Кайданки для активістів. Незасвоєний урок Медведчука

Але те, що розпочалося в українських медіаресурсах за ініціативи інвесторів та лобістів будівництва вітряків і закономірно перетворюється в репресивне залякування, до жодного прогресу вже віднести неможливо. А є яскравим виявом найпримітивнішого варварства з усіма можливими наслідками. Спочатку ціла низка анонімних інтернетпомийок (це не метафора, а точне визначення місця, куди зливається інформаційний бруд) обвинувачує екоактивістів у всіх можливих гріхах – від державної зради до сексуальної орієнтації, а потім через доноси вже задіють правоохоронців, з єдиною метою – залякати. Цілком за лекалами геббельсівської, путінської, трампівської пропаганди і адресат той самий – невибагливий обиватель та силовик-кар’єрист, який за копійку удавиться, бо інших обріїв свого життя не бачить. Примітивність визначається тим, що О.Мудру, О.Станкевич-Волосянчук, Н.Гнесь, О.Дибу та їх соратників приплітають до Медвечука, російських спецслужб та іншої маячні. Це ж наскільки треба не розумітись на реаліях та не поважати свій «піпл», щоб розраховувати на ефективність такої пропаганди?!. Однак, замовники та виконавці живуть у своїх реаліях і їх обмеженість не перешкоджає продукувати нечистоти.

Показово й те, що ініціатори кампанії у своїй демагогії, використовують приклад Медведчука, але не здатні прорахувати, що саме його КДБешні методи зазнали повного краху на Закарпатті, а згодом – й в усій Україні. Воістину, трагедія і фарс – нерозривні, а невігластво – не має меж. Місцеві чиновники, журналісти, ділки, які тоді мали необережність повірити в «геніальність» та всемогутність «кризового менеджера», нині всіляко відхрещуються від цього й ганьбляться спільних фото та дій, якими колись пишалися. Багато хто втратив не лише кар’єру, а й здоров’я, свободу та розум. Але нинішні в запалі азарту знову сподіваються, що саме їм вдасться виграти у казино.

Елементарний здоровий глузд підказує усім адекватним громадянам, що без владної підтримки на самому верху таке ігнорування права було б неможливе. І за сукупності обставин приходять до висновку, що така підтримка перебуває в офісі президента – в особі колишнього очільника області, а нині – заступника голови. Та  ще й, як на гріх, люди знають, що цей керівник пройшов школу КДБ, хоча вона й змінила назву. І от тепер надважке завдання: «Як би так скласти пазли, щоб не здогадатися, звідки ноги ростуть?». Але я знову хочу наголосити, що справа не у вітряках, а у методах, якими вони насаджуються. Бо люди, які так ставляться до інших людей, які зневажають будь-які правила інформаційної та особистісної гігієни, не будуть, апріорі, інакше ставитися до природи, до технічної та екологічної безпеки, до навколишнього середовища, яке вони вважають лише об’єктом власного збагачення. І все це давно людство назвало – варварством. І жодна енергія тут ні до чого. А знищувати життя заради життя – це стовідсотковий орвеллівський абсурд, який закономірно визріває в будь-якій авторитарній голові, коли вона перестає відчувати межі інших людей.

Тому й обласному керівництву не вдасться відсидітися, мовляв, війна все спише, а нам би перечекати. Принаймні, відповідальність за збереження або знищення Карпат в історичній перспективі все-одно буде на них. Та й соціальні процеси визрівають не миттєво. Розмови про «чужинців», які за великі гроші захоплюють все, що можливо, все частіше чути в маршрутках, магазинах та соціальних мережах. А «святе місце пустим не буває». Біля пасивної, боязкої влади обов’язково з’являються радикали, які подібну демагогію перетворять в гасла. І форум безпеки, який проводиться за грантові європейські гроші в гірському селі, тут навряд чи допоможе. Бо, дозволю собі зацитувати класика, оцінка якого має властивість змінюватися, але ідея залишається, – «розруха починається в головах».

Теги: вітряки, репресії, залякування, Медведчук

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати