Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 9

Продовження. Початок - Політичні трансформації Закарпаття, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 2, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.3, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.4, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.5 ,Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 6, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 7 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 8

На вибори 18 квітня 2004 року до Мукачева з’їхалися кілька десятків депутатів в основному з протиборчих фракцій «Нашої України» та СДПУ(о). Представники різних посольств, ОБСЕ, міжнародних та українських громадських організацій, журналісти центральних телеканалів та видань. В день голосування проводилися два екзит-поли, тобто опитування на виході з дільниць. Вночі 19 квітня, коли в штабі В.Балоги  закінчили підрахунок голосів за протоколами з виборчих дільниць і перемога Віктора Івановича була  очевидною, він напівжартома заявив: «Тепер їм залишається лише намалювати результати зі стелі». І виявився на сто відсотків правий. На ранок комісія оголосила цілком сфальшовані результати і оголосила переможцем Ернеста Нусера.

Підрахунок голосів на виборах м5ра Мукачева-2004

   *Закарпатський інститут політичних досліджень

І.Різак та Е.Нусер

Згодом комісія Верховної Ради на чолі з заступником голови ВР від СДПУ(о) Олександром Зінченко детально розслідує ці фальшування і підготує відповідну доповідь. За що О. Зінченко буде «проклятий» своїми колишніми однопартійцями. За результатами цих та інших кримінальних розслідувань буде низка судових вироків. Несподівано і передчасно помре голова ТВК Юрій Переста. Е.Нусер відмовиться займати посаду, здобуту таким шляхом, підтверджуючи репутацію порядної людини. У Верховній Раді виступить сержант міліції Джумеля зі свідченнями про викрадення та спалення бюлетенів голосування. Але остаточна риска під цими так і не завершеними виборами буде підведена вже після Помаранчевої революції, а поки вони підготували Україну і світ, що відстоювати волевиявлення доведеться не лише голосуванням, а й на вулицях, у судах, громадським спротивом.

Протягом мукачівської епопеї І.Різак провадить жорстку кадрову політику, трансформуючи практично всю владну вертикаль. Було зміщено все вище керівництво ОДА, крім заступника голови з гуманітарних питань. Замінено голів більшості райдержадміністрацій. Голову Мукачівської РДА довелося міняти двічі.

У самій облдержадміністрації зміни набули тотального характеру. Пішли з посад начальники управління майном області, управління ЖКГ, управління лісового господарства, відділу кадрової роботи та з питань державної служби, відділу з питань взаємодії зі ЗМІ та зв’язків з громадськістю, головного управління праці й соціального захисту, управління з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної роботи, управління освіти, культури, юстиції, з питань фізичної культури та спорту, обласного управління Держінспекції цін і т.д.

Але не лише структура облдержадміністрації цікавить очільника обласної СДПУ(о). Від початку свого приходу Іван Різак заявляє про боротьбу з «економічною злочинністю», маючи на увазі передусім своїх політичних опонентів з Мукачева. Тому особливо пильна увага його прикута до силовиків.

За півтора року змінилися два начальники УМВС в Закарпатській області. Змінено двох начальників Мукачівського міськвідділу міліції. Розпрощалися зі своїми посадами керівники Ужгородської, Берегівської та Мукачівської районних міліцій, начальник обласної  Державтоінспекції. Змінено обласного прокурора, а також прокурорів Ужгорода, Мукачева, Ужгородського, Тячівського, Міжгірського районів. Ужгородського та Чопського транспортних прокурорів. Змінено голову обласної судової державної адміністрації.

Великі зміни торкнулися податкової служби. За півтора року змінено двох голів Державної податкової адміністрації в Закарпатській області. При цьому було усунено вище керівництво закарпатських податківців, на місце якого прийшли люди Сергія Медведчука, котрий очолював ДПА у Львівській області. Саме львів’яни обійняли посади керівника ДПІ на Закарпатті, його першого заступника й заступника, а також таку важливу для боротьби з опозицією посаду, як керівник Мукачівської об’єднаної податкової інспекції. Окрім того були змінені очільники ДПІ в 10 районах та м.Ужгороді.

Також змінено двох начальників управління СБУ в Закарпатській області, начальників Чопського та Мукачівського прикордонних загонів, начальника Закарпатської митниці і навіть головного лікаря обласної Держсанепідемстанції.

Причому від заміщення персоналій із ключових посад доходить і до локальних. Змінено директора філармонії, обласного музичного драматичного і лялькового театрів, художнього музею, стадіону «Авангард» і навіть директорів шкіл.

Усі ці кадрові пертурбації, може, і не сприймалися б так критично, якби за кількістю йшла якість. Однак за нею стояв один критерій – особиста відданість обласному керівнику й СДПУ(о).

