В Ужгороді вшанували пам’ять владики Маргітича та прийняли звернення проти «русинської церкви»

У суботу, 4 лютого, в Ужгороді відбулися збори громадськості, присвячені 91-ій річниці від Дня народження визначного церковного, громадсько-політичного діяча, в’язня сумління гортіївського та радянського режимів, великого патріота України б. п. владики Івана Маргітича.

В Ужгороді вшанували пам’ять владики Маргітича та прийняли звернення проти «русинської церкви»

Організували їх обласні організації ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка та Закарпатська спілка ім. владики Івана Маргітича, а зал для проведення надав Ужгородський національний університет.

Незважаючи на вкрай несприятливу погоду – хурделицю, великий мороз, – віддати данину пам’яті Народного єпископа прибуло чимало як мирян, так і духовних отців з Ужгорода, Великоберезнянщини, Перечинщини, Іршавщини, Виноградівщини, Тячіщини.

На початку учасники пом’янули хвилиною мовчання і помолилися за душі нещодавно померлих – отця Йосипа Штилихи та Володимира Дзюбатого, котрий був членом правління спілки. Надалі зі спогадами про владику виступили його племінник Михайло Маргітич, о. Василь Данилаш, інші учасники зібрання. Спогади, абсолютно закономірно переросли у те, що все своє життя відстоював владика Іван, що заповідав він і нам – тему потреби єдності Мукачівської єпархії із УГКЦ, вільного практикування української мови у богослужінні.

У дискусії, що розгорнулася, взяли участь співголови спілки – Великоберезнянський декан о. Василь Данилаш, д. ф. н., професор УжНУ Любомир Белей, керівник її управи – к. і. н. Володимир Піпаш, о. Петро Кабаль (Іршава),  о. Юрій – парох Боржавського – рідного села владики, Федір Вовканич та інші. У підсумку обговорення, було прийнято два звернення, одне із яких публікується. Інше – «Відкрите звернення до владики Мілана (копія: Святійшому Отцю Бенедикту ХVІ, Папі Римському)»  буде подане пізніше.
 

ЗВЕРНЕННЯ

Закарпатської греко-католицької спілки

 імені владики Івана Маргітича

до архієпископа Томаса-Едварда Ґалліксона, Апостольського Нунція в Україні
 

Ваше високопреосвященство!

У серпні цього року Україна відзначатиме 21-річницю незалежності. Однак постколоніяльна спадщина дає про себе знати у різних сферах життя  молодої держави, в т.ч. і в конфесійній. Загальновідомим в Україні є прикре розділення громадян України аж на три помісні православні церкви. Менш відомим, але не менш прикрим є факт розділу українських вірних греко-католиків на дві de facto та de iure самостійні церкви – УГКЦ та Мукачівську греко-католицьку єпархію.

