«Веди нас, пісне, на бій за життя!..» (Хорова культура Закарпаття)

В архіві видавництва «Ґражда» окремим фондом зберігаються матеріали (рукописи, видання, листи, фото і т. д.), передані мені колись о. Юрієм Станинцем. Нещодано, готуючи добірку автентичних речей для формування експозиції шкільного музею в селі Нижнє Болотне (директор школи Наталія Половка), відкриття якого відбулося у Великодній тиждень, я натрапив на кілька видань 30-х років минулого століття, про які майже не згадується сьогодні, але які, як на мене, містять цікаву й важливу інформацію.

 

Між тим, зауважу, що вшанування Юрія Станинця в його рідному селі, як і відкриття музею перевершили наші сподівання. Вразила щира й самовіддана праця педагогів, а особливо – високий виконавський рівень школярів.

  

Зі спогадами про о. Юрія Станинця виступає його племінниця,
дочка старшого брата Василя - Емілія Керечанин

Текст о. Юрія Станинця читає його внучатий племінник Юрій Станинець
(брат Теодор)

Але на цей раз ідеться про хорову культуру Закарпаття міжвоєнного періоду. Передмет для мене не новий, бо ще на зламі століть ми готували видання до 100-річчя відомого закарпатського композитора, диригента, організатора хорів і шкільного педагога Петра Світлика (Келемен М. Петро Михайлович Світлик: подви­жник з Боржавської долини. – Ужгород: Ґражда, 2001).

Так от, 13 червня 1926 року в Ужгороді під протекторатом посла Монс. о. Августина Волошина відбувся перший з’їзд руських національних хорів Підкарпатської Русі. З цієї нагоди Руський національний хор в Ужгороді та видавниче акціонерне товариство «Уніо» випустили у світ спеціальний збірник «Коломийка». Видання має два титульні епіграфи (Т. Шевченко та О. Духнович).

У редакційній статті зроблено короткий огляд передумов скликання з’їзду, зокрема, зазначено й таке: дата 13 червня вибрана не випадково – у цей день виповнилося п’ять років діяльності Руського національного хору в Ужгороді.

Збірник містить ґрунтовні аналітичні статті дир. Ст. Дудинського («Музика і спів у житті людини»), д-р Михайла Бращайка («Про пісню-коломийку»), Павло Яцко («Свято нашої пісні»), М. Р. («Що співати?»; до речі, автор подає пристойні біографічні довідки про Миколу Лисенка, Кирала Стеценка та Миколу Леонтовича). Окремими блоками опубліковано відомості про Руський національний хор в Ужгороді, Киблярах, Ґайдоші, Кальнику, Йовродермі, Еґреші, про Хор Братства святих Кирила і Мефодія при Ужгородській гімназії, учительський хор Тячівського шкільного округу, Руський робітничо-селянський музично-співочий та драматичний кружок при читальні «Просвіта» в Перечині, Руський робітничо-селянський оркестр при читальні «Просвіта» в Зарічові та заснування Хорової централі в Ужгороді.

Руський національний хор в Ужгороді. Диригент О. Приходько (1921-1926)

Хор Братства св. Кирила і Мефодія в Ужгороді. Диригент П. Мигалка

Хор Торговельної школи і Академії в Ужгороді. Диригент О. Приходько.
Зліва четвертий у третьому ряду - Іван Рознійчук (Марко Бараболя)

Наведу окремі фрагменти зі статей М. Бращайка та П. Яцка.

Михайло БРАЩАЙКО:

Усі народознавці, не лише свої, але й чужі, признають, що межи слов’янами не є такого співучого народу, як наш український (руський) народ.

Землю, заселену українцями (русинами), назвали дослідники народної поезії «краєм співців». А найшлися навіть межи ними й такі, які кажуть, що не лише межи слов’янами, але межи всіма народами світу в народній поезії ми, український-руський народ, займаємо найперше місце. Сеї думки був приміром один славний німецький учений Боденштедт. Він пише у своїй книзі про на­родні поезії, що «дерево народної поезії в ніякім іншім краю не принесло таких прекрасних плодів», як у нас, а К. Е. Францоз потверджує се словами: «Народна пісня українців є щось найліп­шого и найгарнійшого, що народний дух сотворив».

Руський національний хор в Киблярах. Диригент Н. Копач

Руський національний хор в Ґайдоши. Диригент Ф. Шимоновський

Руський національний хор в Кальнику. Диригент Ф. Повхан

Руський національний хор читальні "Просвіта" у Раківці. Диригент о. Н. Ґебей

Павло ЯЦКО:

У чудових піснях нашого народу, як у дзеркалі, відбиваються всі розкішні й смутні душевні переживаня од колиски до гробової дошки.

Прислухаючися до наших колискових пісень, відчуваєш невисловну радість, утіху щасливої матери, котра чародійними звуками їх отворяє своїй дитині золоті двері до раю. Любовні пісні наші славні своєю незрівнянною красою, в котрих відбивається невинна любов дівчини, сумна туга парубка залюбленого до своєї «зіроньки». Пісні вдовиці малюють невідрадну долю залишеної, осаміченої жінки, котру на віки лишив її «соколик». Безмежний жаль заливає душу нашу, слухаючи пісні сирітскі, про горе, крив­ди тих дрібних мучеників. Весільні пісні представляють щастя й розкішне житя молодої пари.

Чудова наша пісня й тоді, коли як тиха псалма пробиваєся до високих небес в наших церквах, глядаючи Сотворителя вселенної, несучи потіху скорбній душі. У всіх сих піснях відбиваєся радість або смуток одиниці.

   

      Кирило Стеценко (1882-1922)                     Микола Лисенко (1842-1912)

Робітничо-селянський хор в Перечині. Диригент І. Романченко

Робітничо-селянський оркестр в Перечині. Диригент І. Романченко

Учительський хор Тячівського округу. Диригент А. Буркацький

Але ще кращі суть ті пісні, в котрих чується голос цілого народу, в котрих бренять гомони душі цілої нації. До недавности русин під Бескидами не знав співати про народну борьбу, про сво­боду, про радість побіди й смуток та горе побіждених. Але такі пісні вже зродилися у нас під натиском послідних подій. Новіша історія нашого народу злучила пісні самотніх одиниць у могучі всенародні співи. «Ой, у лузі червона калина» дзвенить од Білої Тиси по Синій Дон, скріплюючи почутя народної єдности всіх русинів-українців. Наповняєся душа наша гордістю, слухаю­чи сих нових національних пісень, молодь наша під впливом їх виховується любити правду й волю, заприсягає, що всі свої найкращі здібности посвятить рідному краю, рідному народу.

Що це дійсно так, знаходимо несподіване підтвердження в упорядкованому й виданому у Празі Ст. Фенциком збірнику «Пісень підкарпатських русинів» (І частина – 1921, ІІ частина – 1923) (також з архіву о. Юрія Станинця). Цікаво, що видання має офіційний гриф схвалення керівництвом Мукачівської єпархії та міністерством шкільництва й народної освіти у Празі. Так от, тут натрапляємо і на «Підкарпатські русини, оставте глибокий сон» О. Духновича, і на «Учітеся, брати мої» Т Шевченка, і на «Верховино, світку ти наш», і на «Ой у лузі червона калина», і на «Рідне село» А. Волошина, і на «Заграй ми, цигане» С. Воробкевича і т. д., і т. д.

Окремого аналізу заслуговують опубліковані у збірнику програми з’їзду, а особливо – вечірнього концерту в міському театрі.

Та це вже залишу фахівцям.

А тут ще зацитую рядки з опублікованої у збірнику поезії Богдана Кирчіва:

Дзвени, заграй чародійно нам нині,
Веди нас, пісне, на бій за життя!

 

01 травня 2012р.