З цього погляду у вітчизняній та іноземній пресі дедалі частіше лунали застереження, що в Україні можливий переворот і здійснити його може Віктор Медведчук, який все більше своїх людей розставляє саме у силових структурах. Закарпаття – найяскравіший цьому приклад.

Однак електоральні наслідки такої політики були прямо протилежні від тих, що очікувала СДПУ(о). Проти неї тепер об’єдналися практично всі політичні сили Закарпаття. Фактично в опозиції до І.Різака були майже всі депутати Верховної Ради від Закарпаття: «нашоукраїнці» В.Балога та І.Іванчо, позафракційні С.Ратушняк та О.Кеменяш, аграрники М.Сятиня та О.Климпуш,  комуністи І.Мигович та М.Маркуш. Відносний нейтралітет зберігав лише «регіонал» Е.Матвійчук, який перейшов туди з «Нашої України», а союзником залишався об’єднаний есдек І.Гайдош. Та й то обласна організація Партії регіонів на чолі з О.Ледидою, який також перейшов туди з «Нашої України», І.Різаком радше сприймалася як ворожа, ніж союзницька, хоч ці сили й підтримували одного кандидата в президенти.

Мало того, посипалася й сама СДПУ(о). Від політики І.Різака відмежувалася найбільш інтелектуально потужна ужгородська організація на чолі з Е.Ландовським, значну частину якої складали викладачі УжНУ. А загадкову смерть ректора Володимира Сливки напряму пов’язували з тиском на нього І.Різака. Пізніше цей епізод фігуруватиме в Івано-Франківському суді, де колишнього голову ОДА звинувачуватимуть у доведенні до самогубства ректора, хоча доказів виявиться замало. Однак це характеризує атмосферу, яка панувала в краї на початку 2000-х років.

А якщо пригадати ще й те, що в Росії у цей самий час активно захоплювала владу ФСБ на чолі з В.Путіним, то такий безмежний тиск структур В.Медведчука виявиться зовсім не випадковим. Але в Україні він дістав відсіч через громадський спротив.

 «Рубіконом», який остаточно розвів політичні долі України та Росії, стали президентські вибори 2004 року. Провладні олігархічні структури прагнули організувати спадкоємність, щоб закріпитися там навічно.  Активна більшість українців вимагала змін у проєвропейському напрямку. У прямому герці зіштовхнулися адміністративно-командна система та громадянське суспільство. І останнє, як і в середині 90-х, виявилося достатньо сильним, щоб не допустити авторитарної диктатури, але не достатньо спроможним, щоб розпоряджатися владою. Однак перемога Віктора Ющенка була величезним кроком у напрямку незалежності, демократії та власне становлення самої державності України.

У Закарпатській області перемога В.Ющенка, попри шалений  адміністративний тиск, була впевненою, але не такою переконливою, як в інших областях Західної та Центральної України. В.Ющенко – 46,8; В.Янукович – 37,9. Однак у другому турі ситуація кардинально змінилася. Хай і невелика, але перевага В.Ющенка після першого туру додала дуже багатьом впевненості у  загальній перемозі. А після оголошення попередніх результатів другого туру у багатьох уже була психологічна готовність відстоювати своє право вибору не лише на дільницях, а й на вулиці. 22 листопада в Ужгороді відбувся найбільший за всю історію краю мітинг протесту, на який прийшли, за різними оцінками, від 10 до 15 тисяч ужгородців. Причому, він був абсолютно стихійним, оскільки там не було ні В.Балоги, ні с.Ратушняка, ні будь-кого з керівників виборчого штабу В.Ющенка. Київський Майдан переконав у масовості та ефективності акцій протесту і вже згодом вони стали постійним й організованим явищем аж до рішення Верховного Суду про повторне голосування 26 грудня 2004 року. Такий стан речей остаточно переломив психологічні настрої на користь опозиції. У лавах влади і її силових структур зникла монолітність.

На ужгородському стадіоні «Авангард» була знешкоджена та обеззброєна велика група людей, яких обласна влада називала вболівальниками, а опозиція – «організованим злочинним угрупованням». Але фактом залишається те, що серед цих людей було чимало й тих, хто чинив погроми у Мукачеві й Сваляві, а міліція перестала сліпо виконувати вказівки чиновників та перейшла на бік закону. Це остаточно зламало хребет адміністративно-силовій системі. Тому 26 грудня результати голосування в області були вже зовсім іншими, ніж 31 жовтня. В.Ющенко – 67,5; В.Янукович – 27,6. Особливо цікаво, що В.Янукович набрав у ньому на 10% менше ніж у першому турі. І це можна віднести не лише за рахунок фальсифікацій, потенціал яких не перевищує 5%, а за рахунок значних зрушень у свідомості. Насамперед, виборці повірили, що від їх голосу щось залежить, і вони стали значно більш поінформовані та впевненіші.

Далі буде

Теги: Різак, Балога, Нусер, Мукачівські вибори

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати