Ужгород політичний. Ч.4

Ужгород політичний. Ч.4

Продовження. Початок - Ужгород політичний. Ч.1Ужгород політичний. Ч. 2  Ужгород політичний. Ч.3

Треті свої вибори на посаду міського голови Ужгорода С.Ратушняк виграв вже як провладний кандидат. Перед цим він вступив до партії «Єдність» О.Омельченка, заручився повною підтримкою голови ОДА Г.Москаля та підлестився до Л.Кучми, щоб убезпечитися від зняття з перегонів, як це було 4 роки тому. Головною мотивацією влади у підтримці екс-мера було те, щоб не допустити виграшу в Ужгородському виборчому окрузі  «нашоукраїнця» І.Кріля. Таким чином 31 березня 2002 року С.Ратушняк виграв одночасно й парламентські вибори, випередивши І.Кріля та Н.Шуфрича, й міські.

Ратушняк Сергій – 55,1%

Погорєлов Віктор – 20,9%

Сембер Степан – 6,9%

Яворський Іван – 3,3%

Іванов Борис – 1,6%

Пастухов Валерій – 1,2%

Томчані Степан -1,2%

Кривцов Олександр – 0,7%

Орос Олександр – 0,6%

Не підтримали жодного – 5,1% 

Володимир Бобков

Однак керувати містом знову не залишився. Призначивши виконуючим обов’язки міського голови В.Бобкова, С.Ратушняк склав присягу народного депутата, віддавши перевагу роботі в парламенті. Хоча залишки його команди спробували зберегти за собою й місто. Проте авторитет в них був вже далеко не той, як на початку 90-х. Спочатку міське керівництво спробувало розкручувати когось із своїх – В.Бобкова чи А.Синишина. Але невдало. Тому Г.Москаль переконав С.Ратушняка підтримати В.Погорєлова, оскільки перед владою стояло завдання за жодних обставин не допустити до перемоги будь-кого з прихильників В.Ющенка, який стрімко набирав вагу і становив головну загрозу режиму.

Після відмови І.Кріля балотуватися на мера Ужгорода, опозиція не мала в обласному центрі сильного, розкрученого кандидата й підтримала відомого поета-гумориста, власника культової корчми «Деца у нотаря» П.Чучку, який, утім, не мав практичного досвіду ні в політиці, ні в державному управлінні. Однак це вже були змагання не лише персоналій, а насамперед великих команд, тому ці два кандидати явно випереджали всіх інших.

В.Погорєлова залучив до міського управління С.Сембер як досвідченого комунальника, котрий довгий час очолював міське КАТП. Проте вправний в інтригах і надзвичайно користолюбний, В.Погорєлов дуже швидко підставив свого керівника і С.Сембер його звільнив. Сам Степан Васильович не хотів про це розповідати публічно. Проте можна здогадуватися, що, оскільки і Г.Москаль і С.Ратушняк дуже скоро розсварилися з новообраним міським головою, то ця схильність до обману у вузькоегоїстичних інтересах є сталою характеристикою В.Погорєлова. Проте і в майбутньому він знаходив союзників навіть з протилежного політичного табору і такий талант до інтриганства є скоріше закономірністю політики, ніж виключенням.

 

На підтримку П.Чучки приїхав В.Ющенко з командою депутатів Верховної Ради, до якої входив й П.Порошенко. На боці Погорєлова був адмінресурс, обласна й міська влада а також ціла група політтехнологів, яких привіз Н.Шуфрич на гроші СДПУ(о). Як наслідок, 8 вересня 2002 року В.Погорєлову вдалося перемогти з перевагою у майже 5 тисяч голосів.

