є одна лиш рада. Пляшка "Перлової", кусень вудженого сала, цибулина, парадичка. Дорога від Львова до Києва неблизька, то заки доїдете, тронне слово про Григорія Савича виголосите. От лиш в пору згадати: "Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?". Тримайте міру, пане філософ.

ярослав орос 2012-09-19 / 13:17:36
важко їхати з ґамсахурдіями, психофахівцями та КаОшниками в одному вагоні потяга «ужгород-київ», якщо, коли проїжджаємо львів, то – не помічають вони, сараки, з правого вікна чималеньке приміщення готелю «власта», розміщеного за кілька метрів од залізниці… ой, як тяжко їхати з такими пасажирами в одному вагоні…

КаО 2012-09-19 / 11:20:56
З самим текстом тут якраз усе гаразд. Переплутати напрям переміщень було цілком природно, ба навіть у незабвенного класика жанру подорожевих літературних возліяній Венєчки Єрофеєва таке ставалося.
Гірше з іншого роду неточностями, дотепер добре знаними у вузькому нашому колі "оросизмами". Шанована всіми пані Коваль, здаться, ніяк не виказувала надій на майбутній патронат президента, скоріше все навпаки. Це ж керівник Львівської ОДА Гр. Костюк відповідним чином забажав прислужитися патрону, через те й бовкнув своє приємне вуху начальства слово-пропозицію.

Психолог 2012-09-18 / 22:13:25
"...Й подався я, звісно, перехилити децу «Пéрлової».
Ой чи децу? Видається, було то набагато більше. Мо'кварту? І то не єдну? Бо як не крути, а поїзди ІЗ любого й солодкого Закарпаття ДО хвартушної провінціалки Галіції НЕ ГУРКОЧУТЬ обабіч готелю "Власта" (Ні з Рахова ані з Мукачева). Хіба-що з центрального вокзалу столиці Галіції через Підзамче, мимо тої ж таки "Власти", до осоружної ( чи любої?) матері городів Руських гуркочуть собі ті потяги. І такого дзвінко нагуркотіли в бідолашній голові нашого філософа, що переплутав і напрям руху, і час і простір. А може то був вертоліт?

Психотерапевт 2012-09-18 / 13:45:18
І Бруно Шульц, і Григорій Савич були би задоволені, кидь би: Бабло...Орос. Бабло...Іздрик, Бабло...Орос, Бабло...Ванько, Бабло...Орос, Бабло...Юрко, Бабло...Орос, БаблОр, БаблОр... Оросе, отямся, тебе згубить злість і заздрість!

ґамсахурдія 2012-09-17 / 19:21:31
Має Божу іскру Ярослав Орос, коли не заносить його в злослів"я і заздрощі. Менше б менторства і вивищування себе за рахунок приниження інших, і ціни би не було землякові. Пропоную йому спалитися, як фенікс, і в такий спосіб очиститися від скверни. Не буквально, безумовно. Пропоную без найменшої іронії і абсолютно доброзичливо. Нова якість, якби така витворилася, могла б подивувати.

ярослав орос 2012-09-17 / 16:19:37
Кришеник 2012-09-17 / 15:39:29
Бруно Шульц і Сковорода – модні нині “тренди-бренди”?
Все ж цікаво: то з ким зі своїх новітніх дослідників-інтерпретаторів (Іздрик, В.Єшкілєв чи Л.Ушкалов) природно сполучився б сродністю єства сам Григорій Савич?
Виглядає так, що тільки Ушкалов. І то добре.

маєте рацію, пане кришеник, "що тільки ушкалов"...

Кришеник 2012-09-17 / 15:39:29
Бруно Шульц і Сковорода – модні нині “тренди-бренди”?
Все ж цікаво: то з ким зі своїх новітніх дослідників-інтерпретаторів (Іздрик, В.Єшкілєв чи Л.Ушкалов) природно сполучився б сродністю єства сам Григорій Савич?
Виглядає так, що тільки Ушкалов. І то добре.