Прапор у серці

Наталка Майстренко 2011-08-27 / 00:28:00
Пані Тамаро, Ви вважаєте ініціатива до взаємин повинна виходити від України- як землі нашої, нехай навіть оформленої в державу? То земля наша рідна нас не любить? Чи деякі українці від неї відвертаються, граблять, паплюжать і зраджують? Можливо Ви щось інше мали на увазі, а я саме Україну як сукупну категорію і землі( місця у Всесвіті, де ми мали честь народитися) і суспільства.

п. Тамара 2011-08-26 / 15:19:00
Взаємної нам любові - Україні та її дітям, а також громадянам.-гарне побажання у шановного аноніма.
Головне, щоб Україна нас любила взаємно так, як любимо її ми.

2011-08-25 / 19:56:00

Вітаю наших краян, земляків, які особливо трепетно сприймають подію - становлення нежалежности (так казав мій тато) України, родичів, друзів та близьких, що по всій ненці роз'їхались і поза нею, Вас, Олег, та колектив вашого сайту з ювілеєм! Взаємної нам любові - Україні та її дітям, а також громадянам.

Кришеник 2011-08-25 / 11:04:00

Дякую, Олеже, за хороший текст!


Усе в ньому правильно. І було б нерозумною дурістю звертати увагу на слова та настрої нещасливих та нещасних Учителів і недоброжичливців, що напевно позбавлені Батьківщини в серці.


Ми ж нині маємо власний День Незалежності і тішимося з того. Це од нас не заберуть.


Мені раптом згадалося давнє – з мого дитинства (60-і роки). Пам'ятаю, як батько задумливо стоїть посеред вітальні і якось розгублено мне в руках вийняте з шафи синьо-червоне полотнище (їх, учителів, як і всяких інших службовців зобов'язували в ті часи неодмінно вивішувати державний символ на приватних будинках). Ми з ним у кімнаті лишень удвох, а він говорить до мене (хлопчини дошкільного віку), що все ж таки буде краще повісити над хатою український прапор, аніж червоний. Він довго про це пояснює, я відчуваю в його словах якусь невпевненість і мені це дивно. Чомусь вкінці питає, що я про це думаю. На те кажу йому, що наш прапор виглядатиме красивіше, аніж отой червоний, що висить у сусіди Пітри чи на дзвіниці сільської церкви. Батько видихнув подих і з несподіваною радісною полегкістю швидко поліз драбиною на горище.


Батько таки дожився і дочекався свого, коли в 1991 в сімдесятивосьмирічному віці саморуч вивісив у себе рідний синьо-жовтий. Захотів зробити це сам, не дозволивши допомогти йому нікому з молодших рідних.


 

О.Д. 2011-08-25 / 10:35:00
Яка розкрутка? Що горить?

Алексей 2011-08-25 / 10:03:00
А зачем вам бешеная раскрутка на bigmir.net? Ну мукачевцам понятно, позарез нужно, а вашему сайту тоже горит?

Олег Диба 2011-08-25 / 00:41:00

Один раз я з Берліна їхав автомобілем в Нижню Саксонію (Niedersachsen), де кілька днів жив і екскурсував в районі Ніенбург-на-Везері (Nienburg/Weser) (ось прапор містечка Лібенау/Liebenau, де я жив -  :-) ), потім звідти на авто їхав до Реріка, район Бад-Доберан (Bad Doberan), земля Мекленбург-Передня Померанія (Mecklenburg-Vorpommern), де також провів кілька днів. Іншого разу прилетів у Ганновер і звідти їхав в той же Ніенбург-на-Везері, звідки, машиною, до Гамбурга.


Думаю, це достатньо, аби побачити суттєву частину Німеччини в її деталях.


Прапори земель в дворах - справді не рідкість, але федеральних, як на мене, більше. Часто можна було побачити два прапори - федеральний і земельний, не рідко - прапори міст чи, навіть, сіл.


Зрештою, для мене не мають жодного значення ці пропорції. Я хочу в своєму дворі державний прапор України.


Ви маєте щось проти?..))

Hamburger 2011-08-24 / 22:43:00
Я не знаю, в якій частині Німеччини був шановний автор, але за декілька років я проїхав не одну тисячу кілометрів по ФРН, і дуже рідко бачив федеральний прапор на приватній будівлі. Прапори є на "дачах" за містами, але переважна кількість їх якраз земельні, а не бундес-триколор. Єдиний раз, коли на домах появилися прапори - це під час Евро та світового чемпіонату по футболу.
В Гамбургу рідко коли мож побачити федеральний прапор, даже над поліцією висить земельний стяг.

Так що справжній патріот Закарпаття вивісив би "медведика" :)

E. Z. 2011-08-24 / 22:06:00
І не буде:)
Не хочу занятись показухою!
Він у мене у серці. Як і у вас!

О.Д. 2011-08-24 / 18:52:00
Ви не маєте, до чого вчепитися? Вчепіться до флагштока з угорським прапором, якого у вас нема...))))

E.Z. 2011-08-24 / 17:58:00
Я володію українською мовою. Но факт залишаеться фактом: ви вже рік готуєтесь:)

О.Д. 2011-08-24 / 13:32:00

Ви справді не розумієте...))) Мабуть, таки дається взнаки погане володіння вами українською мовою.)) Йдеться не про прапор в в будинку, в офісі чи в машині. Це все є. Мова про 6-метровий флагшток з великим національним прапором на вході до мого двору...


І кругла чи "квадратна" річниця тут не мають жодного значення...

Ember Zoltán 2011-08-24 / 12:11:00

Одно не понимаю п. Дыба: раз вы мечтаете а прапоре с минулого року, почему не вывесили именно в этом году, когда круглая годовщина.
В следующем году будет – утверждаете. Поживем – увидим – отвечаю я.
Но мне кажется, это пустое болтавня.
У меня в кабинете висят три прапора: венгерский националный, украинский государственный и русинский националный (я сам вывесил, никто меня не может заставить это делать, руковожу частным Тов.).
Из этих трех один плюс, как и у п. Дыба, находится в моем сердце. Которое: Угадайте из трех:)
А на дворе гуляют собаки, кошки, голубы, и много-много цветов, зеленуых кустов, плюс кизиль, береза, ива, сосна, другие деревя...

Людмила 2011-08-24 / 11:26:00
Нарешті всі зійшлися на позитиві. пріємно читати і той маленький писк навіть не помітний, як неправильно поставлена кома в хорршрму тексті. Дякую, Олег.

местный 2011-08-24 / 08:24:00
свой первый прапор я криво сшил - по-другому просто не умею шить :) сам еще в далекие студенческие годы из двух кусков ткани. он был размером где-то чуть больше А4. но это не уменьшало моей гордости, когда я вывешивал его из окна общаги на таком же самодельном "флагштоке"...

с Праздником!

Критик 2011-08-24 / 00:13:00
Это файна казка..

Учитель 2011-08-24 / 00:02:00
Казка на добраніч
(для тих, хто завтра проснеться щасливим)

Ми – люди щасливі. В це мало вірити. Це треба знати. Ми живемо в незалежній Україні. І це само по собі велике щастя!!!
Заглянув сьогодні у судову справу Бандери, якого позбавили звання Героя України. Виявляється, з точки зору українського незалежного ( чи "незалежного") судочинства, той чолов’яга не має права бути Героєм України, оскільки ніколи не жив у незалежній Україні. Народився десь в Австрії, далі – Польщі (як і Герой України Леонід Макарович Кравчук!!!), а помер десь у Мюнхені (померти допомогли спецслужби). Формально, щоб претендувати на звання Героя України, йому треба було доцабати до "біловежської хащі"! Ну хоч один день пожити серед нас – на уламках конвульсуючого СРСР у межах територій УРСР. Не дотягнув і тепер категорично не має права на героя.
Ось чому ми щасливі. Ми з вами потенційні Герої України. За нами (навіть посмертно) зберігається це право – бути Героєм України. Тепер можна й до Америки виїхати на ПМП, і до Португалії з Італією на посмертні заробітки, і просто отримати будь-яке громадянство – карту поляка, карту румуна, закордонного словака, угорське громадянство, ізраїльське, або ж російський паспорт! Головне – запастись сьогодні такою собі маленькою цидулочкою, щоб десь там підтверджувалось, що ви жили колись на теренах незалежної України. І тоді щастя у ваших руках. Ви – Герой. Майбутній. Ось чому ви – конкретно щаслива людина.

KK 2011-08-23 / 23:32:00
'цей мій внутрішній стан, моє бажання. Я гордий, що я – українець. Я люблю свою країну, свою державу – знищувану, але не знищену однаковою мірою'

Ясно що українці повині гордитись символикою свого краю. Але, повчуття патріотичні в серці, як п. Диба висловлює, це все буде на першому місці!

Орися. 2011-08-23 / 21:57:00
Мій батько був перший у селі хто повісив жовто-блакитний прапор на своїх хаті ( ві трепетно тримав його десь у шкафу). Мені навіть казал, що можливо він був тоді перший в районі.
Тоді я навть не розуміла, що це для нього значило.Цей прапор і зараз маю як памятку про батька. Зараз уже свій прапор почали брати у всі походи, щоб підняти їх над вершинами гір, щоб просто він був поряд. Його для нас вистрадали батьки.

Учитель 2011-08-23 / 21:00:00
О.Д!
Навіщо такі великі крокодилячі сльози лляти?
Ну, хочеш?
Так тобі і прапор в руки!!!
А поки що маємо те, що маємо:
страх вчинити дію та розмусолені медитації.

П,С. Можете й цього коментаря вбити. Головне інше: не встигнете його вбити раніше, ніж прочитаєте та осмислите.
Тут ви безсилий!!!