Погорєлов Віктор – 45,9%

Чучка Павло – 31,8%

Прокопець Василь – 4,6%

Зомбор Тібор – 3,2%

Зілгалова Марія – 1,5%

Іванов Борис – 0,7%

Мартин Віктор – 0,7%

Кецук Василь – 0,3%

Росак Віктор – 0,3%   

Козич Тарас – 0,1%

Не підтримали жодного – 5,2%

Проте на період головування В.Погорєлова у міській раді припала Помаранчева революція. Тому його влада не була стабільною. 22 листопада в Ужгороді відбувся найбільший за всю історію краю мітинг протесту, на який прийшли, за різними оцінками, від 10 до 15 тисяч ужгородців. Більше 76% жителів міста проголосували за В.Ющенка. Низка депутатів міської ради ініціювали відставку В.Погорєлова. Тому він у звичній для себе манері змушений був переорієнтуватися і шукати підтримку вже  у нового «губернатора» – В.Балоги, а потім – О.Гаваші. Як наслідок, йому вдалося добути до кінця каденції, але в цілому вона залишилася доволі невиразною. У всякому разі, ні великих здобутків помічено не було, ні великих зловживань він собі дозволити не міг. Хіба що В.Погорєлов, як і Ратушняк не допускав в Ужгород жодних інвесторів, бо розглядав його як особисту вотчину. Смішно, але австрійська фірма  AVE змогла прийти в Ужгород тільки після закінчення другого терміну В.Погорєлова, бо вивіз сміття був його особистим бізнесом. Відповідно, й всі інші ініціативи зарубувались на корені, якщо там не було корисливих інтересів мера.

Таким чином на хвилі Помаранчевих подій Ужгород підійшов до чергових парламентських та місцевих виборів. Оскільки С.Ратушняк за роки перебування у Верховній Раді через свої політичні кульбіти втратив можливість балотуватись від серйозної партії, то єдиним майданчиком, через який він міг зачепитися в політиці, залишався Ужгород. І в четвертий раз Сергій Миколайович ці вибори виграв, хоча тепер його перевага вже була далеко не та, як на початку.

Вибори 26 березня 2006 року:

Ратушняк Сергій – 38,4%

Гісем Володимир – 21,6%

Чижмар Юрій – 13,9%

Погорєлов Віктор – 10,1%

Сидор Дмитрій – 2,3%

Мешко Павло – 1,7%

Майборода Юрій – 1,5%

Мясковська Тетяна – 1,3%

Бондарчук Сергій – 0,5%

Ландовський Еміл – 0,5%

Ковальчук Андрій – 0,4%

Мальований Анатолій – 0,4%

Борисов Борис – 0,3%

Не підтримали жодного – 5,57%

Остання каденція С.Ратушняка в плані розвитку міста виявилася зовсім невдалою. Під час перегонів він оголошував про комунальну революцію. Мовляв, якщо за першого мерства у 1994-1998 рр. він здійснив приватизаційну революцію, то тепер ліквідує ЖЕКи як осередки корупції та бездіяльності. Нічого такого в реальності не відбулося. І навіть перехід на індивідуальне опалення, яке п.Сергій ставить собі в заслугу, здійснювався, скоріше, всупереч бажанням влади, бо дозвіл на це коштував величезних грошей і нервів через бюрократичні перепони. Незмінною залишалась хіба скандальність мера, який, за традицією, воював з Балогою, Гаваші, президентом, колишніми соратниками, а в кінці відзначився й всеукраїнським антисемітським скандалом, коли зчепився з агітаторкою А.Яценюка. Потім сходив на президентські вибори, де набрав 0,12%. Перед цим заявив: "Якщо оголосять, що я отримав один відсоток, значить насправді я отримав три. Тому що на заході в мене вкрадуть голоси холуї Ющенка, а на сході – Януковича. Тобто, якщо буде офіційно хоча б відсоток, це означає, що я можу завести фракцію до парламенту. Якщо буде 0,1%, скажу – "всім спасибі, до побачення". Привітаю країну з тим, що перемогли євреї і придбали собі нову Палестину. І я піду насолоджуватися власним життям – рибу, наприклад, ловити", – повідомив він.

Однак в черговий раз слова не дотримав, а пішов на нові вибори міського голови Ужгорода, де вже програв В.Погорєлову у 2010 році.

Далі буде

16 жовтня 2020р.

Теги: Ратушняк, Погорєлов, Бобков, Кріль


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 6Андріїв – Щадей: крок вперед, чи два назад?
/ 4Ужгород політичний (післямова виборів 2020)
Ужгород політичний. Ч. 5
/ 2Ужгород політичний. Ч.3
Ужгород політичний. Ч. 2
/ 1Ужгород політичний. Ч.1
Політичні трансформації Закарпаття. Ч.15. Закінчення
/ 5Політичні трансформації Закарпаття. Ч.14
/ 4Політичні трансформації Закарпаття. Ч.13
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 12
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 11
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч.10
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 9
/ 3Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 8
/ 4Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 7
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 6
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч.5
/ 4Політичні трансформації Закарпаття. Ч.4
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч.3
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 2
/ 23Політичні трансформації Закарпаття
/ 4Діагностика коронавірусом
/ 12Газ, пес і Зеленський
/ 13Ужгородська громада: тест на цивілізованість
/ 4Нотатки до виборів-2019
» Всі записи