Збереження статусу sui iuris за Мукачівською греко-католицькою єпархією не є безневинною даниною історичній традиції (як це часто намагається представити керівництво МГКЄ), а політичним колоніальним інструментом, що сіє розбрат у греко-католицькій спільноті України. Адже, незважаючи на той факт, що близько 80% населення Закарпаття – це українці, керівництво МГКЄ дискримінує запровадження у богослужіннях української мови та намагається відродити псевдоязичіє, яке видають за збереження кирило-мефодіївської спадщини.  Неодноразовими, навіть системними є факти, коли за межами України, в тому числі в зарубіжних ЗМІ, керівництво МГКЄ, ігноруючи дані офіційних переписів, де менше 1% населення записалося русинами, представляло своїх вірних як русинів, а саму єпархію – русинською. Величезне занепокоєння викликають сепаратні спроби лобіювати у найвищих колах Святої Столиці суто політиканський проект створення русинської церкви, який породить розбрат, ворожнечу та серйозні звинувачення Ватикану в антиукраїнській політиці. Така політична практика керівництва єпархії суперечить основним вимогами християнської моралі, бо ґрунтується або на кричущому невігластві, або на примітивному політичному розрахунку і, як результат, у багатоконфесійному українському суспільстві дуже шкодить авторитету як  Святої Столиці, так і католицькій церкві загалом. Дуже прикро, що за роки незалежності між греко-католиками Закарпаття та їх братами з інших суміжних регіонів України було вибудовано нову берлінську стіну. Причину такого стану можемо пояснити недостатньою активністю чи гіпертрофованою коректністю проводу УКГЦ та ізоляціонізмом у внутрішньоукраїнській політиці  МГКЄ. Як результат, контакти між МГКЄ з УГКЦ дуже нагадують взаємини між Римом та Константинополем доби патріарха Фотія: нині, у часи інформаційного суспільства вони зводяться лише до присутності єпископа М.Шашіка на соборах УГКЦ, а активні контакти вірних МГКЄ та УГКЦ всіляко обмежуються, практично відсутні офіційні контакти на рівні клиру. Переслідуючи свої корисливі політичні цілі, що ніяк не узгоджуються з високими християнськими ідеями, частина верхівки МГКЄ за фінансової підтримки єпископа М.Шашіка та ректора Т.Ловски дає себе затягнути у провокаційні політичні акції, які несумісні з переконаннями християнина. Промовистим фактом є видання книги С.Бендаса «П’ять років за колючим дротом», яка просякнута фашистськими ідеями національної та конфесійної нетерпимості до українців. Поява цієї книги викликала бурю негативних рецензій у мас-медіа, що, окрім іншого, негативно позначилося і на авторитеті Святої Столиці як центру католицизму, якому безпосередньо підпорядкована МГКЄ. Навіть дарунок України ялинки Ватіканові керівництво МГКЄ намагалося використати для власного самопіару та для протиставлення вірним решти України.

Глибоке занепокоєння викликає стан справ у Богословській академії ім.Т.Ромжі, керівництво якої досі не хоче зрозуміти, що вони покликані готувати священиків для єпархії, абсолютна більшість вірних якої - українці. Викладання багатьох важливих предметів тут віддано на відкуп відвертих українофобів та політиканів на зразок Д.Бендаса, Л. Філіпа; у щойно заснованій катехитично-дяківській школі не передбачено бодай факультативного вивчення українських богослужінь. У пресі також піддавалися критиці спроби сегрегації греко-католиків за місцем проживання: до 2009 року в оголошеннях про прийом до Ужгородської богословської академії ім.Т.Ромжі ставилася обов’язкова вимога проживання на теренах Закарпаття. У догоду примарним політичним інтересам керівництво академії та єпархії приносить у жертву майбутнє греко-католицької церкви на українському Закарпатті.

Ми як особи, що прагнемо бути добрими християнами, не можемо навіть допускати думку, щоб втручатися у церковні справи або нав’язувати Святій Столиці свою позицію. Проте як особи, що вважають себе українцями та намагаються бути законослухняними громадянами, не можемо миритися з тим, що на Закарпатті греко-католицька церква стала знаряддям та символом колоніальної політики, що сягає своїм корінням часів Австро-Угорщини, першої Чехословацької Республіки та профашистської Угорщини. Оскільки нам відомо, що і Святу Столицю цей стан турбує (про що свідчать спроби розв’язати цю проблему у середині 90-х рр. ХХ ст., а ще більшим підтвердженням прагнення Святої Столиці до католицької єдності стало об’єднання римо-католицьких церков України, яке відбулося після візиту та за наполяганнями блаженного папи Івана-Павла ІІ), тому звертаємося до Вашого Високопреосвященства з такими проханнями:

  1. Призначити зустріч з представниками інтелігенції Закарпаття.
  2. Поінформувати Святу Столицю про ситуацію у МГКЄ, пов’язану зі збереженням статусу sui iuris та спробами створення русинської церкви.
  3. З метою недопущення безпідставного ототожнення Святої Столиці з антиукраїнськими, неоколоніалістичними та асиміляторськими тенденціями у сучасному розвитку МГКЄ просимо розпочати активну роботу для реалізації усталеної настанови Святої Столиці визначати територіальні межі окремих церков чи єпархій, зважаючи на чинні визнані, міжнародним співтовариством кордони держав, на території яких діє та чи інша помісна церква.
     
  4. Ухвалено на зборах Закарпатської греко-католицької спілки імені владики Івана Маргітича 4 лютого 2012 р.

м.Ужгород

(Примітка: текст також перекладено англійською мовою)

Закарпатська греко-католицька спілка імені Івана Маргітича, Закарпаття онлайн.Громадські організації
06 лютого 2012р.

