Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 12

Продовження. Початок - Політичні трансформації Закарпаття, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 2, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.3, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.4, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.5 ,Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 6, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 7 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 8 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 9 Політичні трансформації Закарпаття. Ч.10 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 11

Ще під час катастрофічних повеней 1998 і 2001 рр., згодом – у роки протистояння з СДПУ(о) та на посаді міністра МНС, Віктор Балога зарекомендував себе ефективним антикризовим менеджером, тому й був затребуваний В.Ющенком в період тривалої політичної кризи. З осені 2006 р. він очолив Секретаріат президента, де проявив себе жорстким провідником лінії В.Ющенка та став своєрідним громовідводом від не дуже здорового глави держави, який проходив реабілітацію після отруєння. Особливо запам’яталося його тривале протистояння з Ю.Тимошенко, хоча був період й плідної співпраці. Саме Ю.Тимошенко та В.Балога як голова політради «Нашої України» виступили головним мотором дострокових виборів 2007 р., внаслідок яких Ю.Тимошенко повернулася до прем’єрства. Але наближення нової президентської кампанії остаточно розсварило учасників помаранчевого табору, для яких особиста влада залишалася «понад усе».

Спробував В.Балога створити й політичний проєкт, який би об’єднав центристські сили Заходу та Сходу, під назвою «Єдиний Центр». Ідеологом його виступив відомий політолог Вадим Карасьов, який просував ідею партії не вождистського типу. Але в українських реаліях ініціатива не мала успіху і після відходу В.Балоги з адміністративної посади в Києві проект зберіг впливовість як суто регіональний. Хоча й виправдав себе на місцевих виборах 2010 року, акумулювавши нішу проєвропейських сил в краї.

Напередодні нової президентської кампанії в травні 2009 р. В.Балога подав заяву про відставку. Причиною була категорична незгода з рішенням В.Ющенка балотуватися на другий термін. Як політичний прагматик, В.Балога бачив, що шанси на переобрання відсутні, та пропонував В.Ющенку взяти паузу і повернутися у велику політику через парламентські вибори 2012 р. на посаду прем’єра. Віктор Андрійович, як політичний романтик, вважав, що виборцю треба дати шанс не скотитися у популізм, та висунув свою кандидатуру. З історичної точки зору неможливо оцінити, яка позиція була більш правильна, але фактом залишається те, що президентські вибори в лютому 2010 р. були найбільш демократичними за всю історію незалежності і виборець отримав повну відповідальність за свій вибір. В.Янукович, який взяв на озброєння в тім числі й проєвропейську риторику, ці вибори виграв, але навряд чи це принесло йому та його соратникам щастя.

Попервах В.Янукович старався діяти прагматично. В країні відбувся мирний перехід влади, було змінено керівництво на місцях, але все супроводжувалося без особливих ексцесів. Закарпатську ОДА очолив Олександр Ледида. Першим заступником став Іван Бушко з Виноградівщини. Заступником – Віктор Феєр з Ужгородщини. Від попереднього керівництва залишився Володимир Гоблик, а також повернувся заступником Іван Качур. Керівником апарату став Володимир Закуренний з Рахівщини. А за пів року в країні почалася місцева передвиборча кампанія.  

Хоча закон знову був змінений. Повернута була мажоритарна система 50% + 50% за партійними списками. На Закарпатті впевнену перемогу отримали «Єдиний Центр» - 46 мандатів та «Партія регіонів» - 36. 8 депутатів отримала «Батьківщина», 6 – Демократична партія угорців України, 5 – «Фронт змін», по 3 –  КМКС та «Сильна Україна» і 1 – СПУ. Оскільки в попередній раді  фактично діяла широка коаліція, то вона по суті збереглася й в новій, де замість «Нашої України» ключову позицію зайняв «Єдиний Центр». Головою ради обрали Івана Балогу від Єдиного Центру, першим заступником – В.Закуренного (Партія регіонів), а заступником – Андрія Сербайла з «Батьківщини».

Хоча перший дзвіночок до майбутньої узурпації влади В.Януковичем продзвенів ще напередодні виборів у вересні 2010 р, коли Конституційний Суд прийняв одіозне рішення, відмінивши конституційну реформу та повернувши президенту повноваження, які були при Л.Кучмі. Правда тоді, після «ющенківського безвладдя»,  цьому мало хто надавав значення, сподіваючись на «сильну руку». Про те, що «сильна рука» практично не обходиться без крові, мало хто задумується.

Ще одним цікавим дзвіночком став інцидент на нараді у президента, коли під гарячу руку потрапив О.Ледида. Невдало зреагувавши на риторичне питання, він нарвався на доволі грубого прочухана: «Зайдеш до мене в кабінет, я тобі поясню. Щось тихе життя там у вас на Закарпатті». Очевидно В.Янукович не був задоволений ні результатами місцевих виборів у краї, ні занадто тісним співробітництвом минулої влади та теперішньої.

