УГКЦ: від митрополії до патріархату

Рішення Синоду УГКЦ про створення трьох нових митрополій – Львівської, Івано-Франківської та Тернопільсько-Зборівської одразу ж було сприйняте як черговий крок однієї з церков Київської Традиції на шляху до створення нею власного патріархату.

УГКЦ: від митрополії до патріархату

Зрештою, сама УГКЦ не приховує такого наміру. Більше того, всіляко наголошується, що намір про утворення нових митрополій благословив Святіший Отець, а отже можна припустити, що незабаром Апостольська Столиця підтримає прохання українських греко-католиків про надання їхній Церкві патріаршої гідності, до якої вони змагають не один десяток років.

Не вникаючи у питання віроучення, що безпосередньо пов’язані з розумінням статусу патріархату католиками і православними, відзначу кілька важливих, на мою думку, аспектів, що стосуються перспектив розвитку традиційних християнських церков в Україні у світлі можливого набуття УГКЦ патріаршої гідності.

Передусім слід наголосити, що незважаючи на Декрети Другого Ватиканського Собору та Кодексу канонів Східних церков, які передбачають для церков східного обряду статус патріархату, УГКЦ тривалий час цього статусу добитися не можгла.

У цьому плані повчальною і характерною є постать Йосипа Сліпого, який, спираючись на згадані документи, погодився стати першим Патріархом УГКЦ за що одразу ж потрапив у немилість до Апостольської Столиці.

З цього часу Ватикан, з одного боку, завжди визнавав законне право українських греко-католиків на власний патріархат, а з другого – не робив жодних практичних дій для того, щоб це право було реалізоване.

Підтримка нинішнім Папою Римським Бенедиктом XVI рішення про створення трьох нових митрополій, без сумніву, перший реальний крок Ватикану у напрямі надання УГКЦ патріаршого статусу. Можна не сумніватися у тому, що цей крок зроблено лише тому, що роль і значення УГКЦ в Україні і світі за останній час суттєво зросли. А отже не рахуватися з цим Ватикан уже не може.

Тепер про сам статус. На сьогодні за УГКЦ визнано статус Верховного Архиєпископства. Це означає, що Церкву очолює Верховний Архієпископ. Він, як і Патріарх, обирається синодом єпископів, але в обов’язковому порядку цей вибір має затвердити Папа Римський. Тільки після цього може відбутися його інтронізація.

У разі надання УГКЦ патріархату, глава Церкви обиратиметься синодом єпископів, після чого відбувається його інтронізація. Вже опісля Патріарх звертається до Папи Римського за сопричастям (церковним спілкуванням).

Як бачимо, отримавши патріархат, УГКЦ не дистанціюється від Риму як легітимного духовного центру, але отримає можливість абсолютної автономії у вирішенні практично усіх питань життя Церкви.

Очевидно, що можливе набуття УГКЦ патріархату остаточно не вирішує питання утворення в Україні єдиної помісної Церкви. Однак і не перешкоджає такій перспективі. Більше того, робить її більш зримою, адже один із суб’єктів переговорного процесу – УГКЦ набуває більшої самостійності у вирішенні доленосного питання для українських християн.

Важливо підкреслити, що нинішній предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав створення нових митрополій пов’язує із структурою Церкви, яка існувала за часів Київської Русі. Таким чином підтверджує готовність на ділі реалізувати ідею відновлення єдиної Київської Церкви, про що заявляв колишній лідер Церкви кардинал Любомир Гузар.

Переконаний, що з отриманням патріархату УГКЦ стане об’єктом, а не суб’єктом у церковно-релігійному житті, зокрема його європейському і світовому вимірах. У будь-якому випадку довга "патріарша" історія УГКЦ засвідчує одну неспростовну істину: ніхто українцям як подарунок не піднесе патріархату. За нього вони мають змагатися, й при цьому сподіватися виключно на власні сили.

 

Богдан Червак, парафіян Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, «Українська Правда» (скорочено)

Закарпатська греко-католицька спілка імені Івана Маргітича, Закарпаття онлайн.Громадські організації
31 грудня 2011р.

Теги: УГКЦ, митрополія, патріархат

Коментарі

/ 8Чи оправдане "наше" русинство?
/ 35За лаштунками урочистостей хіротонії владики Ніла
/ 38Як хрестили Русь-Україну?
/ 7Мудрий душпастир
/ 4Пам’яті о.Йосипа Штилихи
/ 3Владика Ніл – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії
/ 2Промова Глави УГКЦ на могилі Вла­­дики Івана Маргітича
/ 8Деміфологізація чи незграбна міфотворчість?
/ 21Олександр Духнович – подвижник нацiонально-визвольної боротьби українцiв Закарпаття
/ 8о. А. Пекар, ЧСВВ. Греко-католицька церква під час мадярської окупації Закарпаття (1939-1944)*
/ 3Ще раз про хрещення Русі-України
/ 73Sui iuris Мукачівської греко-католицької єпархії: примара чи надбання колоніального минулого?
/ 6Чому вдома по-чужому?
/ 56Мiфи i реальнiсть про перебування св. Кирила на теренах сучасної України
/ 4Канадський парламент оцінив діяльність митрополита Андрея Шептицького
/ 2Схиляємо голови в тихій молитві. Слово про о. Монс. Авґустина Волошина
/ 1Книжкові новинки: В Ужгороді видали Великопісний молитовник
/ 38SUI IURIS Мукачівської греко-католицької єпархії,
/ 5Лист
/ 4Світлій пам'яті пастиря
/ 4Хто ініціював непристойну бійку за місце глави УПЦ МП?
/ 27Інцидент, що межує із вандалізмом. І не тільки…
/ 30Спілка імені Маргітича звернулася до владики Мілана і Папи Бенедикта ХVІ
/ 242В Ужгороді вшанували пам’ять владики Маргітича та прийняли звернення проти «русинської церкви»
/ 4В Ужгороді вшанують пам’ять єпископа Івана Маргітича
» Всі записи