Теги: греко-католицький, владика Мілан, русинський

Коментарі

SpiceMan 2012-02-24 / 20:57:35
Ну от Вам і офіційне спростування всяких слухів. Слава Богу! Хоча навряд чи слід перестати звертати увагу на спілку ім. Маргітича... Вони ще щось придумають. "Громадськість заявила, що Мукачівська єпархія живе своїм окремим життям і готує "політиканський проект створення русинської церкви".
Отже владика Мілан відповів на ці та подібні закиди: "Ми знаходимося у часі перед Великим постом, і християни готуються до того, щоб іти дорогою навернення. Жаль, що люди дають себе обманути... Усі звинувачення стосовно Русинської митрополії є вигадками. Не знаю, хто є автором цього наклепу, але ті, що пишуть таке, принижують самі себе. Скажу лише, що такі публікації відкривають двері для анонімних нападів на Христову Церкву"." http://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/14732-mukachivskij-greko-katolickij-yepiskop-vidkinuv-zvinuvachennya-u-stvorenni-rusinskoyi-mitropoliyi.html

SpiceMan 2012-02-21 / 23:41:20
"Служба Божа українською - питання, швидше, освіченості, а тому в Ужгороді на неї ходить еліта."
Еліта на всіх Богослужіннях є.

"Тому і тримаєтеся за церковнослов’янщину, в якій конкурувати з російським православ’ям не можете" Не тому.

"бо для РПЦ церковнослов’янська мова, на основі якої виникла власне російська мова"... Якщо добре аналізувати то в українській мові є таке, що в російську і подавно з церковно-словянської не потрапило! І якраз такі ж речі залишаються у діалектах Закарпаття, бо вони дуже тісно звязані з церквоно-славянською мовою, з якої також нарівні з укр. мовою розвивалися. До речі, нажаль, різноманіття, яке було в церквоно-славянській мові, втрачене в російській і в українській мові. Наприклад буква і - не є в російській мові, а буква "ы" - в українській. "ы" та "и", по-різному звучать... тому деякі слова з орригінальним звучанням не передаш ні на російській, ні на українській і тим більше на мовах, які базуються на латинському алфавіті... А так вітаю всіх з днем рідної мови! (Тому і не забуваймо коріння, бо "чужого научайтесь і свого не цурайтесь")

SpiceMan 2012-02-13 / 23:00:31
"Латиномовна меса як і церковнослов’янська літургія мають зберегтися як частина ТРАДИЦІЇ. Не більше."
Більше. Дивіться що каже Церква (КЦ):

http://www.credo-ua.org/2011/05/44893

Не має значення кількість та місцезнаходження людей, що хочуть брати участь у традиційній Службі Божій.

"Документ, який готується, підтверджує, що кандидати у священики повинні вчити латину, а також готуватися відправляти Тридентську Месу. Варто зазначити, що «sacerdos idoneus» - священик, який може звершувати таку Службу Божу, не зобов'язаний бути експертом з латини. Достатньо буде того, що зможе читати і розуміти те, що читає та виголошує під час Літургії. "

Кожен священик має знати латиномовну Месу. Так само при переході на україномовну Літургію, кожен священик ГКЦ має знати і церковно-словянську Літургію і її проводити періодично, як основу традиції літургійного життя ГКЦ.

нехай 2012-02-13 / 16:22:23

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Адмін

сорри 2012-02-13 / 12:46:34
2Ковач

местний правий – "мноґа букафф", а щирої суті - нуль.

Ми, взагалі, говоримо про МГКЄ, але якщо вже зайшла мова про УПЦ Київського і Московського патріархатів, то уточню тільки, що стартові умови у них неспіввідносні - як фінансово, так і адміністративно.

Питання старослов’янської мови в служінні, як я вже писав, це питання традиції, яка є тим більшою, чим неосвіченішим є народ - бабку з глухого села, яка, 80 років говорила "Отче наш, іже єси на небесіх, да святится имя твоє..." важко переконати в одночассі перейти на "Отче наш, що є на небесах!Хай святиться ім’я твоє...", хоча останнє для неї однозначно зрозуміліше. Служба Божа українською - питання, швидше, освіченості, а тому в Ужгороді на неї ходить еліта. Чому не йдеться про перехід на "русинську" мову в Службі Божій? Бо на неї взагалі би ніхто не ходив. Тому і тримаєтеся за церковнослов’янщину, в якій конкурувати з російським православ’ям не можете.

