За лаштунками урочистостей хіротонії владики Ніла

12 січня 2013 р. в кафедральному Хресто-Воздвиженському храмі Ужгорода відбулася визначна подія в історії греко-католиків України: тут уперше за роки незалежності висвятили єпископа, чим нарешті було завершено певний етап відродження греко-католицької церкви на Закарпатті.

За лаштунками урочистостей хіротонії владики Ніла

Оскільки на ви­свячення єпископа Ніла прибуло десятки ви­со­ко­по­ставлених духовних осіб, то є всі підстави ствер­джу­­вати, що історичний характер хіротонії владики Ні­­ла добре усвідомлювали не лише в Ужгороді, а й в Ри­­мі, Києві, в сусідніх греко-католицьких єпархіях Сло­­ваччини, Угорщини, а також серед нащадків емі­гран­­тів греко-католиків у США. Разом з тим, є оче­вид­­ним, що, окрім самого обряду висвячення єпи­ско­па Ніла, багато хто хотів використати цю подію для пуб­­лічної презентації бачення подальшої долі Му­ка­чів­­ської греко-католицької єпархії, яка, як відомо, є окре­мою греко-католицькою церквою в Україні, бо не на­лежить до УГКЦ, оскільки їй 1993 р. тимчасово бу­ло надано статус sui iuris «свого права».

Мабуть, уперше за час існування Мукачівської гре­ко-католицької єпархії її відвідала така численна та пред­ставницька делегація УГКЦ, яку очолив її Глава – архі­єпископ Святослав. Така надзвичайна увага з бо­ку УГКЦ до хіротонії єпископа Мукачівської греко-ка­то­лицької єпархії засвідчує, що врешті проблема по­до­лання прикрого колоніального анахронізму з розко­лу греко-католиків України стає важливим завдан­ням для проводу УГКЦ. Прикметно також, що після уро­чистостей з нагоди хіротонії єпископа Ніла в Уж­го­роді, Глава УГКЦ відвідав могилу єпископа Івана Мар­гітича, де у коротенькій проповіді після панахиди на­голосив на визначній ролі закарпатського владики в справі боротьби за єдність греко-католицької церк­ви в Україні, якого справедливо назвав «символом єд­нос­ті Мукачівської греко-католицької єпархії та УГКЦ». Більше того, Блаженний Святослав зазначив: «Сьо­годні ми хочемо засвідчити свою повагу до усіх тих, хто на Закарпатті відчуває себе українцями.  Му­качівська єпархія об’єднує християн різних на­ціо­наль­ностей, проте, я думаю, що українці у себе на рід­ній землі, мають право висловлювати віру, як чле­ни єдиного українського народу, який не можуть роз’­єднати ні природні, ні політичні кордони. Якраз Церк­ва як Неподільне Тіло Христове є запорукою та­кож і єдності українського народу».

Інше бачення розвитку Мукачівської греко-ка­то­лиць­кої єпархії продемонстрував розпорядник уро­чис­тостей – єпископ-ординарій Мілан Шашік. По-пер­ше, він зробив усе, щоб звести роль і статус най­більш представницької та найчисельнішої делегації – де­легації УГКЦ, у складі якої були Верховний архі­єпи­скоп, два митрополити та дев’ять єпископів, до рівня «су­сідньої» єпархії: нікому з делегації УГКЦ не було до­ві­рено честі стати співсвятителем єпископа Ніла, жод­ному з представників УГКЦ не було надано мож­ли­вості привітати нововисвяченого владику Ніла. Біль­ше того, щоб, очевидно, наголосити на безпосе­ред­ній підпорядкованості Мукачівської греко-като­лиць­кої єпархії Cвятій Столиці та її рівноправності з УГКЦ, проповідь на архієрейській хіротонії виголо­шу­вав співсвятитель владики Ніла - архієпископ Василь, сек­ретар для Конгрегації Східних Церков. У своїй про­повіді владика Василь, мабуть, щоб його не за­пі­до­зрили у симпатіях до українців через промовисті ук­раїн­ське  прізвище Василь та ім’я Кирило, яке час­то  «перекладають» на словакізоване Циріл, зосередив знач­ну увагу саме на важливості теперішнього «не­за­леж­ного» статусу і місця Мукачівської греко-ка­то­лиць­кої єпархії. Так, секретар для Конгрегації Схід­них Церков владика Кирило, звертаючись до ново­ви­свя­ченого єпископа Ніла, наголошує: «будучи за іден­тич­ністю сином цієї землі і цієї особливої церкви «сво­го права», що є Греко-католицькою Церквою Мука­чів­ської єпархії, ти своєю особою представлятимеш її цер­ковну особливість і гідність». Неофіційний титул «син особливої церкви «свого права» звучить у лі­п­шо­му разі романтично, проте він не має нічого спільного з реальною історією Мукачівської греко-католицької єпар­хії. Адже відомо, що, коли 23 травня 1973 р. на­ро­дився Юрій Лущак - майбутній владика Ніл, то Му­ка­чівська греко-католицька єпархія, що існувала на той час у підпіллі, не мала статусу «свого права», бо ще з липня 1939 року була підпорядкована примасу Угор­щини. Шкода, що у владики Кирилa не було під ру­кою редагованої каноніком о.Александром Іль­ниць­ким газети «Нова недѣля» за 26 березня 1939 р., тобто но­мера, що побачив світ усього лиш через 10 днів (!) піс­ля збройної окупації Карпатської України, де з ра­діс­тю повідомляється, що  примасові Угорщини уже на­правлено прохання порушити клопотання перед Свя­тою Столицею про скасування статусу sui iuris Му­качівської єпархії, оскільки вона знову потрапила в лоно Угорської держави. Більше того,  на тлі тра­ге­дії Красного поля, коли у тисячі сімей закарпатських гре­ко-католиків увірвалося горе – чоловіків, братів бу­ло вбито, замордовано або ж інтерновано у конц­та­бо­рах, газета безсоромно декларує, «як в большой ра­дос­ти обнялися с нашими мадярскими братами посли раз­вала першой республіки Чехословацкой, - бо, - ви­яв­ляється, – славным мадярско-руским 15-ым мар­том р. 1939, а сильным побѣдоносным и радостным по­ходом мадярскых гонведов до исторычных поль­с­ко-мадярскых державних границь «вмерла Україна»… От Вам сумнозвісна «аполітичність» поборників ста­тусу sui iuris.

Окрім принципових неточностей в окресленні хро­но­логічних рамок існування статусу sui iuris, у не­офіційному титулі «син цієї землі і цієї особливої церк­ви «свого права» дивує химерне означення іден­тич­н­о­сті єпископа Ніла. Невже в українській мові бракує ет­нонімів, щоб точніше ідентифікувати національну на­лежність особи? Ні, таких назв є достатньо і їх, пев­не, змалку чув у рідній хаті владика Кирило. Про­те він послідовно, судячи і з інших його проповідей, не називає автохтонних мешканців Закарпаття укра­їн­цями, а зазвичай практикує їх іменувати русинами, чи рутенами, проте у цій проповіді вдався до такого езо­півського іносказання. Наступний зміст проповіді по­казує, що замовчування української ідентичності аб­солютної більшості вірних Мукачівської греко-ка­то­лиць­кої єпархії є одним із головних аргументів на ко­ристь збереження її «незалежності» від УГКЦ. Однак і тут пильне око помітить, що не все так просто з ру­син­ською церквою. Відомо, що неорусини викорис­то­ву­ють гасла самостійної русинської церкви лиш як од­ну із карт у своїй безкомпромісній антиукраїнській по­літиці. Проте досить зайти у будь-який храм кож­ної зі славних та процвітаючих «русинських» єпархій чи то Пітсбурзі, чи то Пряшеві, чи, може, у Міш­коль­ці, я вже мовчу про уславлений монастир у Марія-Пов­чі, щоб пересвідчитися, що там безроздільно па­нує не «мова цієї землі», а тільки англійська, сло­ваць­ка чи угорська мови. Відірвані від рідної землі, без усві­домлення безпосереднього генетичного зв’язку з пи­­­томою українською християнською культурою, зо­к­ре­ма з багатими місцевими християнськими тра­ди­ціями українців історичного Закарпаття, наші спів­племінники стали легкою здобиччю асиміляції: шо­віністичні сили нав’язали їм замість абстрактно-кос­мополітичної ідентичності «син рідної землі», - аме­риканську, словацьку чи угорську національну  іден­тичність.  

Окрім особливого, «неукраїнського» складу вірних Му­качівської греко-католицької єпархії, владика Ки­ри­ло наголошує на докорінних відмінностях між гре­ко-католиками Закарпаття і інших українських зе­мель з найдавніших часів: християнство на терени За­кар­паття принесли святі Кирило та Мефодій, а то­му Мукачівська греко-католицька єпархія не має ні­чо­го спільного зі Святоволодимирівським хрещенням. Су­часні вчені переконливо довели, що ні Солунські бра­ти, ні їх учні не охрещували закарпатців, бо світло Хри­стової віри на територію Закарпаття прийшло зі схо­ду. Поширення міфів про нібито охрещення св. Ки­рилом та Мефодієм пращурів сучасних закар­пат­ців не має нічого спільного з історичною правдою, а то­му не може бути аргументом на користь «неук­ра­їн­сь­кої» самобутності Мукачівської греко-католицької єпар­хії.

Як бачимо, хіротонія єпископа Ніла показала ка­те­го­ричну непоступливість теперішнього проводу Му­ка­чів­ської греко-католицької єпархії та окремих впли­во­вих сил за межами України у справі об’єднання гре­ко-католицьких церков України. Більше того, ро­зу­міючи слабкість та вразливість власної «сепа­ра­тист­ської» позиції як у світлі засадничого принципу непо­діль­ності Церкви як Христового Тіла, теперішнє ке­рів­ництво Мукачівської греко-католицької єпархії по­спіш­но шукає аргументів, щоб довести законність та при­родність окремого існування МГКЄ та УГКЦ, чим не лише тугіше зав’язує вузол проблеми, а й вистав­ляє у непривабливому світлі Святу Столицю. А це зав­дає величезної шкоди як греко-католицькій церкві, так і авторитету Святої Столиці в Україні.

А. Мартиненко

Закарпатська греко-католицька спілка імені Івана Маргітича, Закарпаття онлайн.Громадські організації
07 липня 2013р.

Теги: владика Ніл, владика Мілан, хіротонія, УГКЦ, МГКЄ

Коментарі

SpaceMan 2013-10-14 / 01:30:08
Підтримую,

"шон 2013-07-12 / 18:22:30
Чому видалено мій коментар? Я написав правду. Ніякого розколу нема. Ви мабуть підтримуєте теж ту горе спілку."

Ніякого розколу не може бути в Христовій Церкві, яка є Католицькою. А МГКЄ і УГКЦ є в Католицькій Церкві спільно з Римо-Католицькою, але є церквами "свого права". Може нарешті закінчити цю всю балаканину і дбати щоб Воля Божа діялась на землі як і на Небі?

1234 2013-07-13 / 11:49:32


З пропагандами окремих націй і окремих церков, з українсрачами і україноненависництвом - на тупиковий сайт до Старости (Жаливи). Коментар видалено. Адмін


вірник1 2013-07-12 / 22:48:58
А хто каже, що Господь є власність народу? Ми ж не вимагаємо, щоби Господь став українцем. Але церква має бути ближчою до народу. Мадяри мають свою церкву, поляки - свою, українці -свою. То чому українці, які становлять понад 90% вірників МГКЄ, мають бути поза своєю церквою?
І хоча ви і говорите про те, що не хочете політики в церкві, якраз політикою і зайцмаєтеся. Бо окремішній статус МГКЄ - це абсолютна політика.

1234 2013-07-12 / 22:18:48
Ати прочитай на стор. єпархії ст."Церква-місце Божого милосердя й надії" з Папою Франциском на загальній аудієнції 12 червня 2013р.Що Господь не є власністю жодного народу...хоче,щоб усі люди спаслися,що Ісус не прийшов до якоїсь виключної елітної групи,але наказав апостолам іти і навчати всі народи ... Прочитай статтю і уважніше Біблію...У тебе хто відстоює свою віру-всі мадяри.А я пишу ,бо переживаю цю брехню і лицемірство особисто у своїй парафії.Не хочу чу ти ніяку політику в церкві. А для вас українці Закарпаття"чужі",або мадяри,мадярони,бо не згідні з вашою політикою

