МУШИНКА Микола Іванович (псевд.: Микола Вірук, Микола Гнатюківський, Микола Пастушенко, Петро Ігорчук та ін.; 20. 02. 1936, с. Курів Бардіїв. округу, Сх. Словаччина) – український фольклорист, етнограф, літературознавець, публіцист, культурно-освітній діяч у Словаччині. Батько О. Мушинки. Дійс. чл. HTШ (1989), іноз. чл. НАНУ (1997). Голова Асоц. україністів Словаччини (від 1991). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (1997). Закін. Ін-т рос. мови і літ-ри Карлового ун-ту в Празі (1959). Працював у Кабінеті україністики Ун-ту ім. П. Шафарика в Пряшеві (1960-70). Засн. і гол. ред. Наук, збірника Музею укр. культури у Свиднику (Пряшів, 1965-70). У 1970 звільн. з політ, причин із забороною працювати за фахом і друкуватися. У 1970-80-х рр. був пастухом, кочегаром; публікував свої твори за кордоном (США, Канада, Югославія, Франція). 1990 поновлений на роботі в Пряшів. ун-ті. Від 1992 – проф. УВУ в Мюнхені. У цьому ж році у Києві захистив доктор, дис. про життя і фольклорист, діяльність В. Гнатюка, якому присвятив низку дослідж.; «В. Гнатюк – дослідник фольклору Закарпаття» (Париж, 1975), «Володимир Гнатюк: Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства» (Париж, 1987; T., 2012), «Володимир Гнатюк: Бібліографія друкованих праць» (Едмонтон, 1987) тощо. Наук. інтереси М. зосереджені навколо збирання й публікації усної нар. творчості українців Сх. Словаччини – «З українського фольклору Східної Словаччини» (1963), 213 «З глибини віків: Антологія усної народної творчості українців Східної Словаччини» (1967), «Срібна роса» (1975; усі – Пряшів), «Матеріальна та духовна культура південних лемків» (Нью-Йорк, 1988); вивчення культури лемків у Польщі й русинів у Югославії; популяризації життя фольклорист., літ. та мист. спадщини Ф. Тихого, Ф. Главачка, Ф. Заплетала, Й. Маркова, Івана та Ореста Зілинських, Ф. Колесси, І. Панькевича, С. Рудницького, С. Дністрянського, О. Новаківського, К. Заклинського, С. Клочурака, В. Капішовського, В. Гошовського та ін. Автор передмов до фотоальбомів «Флоріан Заплетал. Дерев’яні церкви Закарпаття» (2015) та «Флоріан Заплетал. Міста і села Закарпаття» (2016; обидва – Ужгород). Упорядник вид. «Збірник пам’яті Івана Зілинського. Спроба реконструкції втраченого ювілейного збірника з 1939 р.» (Париж; Сидней; Торонто; Л., 1994, співавт.), двотомників «Орест Зілинський: Літературознавчі праці з фольклористики» (співавт.) та «Орест Зілинський: Вибрані праці з фольклористики» (обидва – Київ, 2013). У наук, і публіцист, працях відстоює самобутність культур, розвитку українців-русинів Сх. Словаччини, заперечує політ, русинство, обґрунтовує культурно-істор. спільність українців Карпат, регіону. М. – почес. д-р, проф. Ужгород., Карпат, та Кам’янець-Поділ. ун-тів, Нац. ун-ту «Остроз. академія» та Дрогоб. пед. ун-ту. Автор статей, наук, консультант та рецензент ЕСУ.
Пр.: На чужині. Пісні про еміграцію в Америку. Пряшів, 1964; Книжковий знак швследесятників. Бавнд Брук, 1972; Фолклор Руснацох Войводини. Нови Сад, 1976; 1988; Науковець з душею поета. Орест Зілинський. Бавнд Брук, 1983; Листи Степана Рудницького до Софії та Степана Дністрянських. Едмонтон, 1991; Політичний русинізм на практиці. Пряшів, 1992; Торонто, 1992; Русинізм на антиукраїнській основі. Пряшів, 1992; ВІД НТШ до УВУ. К., 1992; Академік Станіслав Дністрянський. K., 1992; Володимир Леонтович Гошовський. Л., 1992; Заповіт предків. 40 років Свята культури русинів-українців Словаччини. Пряшів, 1994; Лицар волі. Життя і політична діяльність Степана Клочурака. Уж., 1995; 2011; Володимир Січинський і народна культура русинів-українців Словаччини. Пряшів, 1996; Історія села Мацина Велика. Пряшів, 1997 (співавт.); Rešov. Dejiny obce a farnosti. Prešov, 1999 (співавт.); Лемко на фоні Радоцини. Пряшів, 2001; Голоси предків. Пряшів, 2002; Kurov v minulosti a dnes. Prešov, 2002; Ivan Paňkevyč a otázky spisovného jazyka. Prešov, 2002; Олександр Духнович і наша сучасність. Пряшів, 2003; Лемко з серцем українця. Олександр Кобаса. Пряшів, 2003; Музей визвольної боротьби України у Празі і доля його фондів. Мельбурн, 2004; Прага; K., 2005; Розмови з однодумцями. Пряшів, 2004; Florian Zapletal. Život a dilo. Prešov, 2005; Kurovský rezbár. Život a dielo Andreja Pavúka. Prešov, 2006; Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичом. Пряшів, 2008; Цілитель тіла і душі. Михайло Качалуба. Пряшів, 2008; Národnostná menšina pred zánikom? Štatistický prehľad rusinsko-ukrajinských obci na Slovensku v rokoch (1773) 1881-2001. Prešov, 2011 (співавт.); Rusini-Ukrajinci jedna národnosť. Prešov, 2011; Розсадник виховання інтелігенції русинів-українців Словаччини: До 50-річчя Пряшівської гімназії з українською мовою навчання. Пряшів, 2011; Вірний син Пряшівщини. Життя і політично-громадська діяльність Василя Капішовського. Уж., 2014; Час мовчати і час промовляти: Збірка закарпато- українських народних прислів'їв Івана Югасевича з р. 1806. Уж., 2015; В орлиному леті: Каталог виставки творів Олекси Новаківського із колекції Миколи Мушинки. Пряшів, 2016; Одусней по писану літературу. Студиї и огляди. Нови Сад, 2016; Ровесник Івана Франка Никифор Лещишак та його збірка лемківських народних пісень. Дрогобич, 2016.
Літ.: Красовський І. Невтомний шукач культурних скарбів // Наше слово [Варшава]. 1986. № 7; Чендей І. Микола Іванович Мушинка // 3акарп. правда. 1988. № 112; Мишанич О. Відзив офіційного опонента про дисертацію Миколи Мушинки // Дукля. 1992. №4; Неврлий М. Всеукраїнський громадянин і науковець (до 60-річчя М. Мушинки) // Сучасність. 1996. № 6; Благовісник праці: Наук. зб. на пошану М. Мушинки. Уж.; Пряшів, 1998; Колеса крутяться...: Біо-бібліографія акад. М. Мушинки. Кн. 1-3. Пряшів, 1998-2013; Латяк Д. Вельки приятель Бачванско-сримских Руснацох // Шветлосц [Нови Сад]. 2001. № 1; Бабота Л. Життя прожити – не поле перейти (до ювілею М. Мушинки) // Дукля. 2016. № 1; У всякого своя доля... Розмови Ярослава Шуркали з Миколою Мушинкою. Пряшів, 2016.
О. В. Мишанич,
І. Д. Красовський,
О. М. Мушинка