Фантазії з відсотками русинства навіть не коментую - в Ужгороді "русинів" можна перерахувати на пальцях одної руки, а в селах більшості людей воно до, перебачте, гузиці...

Протиставлення на рівні "наш челядник" зхустрінете в кожному регіоні України, і це нормально – будучи єдиною нацією ми залишаємося неповторними. От тільки ненависті, яка іде від вас, Ковачу, більше ніде не зустріти - то ваше, специфічне.

Злий ви якийсь...)))

Такої дурноїj] 2012-02-13 / 12:31:36
Такої дурної сись Ковач пише - та нема у нашого народу на Закарпатті бажання створювати якусь окрему "нацию!". відокремлюватися від українського народа. Та нема таких. Крім пару десятків якихось старих бовдурів, котрі воллають, яко во пустелі,та на котрих дивлються, як на дураків, підсмійовуються.
Друге. Служба у церквах має бути на українській мові, бо інакше молодь буде у церкву ходити лиш на вінчання, хрестини, Великдень та Різдво.

нехай 2012-02-13 / 10:08:55

Флуд і тролінг. Коментар видалено. Адмін

местный 2012-02-13 / 08:17:09
2Ковач ("Пишу задарь, завто уд души")

многабукаф. но мало смысла. впрочем, писали не мне, а Сорри - мож у него иное мнение, хотя вряд ли.
всё те же разного рода манипуляции с фактами, цифрами, вроде "5-10% котры бы гипотично на днишный час годны ся записати русинами"... это от 63 до 125 тыщ. а что сразу не 1,5 млн. или 5, или 10 млн, или даже 1 млрд?