вірник1 2013-07-12 / 21:41:41
Ти такий українець, як я мадяр. З тебе аж пре мадяронство або русинство. Ви слиною бризкаєте на все українське і ладні брехати, аби лише втримати тут свою ПОЛІТИКУ.
Рим в плані окремого об'єднання МГКЄ УГКЦ зробить так, як буде хотіти більшість пастви. Раніше мадярське лоббі в Ватикані добилося sui iuris для МГКЄ і тепер хоче його втримати. Це при тому, що мадяри вже демонстрували в 1939 році. як швидко вони готові позбавити МГКЄ незалежності, як тільки Мадярщина окупувала наш край.

Ще раз кажу: (с) "Христос приходить через представників НАРОДІВ, а не до космополітів. Почитай Біблію, яка наповнена назвами народів. До українців, які зараз поділені між церквами, Христос ще, справді, прийде." Хочете цього ви, антиукраїнці, чи ні. Бо така воля великого українського народу...

1234 2013-07-12 / 21:23:56
Я українець,але в церкві я член Христової Вселенської Церкви.Хочу ще раз нагадати,що державна структура і церковна-це дві різні речі.Державний герб і церковний - це також дві різні речі.Кесарю кесарево ,Богові-Боже. Давайте "українці-патріоти", розтлумачте всім людям,яких обманюєте боротьбою за мову і національність,які ваші кроки в майбутньому.Наш священник уже пояснив,що нам не потрібна римська неволя,потрібна якась "своя" церква. Яке прекрасне Євангеліє читали сьогодні по всіх церквах читали!Ви його читаєте,а самі не чуєте!!! Самі взяли на себе функції Петра.Якщо Рим не приєднав МГКЄ до УГКЦ ,то зробите це ви незалежно як і якою ціною,(якщо не пряником,то кнутом),переступаючи Божі заповіді.Хоча ми з УГКЦ належимо до одної Вселенської церкви. Якщо Рим не призначив ще Главу УГКЦ патріархом-ви вже це зробили (сам С. Шевчук про це мабуть і не знає),згадуючи його у Св.Літургії патріарх-кардил.Чи має ця Служба ціну,коли вній виголошується неправда! Невже вам дані Ключі Царства про які говорилось сьогодні в Євангелію! Яку віру ви нам пропонуєте !!!

шон 2013-07-12 / 18:22:30
Чому видалено мій коментар? Я написав правду. Ніякого розколу нема. Ви мабуть підтримуєте теж ту горе спілку.

вірник 2013-07-10 / 16:38:27


Тролінг. Коментар видалено. Адмін


соррі 2013-07-10 / 16:11:31
Hungi, ви хочете нарватися на хамство, як інший коментатор? Я обговорюю справи своєї конфесії. А от вам, римо-католикові, справді не варто сюди влазити. Тим більше, з повчаннями.

Hungi 2013-07-10 / 15:53:15
сорри 2013-07-10 / 15:16:33
"Помиляєтеся."

Відверто кажучи, я і не чекав іншої відповіді...
Я лише хотів звернути увагу людей на те, що не варто українцям-мусульманам вчити українців-іудеїв як їм молитися і з ким об'єднуватися (наприклад), або якщо ти укрїнець-евангеліст сьомого дня, то ти вже "неправильний" українець, бо маєш об'єднатися з громадою бабтистів... Тобто поняття національності/громадянства не має нічого спільного з релігією та різновидами церков, - відповідно, - ніхто не має права критикувати попа, чи епископа, чи нав'язувати правильність вимови ім'я Кирил, чи Цирил ...

Між іншим, цікаво було б побачити статтю з приводу різноманітності релігій і конфесій на Закарпатті з кількісними показниками парафіян !

василіян 2013-07-10 / 15:48:41


Тролінг. Коментар видалено. Адмін


сорри 2013-07-10 / 15:16:33
2 Hungi

Помиляєтеся. І взагалі не зрозуміло, які підстави мали для таких "якщо не помиляюсь"...

Але, якщо я НЕ ПОМИЛЯЮСЬ, темою цієї статті не є особа пана соррі, аби займатися її обговоренням у коментарях?