Теги:

Коментарі

Ребрик 2012-05-02 / 16:05:04
Щоб мати уявлення де і як відбувалося таке грандіозне за нинішніми мірками дійство, пропоную програму з’їзду, яка допоможе принаймні в уяві відтворити повнокровне культурне життя нашого краю 20-30 рр. ХХ ст.
9.30 год. – Привітання хорів і проба об’єднаного хору в рисунковій залі реальної гімназії в Ужгороді (для публіки закрито). 11 год. – Загальна фотографія; 14 год. – Збір усіх хорів на Масариковій площі й похід до міського парку. Похід іде вулицями: з Масарикової пл. через міст – вул. Рашина (Корзо), вул. Ракоці до міського парку. Хори і оркестри підуть в такому порядку: 1. Оркестри: Зарічово, Перечин. Хори: Грибовці; 2. Дитячий хор; 3. Дорослі; 4. Ґайдош, 5. Еґреш; 6. Йовродерма; 7. Кальник; 8. Перечин; 9. Учительський хор Тячівського округу, Ужгород; 10. Spevácky Kružok Odbočky Matice Slovenskej; 11. Хор Кирило-Мефодіївського Братства; 12. Хор Торговельної школи і Академії; 13. Руський національний хор. 15-17 год. Великий народний концерт у парку. Виступ об’єднаного хору і поодиноких хорів. О 20 (8) год. вечора – Великий концерт у міському театрі. Після концерту – бал у готелі “Корона”. Анонс: Ужгородська жупа і головне місто Ужгород оголошують премії найліпшим хорам. Отак!

КаО 2012-05-02 / 15:01:50
Дійсно, з п'ять сотень хоровиків набереться. А ще в такій кількості - і в одному лиш Ужгороді! Хоч були й інші, на сих фото не зафіксовані. Сьогодні в подібне навіть важко повірити. Звідки ж вони так ураз виникли, та ще в такій кількості, і де ті гурти збиралися?
Хоч відомо, були і в 60-70-і роки на Закарпатті народні хори, хоча не з такою масовістю, більш заорганізовані. Певно,тоді ще по інерції співочий рух продовжувався.
Ось вам і приклад: якщо добра справа задумується й чиниться щирими та живими людьми, воно в них проросте і цвістиме. Отак, за кілька літ, прийде в повну силу.

Костак 2012-05-02 / 12:33:03
З простої людської цікавості я перерахував учасників хорових колективів на вміщених тут фото. Їх близько п"ятиста. Гідний подиву і захвату розмах! І це за якихось п"ять років...

Кришеник 2012-05-02 / 11:01:02
Добрі ілюстрації до історії нашого краю.
Звернув увагу на світлини з диригентом Іваном Романченком. Про цю людину варто би згадати окремо.
Іван Романченко був родом, здається, з Катеринославщини (Січеслава). На Закарпатті починав співаком-солістом (бас) у хорі театру Миколи Садовського, що діяв у 20-их роках в Ужгороді. Найбільша його заслуга - заснування і керівництво духовими оркестрами та народними хорами "Просвіти" (Перечин, Зарічево, Вел. Бичків, Білки).
До Білок його запросив відомий діяч "Просвіти" Іван Ігнатко, посол Сойму Карпатської України в 1939. Там про нього досі пам'ятають.

упс 2012-05-02 / 09:05:05
Обкладинка збірки "Коломийка" як і внутрішні тексти за 26-й рік дуже файна ілюстрація адептам "неіснуючих" русинів, їх мови та навіть і граматики) Як кажуть, факт є факт, а історію пишуть у кабінетах))

*** 2012-05-02 / 08:56:36
Дуже гарна історична розвідка з культурного життя нашого краю. Необтяжлива, пізнавальна і ілюстративно насичена. Файно дякую авторові.


Іван Ребрик
Публікації:
Найпотужніше в українському світі слово на вшанування Володимира Гнатюка
Зарваниця. Пам’ять єдиної неподіленої Церкви першого тисячоліття
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. XIV. Володимир Гнатюк
/ 1Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки.XIII
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІІ
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
» Всі записи