Ковач 2012-02-13 / 08:02:07
сорри 2012-02-12 / 19:44:13. Кынулисьте ся интересного аспекта. Вы пишете же русину у Пудкарпатю маймало ги 1%, а кить из сих русину удїлити греко-католику та вто буде изовсім никулько. Кобы вто было заправдї сяк товгды ни было бы ниякої проблемы из переходом на украйинську литургию у церкви, тай ни было бы виликої проблемы из ликвидацийов МГКЭ. Туй одно ся ни сходит - як тото годно быти же из тых 85% ( ци кулько там, точно ни знаву)пудкарпатськых украйинцю, є тулькі вірникы котры и прото нихочут тых реформ што инициює "спілка"? А туйкы "пес и закопаный". Вы, тай таки ги кой Вы, рахуєте украйинцями ушиткых тых котры ся ни записали при останньому переписованю в Украйинї русинами. Сим видит ми ся хочете наманути когось. Годно быти што лем самого себе. Про вто што графы "Русин" изовсїм ни было у списках национальности при переписованю ушиткы и так знавут, много писати ни буду. Кибы вта графа и была годно быти што русинами бы ся записало 5 но уд силы 10%( думаву же обєктивно). Есе не завто же их тулько на Пудкарпатю, ай лем завто же русины у цілому стоят на дуже низькому ступньови национальної самоидентифікациі, приблизно на такому ги украйинце стояли 100р. тому. Товгды в Украйині, ни знаву ци бов 1% тых ко ся идинтификовав украйинцьом. Были малоросы, русины, хохлы, руські, а дуже многі ко быв етничным украйинцьом, як и типиркы ни ганблючися называли ся великоросами, авдь поляками.Сесе не говорит за тото што украйинцю товгды было так мало ай говорит што тот невиликый % были уже "свідомі" украйинце, колцо (зародок)полїтичної нациї, а другы нїт. Дись сяка ситуация ныні и у Пудкарпаттю.Попри тых 5-10% котры бы гипотично на днишный час годны ся записати русинами, при "нормальному" переписованю,є маса чиляди котры мают русинськый менталитет, говорят по русинськы, и сокотят русинськы традициї. Місто слова "русин" у бисїді они май часто говорят "наш чилядник" і протиставлявут себе ушитким другым - полякам (галичанам), украйинцьом( цинтральна Укр.), мацкалям. Называвут ся украйинцями лем у державных установах, а у селах меджи собов украйинцями называвут лем пришляку з-за перевалу.Май буш ото жоны котрых поприводили из зароботку при совєтах. "Одвічного усвідомлення часткою українського народу" у Пудкарпаттю нибыло нигда. Як оно ни чудно його ниє и до типиркы, ни позиравучи на ушикту пропаганду державы через ошколу, тиливізию і т.д., котра хоче учинити из русина украйинця. У селах Пудкарпаття сякых "сплячых" русину годно быти коло 90%(окрем Раховщины, ай мадярськых сел). Меджи греко-католиками % сякых русину читаво великый. про сесе знає и ладыка Мілан и Ватикан. Греко-католицька цирьков уже учинила біду, майбуш самуй собі кой у кунци 19 на зачатку 20 ст. стала інструметом мадяронизациї русину у руках мадярського националізму и испровокавала сим уброду Православия, котра была ничим другы,м ай лем протестом русину проту мадяризациї. Двычи на одны национлїстичны граблї МГКЄ уже ни стане. Кіть стане та муй прогноз што многі греко-католикы, пирийдут у православие (московського патриархата), ткось буде продовжовати молитися по церковно-словянськы ги ся и молив, а ткось прийме новациї. Айбо по числу прихожан МГК уже нигда и близько не буде така ги типиркы. Сесе упят пишу добрї розумывут и у Мукачові и у Ватиканї и думаву же май мало хотят сього. У сьому и коринь проблемы МГКЦ. Типир она ни годна быти и из тыми и из сими нараз.З одного боку агресивный украйинськый националъзм за котрым стуїт держава,из свойими уже украйинськыми грабльома, а з другого традиція котра у католику занимат чистованемісто, тай паства булша часть котрої днись ни хоче быти украйинцями. Останнє годно быти и є май головным. Може ся ткось почудудує, айбо по селах многі вірникы ни знавут за статус МГКЄ і што она пудчинятся не УГКЦ, а "напряму" Ватикану, тай ни читаво ся тым бы мириговали кобы МГКЄ ни была автономнов. Айбо завто булша часть проти перехода на урайинську бисїду у службі.Обы сьте ми віровали не лем на слово мош провести паралиль, котра ся нарас мече у очи.Есе паралиль из православновнов цирьковльов у Пудкарпатю. Ушиткі знавут же служба в УПЦ КП веде ся по украйинськы а служба у УПЦ МП по церковно словянськы. Оба два "варианты" православия у нашуй державы легальны. Типир май буш иде пропаганда МП, при Ющенкови была КП, айбо ни товгды ны типир штось нитко ни біжит тратячися стройити церквы КП, вадь пириходити из церквы МП у КП де служба "ведеться усім зрозумілою українською мовою". Кулько цирьков у Пудкарпаттю МП, а кулько КП у перцелах Вы знаєте. Циркви КП э лем у городах де є пришла чилядь. И число их прихожан ни мош ніяк поруняти из числом прихожан МП. Вы си ни клали звіданя за што ото годно быти так? Удповідь же у церкви МП ушиткых заганявут КГБішты, а миджи ними ми и я уплаченый кримлюськый засланиць, думаву буде смішнов. Русины ни читаво люблят руськых.Тота нилюбов ни така ги у украйинськых националісту. Русины май скорі ни ни люблят, а ни рузумівут руськых. Меджи ними тисячы кіломитру тай тисячы году историї, уд сього и грубезна разниця у минтальности. Украйинце метально на много май близькы русинам ги кой руські. И Ваши бийкы московськых агенту котры вы замагаєтеся налыпити на русину ото упят нич друге лем самообман тай обман тых котры ни годны думати свойов головов, а хотят думати Вашов. Так што русины ( по переписованю украйинце) ходят у циркви МП лем позад эдного - же там служат ни по украйинськы, а по цирковно словянськы. Есе упят говорит за то што "потинциалных" русину у нас на много майбуш ги 1% (по 0,5 на грекокатолицьку тай православну церкви. Но, про звіданя украйинськойи бисіды цирковної службы, котре ми ся видит є май конфліктным тай основным ужем написав. Типир ся устало за друге - статус sui iuris МГК. Нихочу никого насердити, най бог заварує, айбо напишу же и ладыка Милан и другы тко кермелює МГКЦ є лем людьми грішными ги ушиткы мы. Сись людськый фактор ни мош ни раховати. Ни думаву си што найдеся ткось хоть єден тко бы хотїв покласти бы над собов камай буш начальнику. Думаву си што и ладіка Мілан, дись тамкы, глубоко, сього бы ни дуже хотів. Сесе єдно. А дрге тото што ладіка запрвді хоче усоктити традіцію.