Хоча одночасно загравав із західним регіоном, навіть звільнивши під В.Балогу крісло міністра МЧС, прибравши з нього Н.Шуфрича. В травні 2011 р. В.Янукович відвідав Закарпаття. Його повезли на «Єврокар», який ще працював на піку потужностей, розказали про замки та історичні церкви Закарпаття та, зрештою, досвідчений апаратник Володимир Приходько «охмурив» його розповідями про енергозберігаючі технології (індивідуальне опалення) та майбутні технопарки. Правда, пізніше М.Азаров дорікав Закарпаттю за розвал системи центрального опалення, але В.Янукович тоді залишився задоволений і влада в області збереглася. В.Приходько навіть отримав за це посаду заступника «губернатора», хоча не надовго і був звільнений ще до початку «революції гідності».

Справжня зачистка місцевих органів влади почалася напередодні чергових парламентських виборів 2012 року. Найбільш харизматичні опозиціонери Ю.Тимошенко та Ю.Луценко опинилися в тюрмі. З обл-і райдержадміністрацій почали масово звільняти людей, які потрапили туди при попередньому керівництві та не виявили покірну лояльність новому. У законодавство знову повернули мажоритарну систему, а округи спеціально «нарізали» під «регіональних» кандидатів. Партія влади разом із союзниками взяла курс на конституційну більшість, щоб через зміну Конституції закріпитись там навічно. Заборонили створювати блоки, а на малі партії чинився справжній тиск для розчинення їх в Партії регіонів. Так зникла «Сильна Україна» С.Тігіпка. Потрапив під прес і «Єдиний Центр».

Хоча В.Балога, перебуваючи у ранзі міністра, дозволяв собі нечувану самостійність. Він єдиний з Кабміну публічно засудив кримінальне переслідування лідерів опозиції, які вважав політичними. А про зустріч В.Януковича з В.Путіним в Криму писали ЗМІ: «Глава МНС України Віктор Балога заявив, що у нього залишилися "похмурі враження" від засідання українсько-російської міждержавної комісії. "Вчора був на комісії з росіянами. Враження похмурі. Багато невихованості, від цього гостинних українців трясло. Президент Путін перебрав допустимі ліміти запізнення. Поїхав до байкерів та їхніх бойових подруг, чим показав пріоритети. Вийшло інакше, ніж в старій пісні – "пєрвим дєлом дєвушкі, а самальоти патом". Дії не відповідають словам", – заявив Балога на сторінці в Facebook. Крім того, Балозі не сподобалося, що Путін перебивав Януковича: "Неввічливо втручатися, коли говорить господар зустрічі. Очевидно, Путін не знає про це правило. Коментував виступ Президента Януковича. Напевно, думав, що це доречно і розумно. З цим згодні були далеко не всі. Деякі з гостей також, це було видно". Глава МНС України також вважає, що росіяни приїхали без нових ідей. "Пропозиції знежирені. Мислення залишилося те ж: «Ми дотуємо Україну на мільярди доларів знижкою на газ, Україна має вигідну ціну на російський газ. Може, це говорилося для Нижнього Тагілу або Вятки? Києву слухати таке вже не цікаво. Кремль, міняй пластинку", – заявив український міністр.

Тому на теренах області «Єдиний Центр» фактично залишився найбільш організованою силою опозиції, який не йшов за списками, а висунув лише мажоритарних кандидатів у 4-х округах. Крім того підтримав О.Кеменяша з «Батьківщини» та П.Чучку відповідно в Сваляві та Ужгороді. За партійними списками він фактично консолідувався з опозиційним ВО «Батьківщина», які склали спільний список з колишньою «Нашою Україною», «УДАРом» та «Свободою». В результаті із 6 мажоритарних депутатів 3-х обрали від ЄЦ і 3-х – від Партії регіонів. За партійними списками результати виглядали так: Партія регіонів – 30,9; «Батьківщина» – 27,7; УДАР – 20,0; Свобода – 8,3; КПУ – 5,0.

Але на цьому вибори не закінчилися. В Хустському окрузі вибори, де переміг Павло Балога загрожували визнати недійсними. Павло написав заяву на вступ до фракції регіонів і відразу з неї вийшов. За це його через кілька місяців позбавили мандата разом з П.Добровольським з Вінниці.             

Тобто, вже з початку 2012 року тиск по всіх напрямках політичного життя розгортався аналогічний, як і в 2002 році, і так само він вибухнув новою революцією. Але головним досягненням парламентських виборів стало те, що партія влади разом з комуністами й близько не дотягувала до конституційної більшості, ледве збираючи просту разом з «тушками». А три опозиційні партії стали парламентською опорою «Революції гідності». В Закарпатській області такими опозиційними силами стали «Єдиний Центр», Батьківщина, Фронт змін та КМКС та противагу Партії регіонів, Демократичній партії угорців та «Трудовій Україні», які приросли «тушками».

Далі буде

Теги: Балога, Ющенко, Янукович

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати