Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету

У міжвоєнний період УВУ був найвизначнішим українським вищим навчальним закладом у світі

 
Ректор о. Августин Волошин (сидить перший зліва)
в оточенні викладачів УВУ
 

Микола МУШИНКА:

Відзначаємо 100-річчя від заснування Українського вільного університету. Як відомо, УВУ було засновано в січні 1921 р. у Відні, але вже у вересні 1921 р. його переведено у Прагу, де він проіснував до травня 1945 р. Отже, повних 24 роки УВУ проіснував на території Чехо-Словаччини. За цей період в ньому вчилося понад 12.000 студентів і викладало більше ста визначних професорів. У міжвоєнний період УВУ був найвизначнішим українським вищим навчальним закладом у світі.

В часі, коли на Західній Україні, яка опинилася під владою Польщі, були ліквідовані навіть деякі українознавчі кафедри при Львівському університеті, засновані ще за Австро-Угорщини, а на Радянській Україні вища освіта була майже повністю зрусифікована і підпорядкована комуністичній ідеології, в часі, коли цвіт української науки на Рідних землях був підданий жорстокому переслідуванню, знаходився у в’язницях і концентраційних таборах Сибіру, в УВУ пульсувала справжня вільна, незалежна від політики, демократична наука. УВУ був кузнею виховування високоосвічених кваліфікованих кадрів. Навчання у ньому проходило на європейському рівні за зразком кращих європейських університетів - празького, віденського та берлінського.

Ясна річ, що він би не міг існувати без матеріальної підтримки чехо­словацького уряду, перш за все президента ЧСР Томаша Ґарика Масарика, який має найбільші заслуги у його розвитку. Масарик як філософ і політик знав, що суворий тоталітарний однопартійний режим на Україні довго не втримається. Він небезпідставно очікував, що більшовицький експеримент на Україні (як і в усьому Радянському Союзі) закінчиться повним провалом. Україні, вичерпаній Першою світовою війною, революцією і громадянською війною, будуть потрібні кваліфіковані кадри. Масарик створив сприятливі умови для виховання таких кадрів. За це йому належить честь і подяка від усього українського народу.

УВУ не був єдиною українською установою у Чехо-Словаччині. Поряд з ним існували Український високий педагогічний інститут ім. Драгоманова та Українська студія пластичного мистецтва у Празі, Українська господарська академія у Подєбрадах з трьома факультетами, Українська гімназія в Модржанах та десятки українських організацій. І ці установни й складають основу чехо-словацької україністики міжвоєнного воєнного періоду.

Після визволення Чехо-Словаччини Червоною армією всі ці установи й організації були ліквідовані як антирадянські та буржуазно-націоналістичні. Ліквідація УВУ у Празі проходила за тим самим сценарієм, що і ліквідація НТШ у Львові 1939-40 рр.

Професорів, які не встигли емігрувати на Захід, органи НКВД виловлювали і відправляли в СРСР, де їх судили або й без суду висилали у Сибір. Жертвою терору НКВД у перші післявоєнні дні став і останній ректор УВУ Августин Волошин, який загинув у військовій в’язниці у Москві 11 липня 1945 р., не витримавши тортур.

Комуністична влада, яка опанувала Чехо-Словаччину після лютого 1948 року, вирішила викреслити УВУ із народної пам’яті. І це їй до певної міри вдалося. Післявоєнна україністика в Чехо-Словаччині розвивалася не на багатих традиціях міжвоєнного періоду, а на цілковитому запереченні цих традицій, за радянським зразком.

Нова післявоєнна генерація україністів, зокрема тих, що здобули освіту у вузах Пряшева та України, не мала, а здебільшого і по сей день не має найменшого уявлення про УВУ. За 40 років у Чехо-Словаччині не було про УВУ опубліковано жодної окремої статті (навіть негативної), не написано жодної курсової, дипломної чи кандидатської роботи.

Суворо замовчувався факт, що УВУ від 1946 р. продовжував свою роботу у Мюнхені. А якщо в якійсь публіцистичній статті і з’являлася якась згадка про мюнхенський УВУ, то обов’язково з набором трафаретних лайок: «кубло зміїв», «зграя зрадників», «запроданців», «безбатченків», «виродків» і т. п.

При тому діяльність мюнхенського УВУ, який послідовно крокував у традиціях празького періоду УВУ, гідна подиву. У 1947-48 рр. в ньому вчилося 493 студенти, а викладало 44 професори, 16 доцентів та 18 лекторів і асистентів. Хоч у наступних роках число його професорів та студентів (у зв’язку з масовим від’їздом українців за океан) зменшувалось, він ніколи не припиняв своєї діяльності.

Негативне ставлення до УВУ засобів масової інформації Східної та Центральної Європи продовжувалося до листопада 1989 р. З того часу воно змінилося як в Україні, так і у Чехо-Словаччині.

На фото: Ректор о. Августин Волошин (сидить 1-й зліва) в оточенні викладачів УВУ

 

17 січня 2021р.

Теги: УВУ, Мушинка


Іван Ребрик
Публікації:
Найпотужніше в українському світі слово на вшанування Володимира Гнатюка
Зарваниця. Пам’ять єдиної неподіленої Церкви першого тисячоліття
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. XIV. Володимир Гнатюк
/ 1Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки.XIII
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІІ
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
...У тому шаленому ритмі життя...
» Всі записи