Май скорі же МГКЦ у сюй тяжкуй юй ситуацийи буде провбайловати приняти "соломоново" рішиня. Обы и вовце сыті и вуцї цїлі, буде замагати увести параллеьно дві бисїды у цирьковну службу. Ци сяк буде? Што из сього буде? скорося дузнаєме. Айбо и сяке "соломоново" рішиня на котре бы думаву радо пристали украйинськы националисты, нам русинам нич доброго не принесе. Есе буде лем першый ступинь, обы чилядь привыкла д чудным для русинського вуха украйинськым молитвам. А дале буде тото што вже чинили мадяре. Тко ни вїрує най почитат историю. Русины греко-католикы стали мадярами тай словаками там де перестали ся молити так ги их дїды, ай прадїды -по церковнословянськы, а зачали на "усім зрозумілих угорській та словацькій". Надівуся же з нами такого ни буде. Молітся Богу тай чистуйтеся.
P.S. Чесне слово ни уплаченый им ни кым. Пишу задарь, завто уд души.

SpiceMan 2012-02-13 / 02:53:38
@Так на сайті уряду України в словосполученні "Голова Кабінету Міністрів" всі слова пишуть з великої, хоча за нормами української мови у цьом@

Я якщо в держслужбах щось з помилками пишуть, то це людське (буває), а ми тут говоримо саме про церкву. Церковні справи вирішує Церква. Державні - суспільство цілком. Це ж логічно.

SpiceMan 2012-02-13 / 00:14:21
@Так на сайті уряду України в словосполученні "Голова Кабінету Міністрів" всі слова пишуть з великої, хоча за нормами української мови у цьому випадку з великої має писатися тільки слово Кабінет. А на міністерських сайтах з великої пишуть слово Міністр, хоча це не відповідає нормам... @
Мало читаєте. Це особливі випадки, які задекларовані правилами укр. мови: 4. Назви посад керівників пишуться з великої літери (Міністр освіти, Член колегії Міністерства освіти).
http://school.xvatit.com/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81_%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8

http://mova.kreschatic.kiev.ua/224.htm

А от Інтернет і Церква - мають. І ще раз пояснюю - то не субєктивна думка, а правила укр. правопису так вказуют: якщо є якийсь унікальний предмет, організм, явище, який є лише в одиничному екземлярі, або є єдиним в своєму роді (унікальним явищем) у всьому світі, то пишеться його назва з великої букви.

Церква єдина у своєму роді. Інтернет - єдини у своєму роді. Натомість коли пишуть "церкви", то з малої букви, як і "боги", бо це стосується вже множини не тої єдиної і унікальної Церкви чи Бога. ("інтернети" взагалі не можнга написати).

"Не полінувалася, пішла взяла Конституцію, щоб перевірити. Так і є.
І не лише Президент, але й Прем'єр-міністр і Перший віце-прем'єр-міністр...
Вони ж усі єдині в своєму роді"
http://lingvoforum.net/index.php?topic=795.0

Конституція України так пише, що поробиш, значить так треба.

сорри 2012-02-12 / 23:26:59
SpiceMan 2012-02-12 / 23:00:20
Я написав чітко, чому Церква має писатися з великої букви. (с)
Це виключно ваша суб’єктивна аргументація. І аргументи під неї ви підтягуєте такі ж суб’єктивні. З чого ви взяли, що слово Інтернет має писатися з великої букви? Бо так пишуть інтернетчики, які до Світової Мережі ставляться з таким же пієтетом, як ви до церкви? Так на сайті уряду України в словосполученні "Голова Кабінету Міністрів" всі слова пишуть з великої, хоча за нормами української мови у цьому випадку з великої має писатися тільки слово Кабінет. А на міністерських сайтах з великої пишуть слово Міністр, хоча це не відповідає нормам...
Ще раз кажу: ви сплутуєте внутрішньокорпоративні традиції, бажання і просто помилки через незнання з мовними нормами...