сорри 2013-07-10 / 15:13:15
2 василіян

Пан соррі є людиною, яка не толерує дурнів, які, не будучи знайомі з людиною, розказують, хто вона є.

василіян 2013-07-10 / 14:55:57
пан сорри є православний, но аутокефальний. Він має право кефовати все на світі, що подля його думки не є українське.

Hungi 2013-07-10 / 11:42:43
Я так зрозумів, що тут коментують вірники різних напрямів. чи не так ? (Хоча тема стосується греко-католиків).

Я парафіянин - римо-католик, але не беру на себе право вмрішувати за греко-католиків як їм себе треба вести.

На скільки я знаю, пан сорри - парафіянин православної церкви КП, чи я помиляюсь ??

шон 2013-07-10 / 11:39:11


З такою рекламою - на тупиковий сайт до Старости (Жаливи). Коментар видалено. Адмін


вірник1 2013-07-10 / 09:56:01


Не добрий не Христос, а ви, українофоби в МГКЄ, що попіднімали тут голови під прикриттям словака.

А ти, "Анна", не провокуй. Бо з такими провокаціями зразу видно, що господарі в тебе в Москві або Будапешті.

Христос приходить через представників НАРОДІВ, а не до космополітів. Почитай біблію, яка наповнена назвами народів. До українців, які зараз поділені між церквами, Христос ще, справді, прийде.


Анна 2013-07-10 / 09:44:11
Найперше, підписуюсь під словами, де сказано, що, мовляв, Христос Вам, шановні, не добрий, бо не українець.І додаю: майте Бога в душі і перестаньте бути Вищим суддею. Господь все упровадить сам. По-друге,коментатор "сорри" каже, що "ми відстоюємо своє, де можемо". Мало можете, отже, бо своє сьогодні вже треба відстоювати не в інтернеті.Чи слабо?

4321 2013-07-10 / 07:01:59
Проблема в тому, що ці вірники-українці на перше місце кладуть українство, а тільки потім Бога і Христа. Фактом є, що христіяни на території, яку називають Закарпаття, молилися к Исусу Христу і Богу ще тоді, коли такі слова як українець, Україна, Закарпаття не були.

сорри 2013-07-10 / 01:01:20
Тільки обмежена людина може в даному разі розуміти "український Христос" як "Христос-українець"... ))

Тут, неборята, просто висловлено мрію, що Христос почує молитви своїх вірників-українців...

/ 8Чи оправдане "наше" русинство?
/ 38Як хрестили Русь-Україну?
/ 7Мудрий душпастир
/ 4Пам’яті о.Йосипа Штилихи
/ 3Владика Ніл – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії
/ 2Промова Глави УГКЦ на могилі Вла­­дики Івана Маргітича
/ 8Деміфологізація чи незграбна міфотворчість?
/ 21Олександр Духнович – подвижник нацiонально-визвольної боротьби українцiв Закарпаття
/ 8о. А. Пекар, ЧСВВ. Греко-католицька церква під час мадярської окупації Закарпаття (1939-1944)*
/ 4Ще раз про хрещення Русі-України
/ 73Sui iuris Мукачівської греко-католицької єпархії: примара чи надбання колоніального минулого?
/ 6Чому вдома по-чужому?
/ 56Мiфи i реальнiсть про перебування св. Кирила на теренах сучасної України
/ 4Канадський парламент оцінив діяльність митрополита Андрея Шептицького
/ 2Схиляємо голови в тихій молитві. Слово про о. Монс. Авґустина Волошина
/ 1Книжкові новинки: В Ужгороді видали Великопісний молитовник
/ 38SUI IURIS Мукачівської греко-католицької єпархії,
/ 5Лист
/ 4Світлій пам'яті пастиря
/ 4Хто ініціював непристойну бійку за місце глави УПЦ МП?
/ 27Інцидент, що межує із вандалізмом. І не тільки…
/ 30Спілка імені Маргітича звернулася до владики Мілана і Папи Бенедикта ХVІ
/ 242В Ужгороді вшанували пам’ять владики Маргітича та прийняли звернення проти «русинської церкви»
/ 4В Ужгороді вшанують пам’ять єпископа Івана Маргітича
/ 4УГКЦ: від митрополії до патріархату
» Всі записи