Але я б не хотів більше сперечатися з вами на тему мовних норм. Ви не проти?.. :)

SpiceMan 2012-02-12 / 23:01:20
@SpiceMan, скажу м’яко: @ Я й сам так роблю і іншим рекомендую.

SpiceMan 2012-02-12 / 23:00:20

@Насамперед, не зовсім правильно, говорячи про "правила укр. мови", наводити цитати з російської... :)@

Це є маніпулювання. Звідки текст знайшов, звідти і цитую. І цей текст не на підтримання правил укр. мови. Тому і пишу, що Ви маніпулюєте аргументацією.


"По-друге, не варто сплутувати внутрішньоцерковні традиці написання з нормами української літературної мови, які є об’єктивно дещо іншими... :))"

Я написав чітко, чому Церква має писатися з великої букви. Бо це єдиний факт у своєму роді, як, наприклад Інтернет, який пишеться з великої букви. (А отже це не сплутування внутріцерковної традиції з правописом, а довід, чому має писатися з Великої букви використовуючи правила укр. мови).

сорри 2012-02-12 / 22:44:47
SpiceMan, скажу м’яко:

Насамперед, не зовсім правильно, говорячи про "правила укр. мови", наводити цитати з російської... :)

По-друге, не варто сплутувати внутрішньоцерковні традиці написання з нормами української літературної мови, які є об’єктивно дещо іншими... :))

SpiceMan 2012-02-12 / 22:10:50
"@Церква з великої букви. :)) @
Церква Христова, як єдина в своєму роді сутність, в укр. мові пишеться з великої букви. Бо нема двох церков по суті. (с)

Ні, не пишеться. )) Так пишуть виключно люди, що мають відношення до церковних структур..."

Цікаве знайшов:

"На одной из Месс, «вдохновленных» II Ватиканским Собором, Толкин (той самий Толкие - проф. Оксофрдського університету, автор "Володаря кілець" ) понял, что новшества для него непереносимы. Расстроенный из-за смены языка богослужения и общей «неформальности» ритуала, он поднялся со своего места, с трудом протащился по нефу, трижды низко поклонился и решительно вышел за дверь.

Саймон Толкин, британский адвокат и писатель, внук Толкина, вспоминает также о следующем:

Я ярко помню, как ходил с ним в церковь в Борнмуте [Bournemouth – город на южном побережье Англии, где Толкин жил после выхода на пенсию и до смерти своей жены Эдит в 1971 г. – прим. пер.]. Он был ревностным римо-католиком, а дело было вскоре после того, как Церковь перевела литургию с латыни на английский. Дед явно был с этим не согласен и громогласно произносил все ответы на латыни в то время, как остальные прихожане отвечали по-английски. Мне все это представлялось весьма томительным, но дед не обращал ни капли внимания. Он просто делал так, как считал правильным."

Недоведений коменьтар на мій ловід. По правилам укр. мови Церква має писатися з великої букви. І якщо я в Церкві, то не означає заангажованості і неможливості аналізувати збоку.

сорри 2012-02-12 / 19:44:13
Богдане, ви кому опонуєте? Не зовсім переконаний, що мені. бо про хуст я нічого не пишу.

Однак:

1) якщо церква проігнорує інтереси національно зорієнтованих вірників, вона їх втратить. Христос підбирав навіть повій та митарів, а ви обзиваєте патріотів своєї країни "національно помішаними";

2)про наступ російського православ’я і його опертя на старослов’янщину я якраз і писав. Тільки я якраз говорив про те, що МГКЄ в цьому випадку слід не виправдовуватися "проіскамі враґов" ззовні, а шукати недопрацювання в собі. "Русини" становлять менше 1% населення Закарпаття, а МГКЄ виводить русинство на один рівень з українством, яке охоплює решту 99%. Як можна порівнювати рівень проукраїнсько (і, при цьому, абсолютно прозакарпатсько) зорієнтованих Сирохмана і Приймича, які співпрацюють з керівництвом МГКЄ, з рівнем Л.Філіпа і о.Бендаса?

Ігноруйте довколишні реалії, спихайте все на "слабкий розум" тих, хто прагне знайти себе в МГКЄ без втрати своїх суспільних переконань та запитів, і результат не забариться... :((

Богдан 2012-02-12 / 19:28:41
Ви трошки не розумієте, що таке Церква. Ви плутаєте поняття бути християнином і бути національно помішаним. Перепрошую за грубе слово. Це питання взагалі не актуальне. В нас в єпархії переважна більшість парафій використовує читання літургійних перикопів на українській мові. А за Хуст ви цікаво пишете, якщо ви би хоча один раз там були, то це добре! Звертайте увагу на російське православ'я яке наступає тотально вводить московські напіви і використовує наші храми! І взагалі, просто моліться, щоб Бог допоміг у вашому слабкому розумі!

крутень 2012-02-12 / 16:08:10

Тролінг. Коментар видалено. Адмін

сорри 2012-02-12 / 13:45:07
SpiceMan 2012-02-12 / 01:50:21
@Ви явно заанґажована в церковні проблеми людина @
Хто є в Цекрві, не може не цікавитись проблемами її... АЛе тут пишу, як незалежний оглядач. (с)

Заанґажована людина не може виступати незалежним оглядачем. В кращому випадку вона може НАМАГАТИСЯ це робити... :)))

"...в нашої єпархії є можливість цього позбутись, бо вірники єпархії (миряни і духовенство) спокійно можуть говорити з усіма на зрозумілій мові." (с)

Не йшлося про побутове спілкування - тут вірники самі знаходять засоби спілкування, і церква тут нідочого. В даному випадку мова про мову Служби Божої і проповіді (якою мовою до вірників доноситься Слово Боже), викладання в УБА тощо). А тут якраз, в забезпеченні мовних і загалом духовних проблем українсько зорієнтованих вірників, в МГКЄ є певні проблеми, які й вилилися для неї, зокрема, в ситуацію зі Спілкою ім. Маргітича як організацією найбільш активних людей цієї категорі (насправді таких людей значно і значно більше, просто не всі з них готові брати участь в активних діях). Єпархія може проігнорувати цей сигнал, але це не значить, що проблему буде вирішено. Загальновідомо, що не вирішені, а задавлені і задавнені проблеми мають здатність згодом вибухати зі значно більшою силою...

/ 8Чи оправдане "наше" русинство?
/ 35За лаштунками урочистостей хіротонії владики Ніла
/ 38Як хрестили Русь-Україну?
/ 7Мудрий душпастир
/ 4Пам’яті о.Йосипа Штилихи
/ 3Владика Ніл – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії
/ 2Промова Глави УГКЦ на могилі Вла­­дики Івана Маргітича
/ 8Деміфологізація чи незграбна міфотворчість?
/ 21Олександр Духнович – подвижник нацiонально-визвольної боротьби українцiв Закарпаття
/ 8о. А. Пекар, ЧСВВ. Греко-католицька церква під час мадярської окупації Закарпаття (1939-1944)*
/ 4Ще раз про хрещення Русі-України
/ 73Sui iuris Мукачівської греко-католицької єпархії: примара чи надбання колоніального минулого?
/ 6Чому вдома по-чужому?
/ 56Мiфи i реальнiсть про перебування св. Кирила на теренах сучасної України
/ 4Канадський парламент оцінив діяльність митрополита Андрея Шептицького
/ 2Схиляємо голови в тихій молитві. Слово про о. Монс. Авґустина Волошина
/ 1Книжкові новинки: В Ужгороді видали Великопісний молитовник
/ 38SUI IURIS Мукачівської греко-католицької єпархії,
/ 5Лист
/ 4Світлій пам'яті пастиря
/ 4Хто ініціював непристойну бійку за місце глави УПЦ МП?
/ 27Інцидент, що межує із вандалізмом. І не тільки…
/ 30Спілка імені Маргітича звернулася до владики Мілана і Папи Бенедикта ХVІ
/ 4В Ужгороді вшанують пам’ять єпископа Івана Маргітича
/ 4УГКЦ: від митрополії до патріархату
» Всі записи